Ранній ранок на лівому березі Києва прокидається з гудінням двигунів. Автобус 42 вирулює з ж/м Микільська Слобідка, ковзаючи вулицями, де ще вчора ввечері вирувало життя офісних працівників і студентів. Цей маршрут, як артерія, з’єднує тихі спальні райони з гамірними хабами транспорту: від метро Лівобережна через Дарницьку площу до Осокорків і Позняків. Повна довжина — близько 17 кілометрів, 28–32 зупинки залежно від напрямку, час у дорозі — 45–55 хвилин за ідеальних умов. Інтервал руху коливається від 20 хвилин у пік до години ввечері, а працює він з шостої ранку до півночі. Для тих, хто поспішає на роботу чи просто досліджує Дарницю, це надійний місток через лівобережні квартали.
Дорога петляє повз сучасні ЖК, старі панельки та набережну Дніпра, збираючи пасажирів з різними історіями. Один день тут — як міні-подорож містом: від промислових зон Микільської Слобідки до зелених закутків Осокорків. А тепер розберемося, як цей маршрут еволюціонував і чому він досі тримається, попри всі виворотки київського транспорту.
Історія маршруту: від сільських доріг до міських артерій
Десяте травня 1957 року — дата, коли автобус 42 вперше виїхав на лінію, з’єднуючи Дарницьку площу (тоді площу КП) з селами Позняки та Осокорки. Тоді це були 12 кілометрів двобічної траси, де замість асфальту місцями хлюпали багнюки, а пасажири чекали на стареньких ЛАЗах чи МАЗах. Кінцева в Позняках притулилася до того місця, де нині стоїть дитячий садок №315 у мікрорайоні Позняки-9. Село Позняки, з корінням у XVI столітті, з кутками Корольок, Гай чи Убедь, увійшло до Києва ще 1935-го, після повені та Голодомору, але справжня урбанізація почалася пізніше.
Шістдесяті принесли розширення: у 1963-му маршрут потягнули до Осокорків, біля перетину Зарічної та Центральної. Зміни лунали часто — то до метро Дарниця (1965–1968), то до Лівобережної. У 1980-х стабілізували на Дарниці, а 1987-го подовжили до вулиці Луначарського, нині Митрополита Андрея Шептицького. Рік 1988-й запам’ятався закриттям залізничного переїзду на Марини Раскової — маршрут адаптували, як реку, що змінює русло. Подальші трансформації: у 1970-х до Маслівки, 1986-го — обхід знесеної забудови під проспект Бажана, 1990-го — через луки на Анну Ахматову та Дніпровську набережну.
Кінець ХХ століття — розкол на А42 та А42к (тепер 35), з продовженням до Підліпок. Села Позняки й Осокорки, згадані ще в XI столітті, зникли під новобудовами: 90% Позняків знесли 2005–2011, лишилися фрагменти на Батуринській чи Прип’ятській. Сьогоднішній 42-й — це реквієм селу Позняки, бо тримається старих вуличок: Тепловозна, Григоренка, Ахматової, Урлівська, Княжий Затон. За даними alltransua.com, маршрут не закривали 70 років, став єдиним з номером 42 у Києві, а популярність зросла після закриття дублерів на кшталт МТ459 чи 562 — особливо під час війни, бо швидший за А87.
Еволюція від Ікарусів-280 з гучними дизелями до сучасних автобусів з кондіціонерами відображає весь Київ: від радянських панельок до хмарочосів Комфорт-Таун. Цей маршрут — як хроніка лівого берега, де кожен поворот нагадує про зниклі села.
Детальний маршрут: від Микільської Слобідки до Єлизавети Чавдар
Автобус стартує з тихого ж/м Микільська Слобідка, де панельки туляться до Сільгосптехніки, і мчить до кінцевої на вул. Єлизавети Чавдар у Осокорках — тихому куточку з садками та приватними будинками. Шлях пролягає Дніпровським і Дарницьким районами, торкаючись метро Лівобережна та Осокорки. Повний цикл — петля через набережну, де Дніпро блищить сонцем, і промислові зони з заторами на Дарницькій.
Ось ключові зупинки в напрямку Микільська Слобідка → Єлизавети Чавдар. Перед списком зауважте: деякі зупинки “на вимогу”, бо пасажиропотік нерівномірний — менше в промзонах, більше біля метро.
- ж/м Микільська Слобідка — старт, спальний масив з ринками та СТО.
- Сільгосптехніка — поруч заводи, робітники сідають першими.
- вул. Митрополита Андрея Шептицького — головна артерія слобідки.
- вул. Микільсько-Слобідська — міст до Русанівки.
- ст. м. Лівобережна — хаб, де натовп зливається з метро.
- вул. Ованеса Туманяна та Євгена Сверстюка (на вимогу) — житлові квартали.
- Станція Русанівка — залізничники, дачі.
- вул. Тампере — ЖК, кав’ярні.
- Ж/К Комфорт-Таун — модерн, офіси, молодь.
- Пл. Дарницька — епічний затор, торговий центр.
