У лютому 2026 року чутки про здоров’я Михайла Поплавського знову вирують у мережі, але реальність проста й чітка: легендарний співак, ректор і шоумен живий, активний і повний планів. Йому виповнилося 76, але енергія б’є ключем — від постів в Instagram до продюсерських проєктів. Цей чоловік з Кіровоградщини, що виріс у селянській хаті, перетворився на ікону української культури, викликаючи як захват, так і бурхливі суперечки. Його життя — як яскравий мюзикл з несподіваними поворотами, де сцени ректорства чергуються з гучними хітами.
Звільнення з посади президента Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) 10 лютого 2026-го стало кінцем епохи, але не життям. Міністр освіти Оксен Лісовий підтвердив: контракт завершився після 33 років керівництва. Поплавський не сумує — він уже планує нові концерти й підтримує ЗСУ. А фейкові відео про “смерть” з YouTube давно спростовані свіжими фото та інтерв’ю.
Коріння в землі: дитинство та юність у Мечиславці
Село Мечиславка на Кіровоградщині — скромне, сонячне, з полями, що простягаються до горизонту, стало колискою для хлопця, який мріяв про велику сцену. Народжений 28 листопада 1949-го в родині колгоспників Михайла Романовича (1923–1999) та Меланії Григорівни (1925–2011), Михайло ріс серед простих радощів: пісень під гармонію, жнив і перших виступів на сільських святах. Батьки вклали в нього любов до України — ту саму, що згодом засяє в його піснях.
Шкільні роки промайнули блискавично. У 1967-му юнак вирушив до Горлівки на ПТУ №25, де опанував професію машиніста електровоза. Та доля повернула на батьківщину: 1968-го — робота в Кіровському, 1969-го — армія. Повернувшись, Поплавський одразу занурився в культуру: 1971–1973 — директор Великотроянівського сільського будинку культури, де першим пробував себе організатором. Ці роки загартували характер — від скромного диригента до амбітного менеджера.
1973–1975 — директор Ульянівського РБК, а з 1975-го — студент Київського державного інституту культури і мистецтв (КДІКіМ). Тут, як голова профкому, він уже вирізнявся харизмою. Закінчивши в 1979-му, попрямував на підвищення: заступник директора Республіканського ДНТ УРСР. Освіта доповнилася аспірантурою в Академії педагогічних наук СРСР і докторською 1990-го в Ленінградській академії культури на тему “Соціально-педагогічні основи організації дозвілля учнівської молоді”. Цей шлях від села до доктора наук — чиста українська казка про самотужки.
Ректорська імперія: як Поплавський перетворив КНУКіМ на зірку
1993 рік — перелом. 44-річний Поплавський стає наймолодшим ректором України, очоливши Київський державний інститут культури. Звідси розквіт: 1995–1997 — КДУ культури, 1999–2014 — національний статус, а з 2021-го — президент до 2026-го. За 33 роки виш з бібліотечного інституту став топовим у шоу-бізнесі, менеджменті культури та дизайні. Тисячі випускників — зірки ТБ, продюсери, директори фестивалів.
Він інвестував мільйони: сучасні корпуси, філії (включно з Кропивницькою — “білим лайнером” регіону), конкурси. Заснував “Крок до зірок” (1997), де дебютували DZIDZIO чи Потап. “Наша пісня” (2004) зібрала еліту естради. Університет — його гордість: “Найуспішніший проєкт мого життя”, як зізнавався в Instagram.
Досягнення вражають. Ось ключові:
- Розширення до 10 факультетів, 40+ спеціальностей — від кіно до туризму.
- Міжнародні партнерства: Harvard, Disney, Боллівуд — студенти їздять на стажування.
- Щорічні гранти: безплатні місця для талантів з регіонів, як Кіровоградщина (два щороку).
- Культурні марафони: Шевченківські вечори, “Пісня об’єднує нас” для єдності під час війни.
Після списку цифри: понад 50 тис. випускників, 90% працевлаштовані одразу. Поплавський створив екосистему, де культура — не хобі, а професія. Звільнення не затьмарило спадщину — виш тримає бренд.
