Сказ – це не просто хвороба, а справжній нейротропний терор, що руйнує нервову систему з неминучим фатальним кінцем, якщо симптоми вже проявилися. У повсякденному житті вірус сказу не перестрибує від людини до людини: ні через обійми, спільні трапези чи випадковий дотик. Головна пастка чатує в укусах інфікованих тварин – собак, лисиць чи кажанів, чия слина несе смертельну заразу. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України (phc.org.ua), у 99% випадків люди заражаються саме так, а ризик побутової передачі між людьми практично нульовий.
Але ця впевненість не означає повної безпеки. Рідкісні медичні процедури, як трансплантація органів, можуть стати мостиком для вірусу. Уявіть: донор, не підозрюючи про зараження від сканка, віддає нирку – і отримувач опиняється в пастці. Таких історій небагато, але вони змушують замислитися про приховані загрози сучасної медицини. Далі розберемо, чому сказ лишається зоонозом номер один і як уникнути його гострих зубів.
Вірус сказу, thuộc роду Lyssavirus, проникає в організм через рани чи слизові, повзе по нервах до мозку, викликаючи енцефаліт. Інкубаційний період – від тижня до року, зазвичай 1-3 місяці, залежно від місця укусу: ближче до голови – швидше. Симптоми починаються з лихоманки, свербіння в рані, а потім вибухають гідрофобією – страхом води, коли ковтання стає тортурами. Параліч, галюцинації, кома – і кінець. Летальність 100%, якщо не встигнути з профілактикою.
Як вірус сказу обирає жертви: основні шляхи зараження
Природа зробила сказ майстром маскування. Вірус множиться в слині ссавців за 10 днів до симптомів у них, роблячи тварину агресивною – вона кидається без причини, піна з пащі летить на вашу шкіру. Укус – класичний шлях, але достатньо й ослизнення подряпини чи слизових очей, рота. Кров, сеча чи фекалії безпечні, бо вірусу там немає.
У світі собаки винні в 99% людських смертей від сказу, за оцінками WHO.int. В Америках – кажани, в Європі – лисиці. Роденти не передають, бо не хворіють. А в Україні? Лисиці лідирують (36% випадків у тварин 2025-го), за ними собаки та коти. З першого півріччя 2025-го зафіксовано 671 епізод серед тварин – на 60 більше, ніж торік, попри загальне зменшення на 10% за весь рік завдяки пероральним приманкам для диких.
- Укус інфікованої тварини: Найпоширеніший, вірус одразу в рану, ймовірність зараження висока, якщо слина потрапила.
- Ослизнення свіжої рани чи слизових: Менш небезпечне, але реальне – подряпина від кігтів з слиною.
- Інгаляція в печерах кажанів: Рідко, в ендемічних зонах як Амазонія.
- Споживання сирого м’яса чи молока: Екстремально рідко, не підтверджено в людях.
Після списку варто наголосити: навіть якщо тварина втекла, припустіть сказ – ігнор коштує життя. Миттєво мийте рану милом 15 хвилин, дезінфікуйте, біліть поверхні. Це знижує ризик на 50%.
Чи реальна передача сказу від людини до людини в побуті?
Побут – зона безпеки. Хворий на сказ не плюється вірусом на стіл чи рукостискання, бо слина небезпечна лише в агресивній фазі, але концентрація низька без укусу. Доглядальники, лікарі, родичі – без ризику за стандартних заходів: рукавички, маски. Спільний посуд, постіль, повітря – ніяк.
Виняток – трансплантація органів чи рогівки від недіагностованого донора. Вірус ховається в тканинах, передається з ниркою чи серцем. Медперсонал у безпеці, бо не ковтає слинну тканину.
Теоретично: укус хворою людиною чи статевий контакт – але жодного доведеного випадку. Годування грудьми від матері з сказом? Лабораторні дані є, людські – ні. Кажуть, вірус не любить людську слину так, як тваринну.
| Шлях передачі | Ймовірність для людини | Приклади | Джерело даних |
|---|---|---|---|
| Укус тварини | Висока (до 20% без PEP) | Собаки – 99% смертей | WHO.int |
| Ослизнення рани | Середня | Подряпини лисиць | CDC.gov |
| Трансплантація органів | Рідкісна, але 100% летальна без PEP | 4 випадки США з 1978 | CDC.gov |
| Побутовий контакт H2H | Нульова | Немає підтверджень | WHO.int |
| Статевий/укус H2H | Теоретична, не доведена | Лабораторні моделі | PubMed |
Таблиця показує чітку ієрархію ризиків: тварини домінують, H2H – маргіналія. Дані з CDC.gov та WHO.int станом на 2025-2026 підкреслюють: фокус на зоопрофілактиці.