- бул. Ярослава Гашека, Ж/К Мега-Сіті — новобудови.
- вул. Тепловозна, Затишна, Любарська — промисловість, кладовище (на вимогу).
- Пр. Петра Григоренка — ключова магістраль Позняків.
- вул. Анни Ахматової, Срібнокільська — тихі вулиці з пам’яттю про село.
- Дніпровська набережна — вид на річку, парк.
- ст. м. Осокорки — ще один хаб.
- Дитячий садок, вул. Софії Русової, Єлизавети Чавдар — кінцева в зелені.
Зворотний шлях дещо відрізняється: від Чавдар через Григорія Ващенка, Княжий Затон, Урлівську назад до слобідки. Загалом 28–32 точки, де маршрут оживає: від запаху свіжої випічки біля Дарницької до шелесту листя на набережній. У пікові години тут стискаєшся з сусідами, а ввечері — місця вистачає для роздумів.
Розклад руху: як не пропустити свій автобус у 2026
Розклад стабільний, але з нюансами — Київпастранс оптимізує під затори. Будні: з 06:05 до 23:07 з Микільської, зворотний з 06:25 до 22:55. Вихідні: до 23:12. Інтервал 20–30 хв у ранок/день, 40–60 ввечері. Ось узагальнена таблиця за даними pro.kyiv.ua та moovitapp.com (станом на початок 2026, перевірте в EasyWay чи Google Maps для live-даних).
| Напрямок | Перший рейс | Останній рейс | Інтервал (будні) | Інтервал (вихідні) |
|---|---|---|---|---|
| Микільська Слобідка → Чавдар | 06:05 | 23:07 | 20–47 хв | 30–60 хв |
| Чавдар → Микільська Слобідка | 06:25 | 22:55 (будні), 23:00 (вихідні) | 20–47 хв | 30–60 хв |
Джерела: КП “Київпастранс” (kpt.kyiv.ua), moovitapp.com. У 2025-му були тимчасові зміни через роботи на Тепловозній (вересень) та коригування з 5 липня для 42, 95, 111 — маршрут стабілізували. Затримки на Дарницькій чи набережній — норма, тож +10–15 хв додавайте.
Вартість проїзду та оплата: просто й зручно
Станом на 2026 рік базовий тариф — 8 гривень за поїздку в наземному транспорті, незалежно від дистанції. Київпастранс тримає ціну стабільною, хоч собівартість вища (компенсація з бюджету). Оплата: QR-квиток у KyivSmartCity, транспортна картка (синя — 96 грн), готівка у водія (рідше, бо безконтактно). Пільги для пенсіних, школярів — безкоштовно з документом. Мультіпоїздки: 24 грн/доба, 50 грн/тиждень — економія для щоденних пасажирів.
Цифровізація спростила все: валідація в салоні, штраф за безквитковий — 20 грн. За даними kyivcity.gov.ua, це один з найдешевших тарифів у великих містах України.
Поради пасажирам автобуса 42
Сідайте біля метро Лівобережна чи Осокорки — там найкоротші інтервали, менше шансів чекати годину. Уникайте піку 8:00–9:30 та 17:00–19:00: Дарницька площа перетворюється на парковку, автобус стоїть, як у пастці. Використовуйте EasyWay чи Moovit для GPS — відгуки скаржаться на “привиди”, коли автобус проїжджає повз.
- Зарядіть телефон: Wi-Fi рідко, але карти офлайн спасуть.
- Беріть воду в спеку — кондіціонери не скрізь справні.
- Для велосипедистів: стійки на передніх дверях, але не в годину пік.
- Альтернатива: метро + пішки, або А87/Е-40 для швидкості.
- Скарги? Гаряча лінія Київпастранс 380 (800) 50 44 11.
З цими хитрощами поїздка перетвориться з випробування на приємну прогулянку берегами Дніпра. А якщо затор — милуйтеся краєвидами Комфорт-Таун!
Життя вздовж маршруту: райони, проблеми та перспективи
Микільська Слобідка — промисловість з присмаком ностальгії: заводи, де колись гули верстати, нині змішані з торговими центрами. Русанівка — дачний рай з канатною дорогою поруч, де велосипедисти махають руками. Дарницька площа — хаос машин, але серце торгівлі: універмаг, податкова. Позняки з Григоренка — елітні ЖК, де парк “Веселка” манить родинами, а набережна — рибалками на світанку.
Проблеми? Відгуки на pro.kyiv.ua (1.5/5) кричать про нерівні інтервали, грубих водіїв, переповненість (лише 2 автобуси в пік). Затори на Празькій чи Бажана крадуть 15 хв, а “на вимогу” іноді ігнорують. Та попри це, пасажиропотік росте: закриття приваток посилило роль 42-го, особливо для Підліпок чи Осокорків.
Перспективи світлі: Київпастранс вводить електробуси, модернізацію. У 2026 планують частіше випуски, інтеграцію з метро. Цей маршрут — не просто транспорт, а нитка, що тримає лівий берег у ритмі великого міста. Подорожуйте з задоволенням, і Київ відкриється з нового боку — через вікно автобуса 42.
