Гамма-промені пронизують матерію з неймовірною силою, ніби невидимі блискавки з глибин атомних ядер. У українській мові цей потужний феномен пишеться строго як гамма-промені — з...
Слово «наостанок» майстерно завершує фрази, ніби тихий дзвінок на завершення мелодії, додаючи тексту нотку фінальності. Воно пишеться разом – наостанок, як твердить чинний Український правопис...
Слово хвастнути вривається в українську мову з характерним присмаком гонору й самовпевненості, ніби гучний тост на гучній вечірці. Воно позначає миттєвий акт хизування чимось своїм...
Тіні гілок ковзають попід парканом, ніби таємничі духи ховаються від сонця, а ти ступаєш тихо, відчуваючи прохолоду землі. Цей прийменник, скромний на вигляд, оживає в...
Глибокі розколи в скелях, де бурхлива річка прорізає гранітні стіни, створюючи пастку для сонячного світла, що ледь пробивається крізь прірву. Саме так виглядає каньйон –...
Слово «вдвох» міцно тримається в українській мові, позначаючи теплу близькість двох людей, що діють чи просто перебувають разом. Воно пишеться разом, як складний прислівник, утворений...
Дощ ллє стрійками, вітер хльостає по обличчю, але ви все одно поспішаєте на важливу зустріч. Дарма що погода лютує, справа варта зусиль. Саме так, окремо...
Раптовий хруст під черевиками на тонкому льоду зимової стежки змушує завмерти – цей звук ніби оживає в слові хруснути. Воно передає миттєвий, різкий тріск, коли...
Слово «заради» з’являється в текстах часто, ніби тінь від старовинної вишиванки – ненав’язливо, але з глибоким сенсом. Воно завжди пишеться разом, як єдиний складний прийменник...