Рубрика : Гуманітарні науки

Слово «наостанок» майстерно завершує фрази, ніби тихий дзвінок на завершення мелодії, додаючи тексту нотку фінальності. Воно пишеться разом – наостанок, як твердить чинний Український правопис...

Слово хвастнути вривається в українську мову з характерним присмаком гонору й самовпевненості, ніби гучний тост на гучній вечірці. Воно позначає миттєвий акт хизування чимось своїм...

Тіні гілок ковзають попід парканом, ніби таємничі духи ховаються від сонця, а ти ступаєш тихо, відчуваючи прохолоду землі. Цей прийменник, скромний на вигляд, оживає в...

Слово «мільярд» у сучасній українській мові пишеться саме так — з м’яким знаком перед «я» і великою літерою лише на початку речення. Це не примха...

Слово «вдвох» міцно тримається в українській мові, позначаючи теплу близькість двох людей, що діють чи просто перебувають разом. Воно пишеться разом, як складний прислівник, утворений...

Дощ ллє стрійками, вітер хльостає по обличчю, але ви все одно поспішаєте на важливу зустріч. Дарма що погода лютує, справа варта зусиль. Саме так, окремо...

Раптовий хруст під черевиками на тонкому льоду зимової стежки змушує завмерти – цей звук ніби оживає в слові хруснути. Воно передає миттєвий, різкий тріск, коли...

Слово «заради» з’являється в текстах часто, ніби тінь від старовинної вишиванки – ненав’язливо, але з глибоким сенсом. Воно завжди пишеться разом, як єдиний складний прийменник...

Ліс у серпневому тумані манить своїм насиченим, глибоким відтінком – саме таким і є темно-зелений. У українській мові цей прикметник пишеться строго через дефіс: темно-зелений....

Слово «суддя» пишеться з подвоєнням «дд» — суддя, а не «судя» чи «судья». Ця норма випливає з правил подовження приголосних перед «я» в іменниках першої...