Рідкісні випадки human-to-human: уроки з реальних трагедій
Перший задокументований – 1970-ті в Індії, рогівка від хворої донорки передала сказ двом отримувачам. США: 1980, 2004, 2008, 2011 – органи (нирки, печінка) від донорів, заражених кажанами чи єнотами. Усі семеро без PEP померли жахливо: гідрофобія, параліч за тижні.
Найсвіжіший – жовтень 2024, Айдахо. Донор подряпаний сканком, нирка пішла в Мічиган. Отримувач помер лютий 2025 від rabies variant від сріблястого кажана. Рогівки видалено вчасно, троє з PEP живі. 370 контактів, 46 вакциновано – нуль заражень. Це четвертий інцидент у США, нагадування: перевіряйте донорів на укуси!
В Європі та Азії подібні поодинокі. Україна: жодного H2H, всі людські смерті – від тварин. У 2024 – 2 смерті, Q1 2025 – 1, через фронт: більше бродячих псів, менше вакцин.
Сказ в Україні 2025-2026: чому загроза росте і як її стримати
Війна розбурхала хаос: бродячі тварини множаться, вакцинація домашніх впала, дика фауна без приманок. Перше півріччя 2025: 671 випадок у тварин (лисиці 36%, собаки 31%, коти), Закарпаття – 2 на початок 2026. Але успіх: -10% за рік завдяки пероральним кампаніям.
Людські випадки рідкісні, але летальні: Харків 2024, інші регіони. Фронт – зона ризику, військові бачать 5-10 укусів щодня. Тренд: зростання через міграцію тварин, але контроль можливий.
Симптоми сказу у людини: розпізнати вовчу манію вчасно
Початок непомітний: біль у рані, лихоманка, головний біль – як грип. Потім продром: тривога, безсоння, парастезії. Розпал – класичний (70%): агресивність, галюцинації, гідрофобія (спазми від води/вітру), аерофобія. Паралітичний (30%): слабкість, кома без ярості.
Діагностика: ПЛР слини, анти тіла в сироватці, але часто посмертно – мозок на Флуоресцентну мікроскопію. Лікування? Milwaukee protocol пробував індукувати кому, врятував 15 з 50, але суперечливо.
Типові помилки щодо сказу, які коштують життя
- Ігнор “невеликого” укусу: Навіть цуцнак від кота – сигнал для PEP, бо 20% бродячих заражені.
- Чекати симптомів: Вакцина після – пізно, тільки до.
- Самолікування рани: Без мила/води 15 хв – вірус у норі.
- Віра в “народні” засоби: Часник чи трави не зупинять Lyssavirus.
- Не вакцинувати тварин: Одна непокорена собака – ланцюг загибелі.
Ці пастки повторюються щороку. Уникайте – і статистика смертей впаде.
Профілактика сказу: щит від невидимого ворога
Найкращий захист – превентивний. Вакцинуйте собак/котів щороку, тримайте на повідку. Дикі – уникайте, годуйте через паркан. Укус? 1. Промийте милом/водою 15 хв. 2. До лікаря за 24 год. PEP: 4-5 доз вакцини (Рабівакс, Верораб), імуноглобулін для III категорії.
- Категорія I: Дотик, лиз intact шкіри – мийте, спостереження.
- II: Подряпина без крові – вакцина 0,3,7,14 день.
- III: Укус, слизова – вакцина + RIG навколо рани.
Преекспозиційна вакцина для ветеринарів, мандрівників: 3 дози, бустери. В Україні – безкоштовно в травмпунктах. Масова вакцинація собак – ключ до “Zero by 30” за WHO.
Сказ не відступає легко, але знання й пильність роблять його переможеним. У 2026-му кампанії тривають, і ви можете долучитися – вакцинуйте улюбленця вже сьогодні. Загроза реальна, але контрольована, якщо діяти розумно й швидко.
