Еволюційні норми мови
Дилема вимови “zvonit”
Важливо підходити до теми “zvonit” з відчуттям спокою. На диво, численні словники почали визнавати цю так звану “неправильну” вимову як прийнятний варіант. Розсудливі слухачі часто вважають вимову “zvónit” тривожною, що призводить до гарячих дискусій про правильність використання мови та вірність рідній мові. Однак слід зазначити, що вимовляти цей дієслово з наголосом на першому складі не обов’язково є неправильною вимовою.
Погляди лінгвістів на наголоси
Відомий лінгвіст Андрій Анатолійович Залізняк, відомий своїми значними внесками у граматичні дослідження, виділив три різні схеми наголосу для дієслів, що закінчуються на “-ит”:
- Постійний наголос на корені в усіх формах: “ста́вит,” “ста́влю,” “ста́виш,” “ста́вит.”
- Наголос на закінченні для інфінітиву та форми першої особи однини, збереження наголосу на корені в усіх інших формах: “про́сити,” “про́шу,” “про́шиш,” “про́сить.”
- Уніфікований наголос на закінченні: “ро́дить,” “ро́жу,” “роди́ш,” “роди́ть.”
Ці спостереження вказують на відсутність абсолютного правила, яке визначає, де має падати наголос у дієсловах, підкреслюючи природу варіативності в мові.
Динамічна природа наголосу в мові
Мова є живим організмом, що еволюціонує відповідно до своїх власних внутрішніх принципів, часто незалежно від впливу носіїв. Протягом історії деякі дієслова переходили між категоріями наголосу, демонструючи текучість наших мовних систем.
Залізняк зазначив, що ще на початку 16 століття носії мови часто вимовляли дієслова на зразок “учи́ш,” “вари́ш,” “лови́ш,” “губи́ш,” “гаси́ш,” “лечи́ш,” і “дели́ш.” Сьогодні ці вимови можуть здаватися дивними, адже наголос перемістився з закінчення на корінь. Однак в інфінітивах та формах першої особи однини наголос залишається на закінченнях, що вказує на поступову зміну з третьої до другої категорії наголосу для цих дієслів.
Варто зазначити, що такі зміни відбуваються повільно і все ще тривають. Поки деякі дієслова твердо закріпили свої нові схеми наголосу, інші проходять цей трансформаційний процес.
Перехід наголосу сучасних дієслів
Серед дієслів, які в даний час зазнають змін, є “zvonit,” яке супроводжується іншими термінами, вимови яких часто не оспорюються, незважаючи на часте неправильне вживання.
Словники пропонують вимови “сверли́ш, сверли́т” та “включи́ш, включи́т,” але “Великий орфоепічний словник російської мови. Літературна вимова і наголос на початку 21 століття: норма та її варіанти” (2018) наводить “вклю́чити” як прийнятний варіант у неформальних контекстах.
Висновок щодо вимови “zvonit”
Наразі загальноприйнятою нормою є “zvonísh, zvonít,” і це рекомендується як правильна вимова. Однак у повсякденній розмові все більше можна зустріти наголос на корені.
Ми знаходимося в перехідній фазі, де традиційні та сучасні вимови змагаються за перевагу. Орфоепічний словник російської мови: вимова. Наголос (2003) вже визнав варіант “zvónit” як прийнятний у повсякденній розмові.
Еволюція наголосів не може бути різкою, особливо для термінів на кшталт “zvonit,” “vkluchit,” і “sverlit.” Ця поступова трансформація означає, що носії мови часто змішують обидва варіанти в цей період мовного переходу, при цьому старі форми поступово зникають, тоді як нові набирають чинності.
З оглядом на розвиток російської мови, з її історичними вимовами “учи́ш,” “вари́ш,” чи “лечи́ш,” стає зрозуміло, які форми можуть домінувати в майбутньому. Проте значна увага залишається сфокусованою на суперечливій вимові “zvonit,” і, ймовірно, кілька поколінь будуть зневажати “zvónit,” оскільки дуже просто вважати себе добре обізнаним, вказуючи на недоліки інших.
Цікаво, що ті, хто палко захищає вимову “zvonít,” часто несвідомо вживають “vklýchit” і “sverlit.” Можливо, це просто занадто складно пам’ятати всі три терміни правильно.