“Юний орел”: музична кар’єра, що зачарувала мільйони
Дебют 1995-го з “Юним орлом” вибухнув: гімн молодості, що став візитівкою. За роки — 200+ пісень, 50 кліпів, альбоми як “Кропива” (2001) чи “З добром до людей” (2012). Кліпи “Сало” (2006), “Батько” (2008) — хіти з гумором і душею. Грав у “Чорній раді” (2000), “Великих Вуйках” (2019).
Продюсерські хіти: “Шеф-кухар країни”, “Мамо, вічна і кохана”. Навіть у 76 він знімає бекстейджі в TikTok, мотивуючи фанатів. Стиль — мікс фольклору й попу, з акцентом на українське. Його голос — як теплий виноґрадний сік: солодкий, п’янкий, незабутній.
Політика: від Аграрної партії до Верховної Ради
2002–2006 (IV скликання), 2014 (VII, VIII) — депутат. Балотувався 1998, 2012, 2019. Президент “Об’єднання українців світу” (2004). Голосував за “диктаторські закони” 16 січня 2014-го, але після Революції підтримав Януковича. Допомагав регіонам: концерти, гранти. Політика для нього — платформа для культури.
Скандали: тіні за яскравим образом
Не обійшлося без бур. Корупція: 2005 — земля 2,3 га для гуртожитку стала елітним ЖК; приватний “КУК” (з сином) — студенти платили, навчалися в держвиші (20+ млн грн/рік). Сексизм: 2023 — принизив абітурієнтку за фігуру; 2025 — звинувачення в домаганнях (студентку змусили пити, схиляли до інтиму). У 2005-му в інтерв’ю Гордону хвалився “студентками, що хотіли дітей від нього”. Контроверсії не зламали — фанати бачать харизму, критики — токсичність.
Сімейне коло: кохання, син і онуки
Дві Людмили в долі. Перша — односельчанка, шлюб 1,5 року. Друга — мати сина Олександра (1982), розлучення ~2009. Син — бізнесмен (“Укрконцерт”), одружений з Аліною, батько Єгора (2014) та Олексія (2025, день народження з братом). Поплавський балує онуків: знімає в кліпах, хвалиться в соцмережах. “Вічний холостяк” зізнається: щастя в сім’ї й роботі.
Цікаві факти про Михайла Поплавського
- Пенсія 22 820 грн/міс (2024), але бізнес (ресторани “Батьківська Хата”, “Star кава”, “Поплавок”) приносить мільйони.
- Повний кавалер ордена “За заслуги” (III–2000, II–2001, I–2007); Народний артист (2008).
- Автор 10+ книг: “Менеджер шоу-бізнесу”, “Формула успіху”.
- У 75 почувався на 45: 50% генетика, 25% спорт, 25% кохання до справи.
- Під час війни: марафони для ЗСУ, волонтерство.
Ці перлини роблять його портрет ще яскравішим — від “Юного орла” до філантропа.
Хронологія ключових подій
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1949 | Народження в Мечиславці |
| 1993 | Ректор КДІКіМ |
| 1995 | Дебют “Юний орел” |
| 2002 | Депутат ВР IV |
| 2021–2026 | Президент КНУКіМ |
| 2026 | Звільнення, нові проєкти |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, tsn.ua.
Сьогодення 2026: маєток у Бортничах і нові горизонти
Живе в розкішному маєтку під Києвом, керує приватним університетом, ресторанами. Активний у соцмережах: мотивація, кліпи, підтримка армії. Плани? Нові фестивалі, мемуари, тур. “Життя тільки починається!” — його девіз у 76. Ви не повірите, але цей “вічний юний орел” літає вище, ніж будь-коли, надихаючи покоління своєю невтомною енергією й любов’ю до України.
Його спадщина — у тисячах студентів, хітах і дебатах. Поплавський не завершує пісню, а продовжує імпровізувати, ніби сцена життя без антракту.
