Легенда про Робінзона: вигадка чи реальність?
Роман Даніеля Дефо «Робінзон Крузо», опублікований у 1719 році, став однією з найвідоміших пригодницьких історій усіх часів. Історія про людину, яка виживає на безлюдному острові, захоплює уяву читачів уже понад три століття. Але чи був Робінзон Крузо вигаданим персонажем, чи за його образом стояв реальний прототип? Відповідь криється в захопливій історії шотландського моряка, чиє життя стало джерелом натхнення для Дефо. Давайте зануримося в цю історію, сповнену драматизму, виживання та неймовірної стійкості.
Олександр Селкірк – головний прототип Робінзона
Більшість дослідників і літературознавців сходяться на думці, що прототипом Робінзона Крузо був шотландський моряк Олександр Селкірк. Його життя, сповнене пригод і випробувань, стало основою для роману Дефо. Селкірк провів чотири роки та чотири місяці на безлюдному острові в Тихому океані, і його історія настільки вражаюча, що легко могла надихнути письменника на створення культового твору.
Народжений у 1676 році в шотландському містечку Ларго, Селкірк із юності обрав морське життя. Він був вправним моряком, але мав запальний характер, що часто призводило до конфліктів. Його доля змінилася під час експедиції 1704 року, коли він опинився на острові, який згодом стане ключовим елементом історії Робінзона.
Як Селкірк опинився на безлюдному острові?
У 1703 році Селкірк приєднався до експедиції англійського капітана Вільяма Дампіра, відомого пірата і дослідника. Він служив боцманом на кораблі «Сенк Пор» під командуванням капітана Чарльза Пікерінга. Після смерті Пікерінга корабель очолив Томас Страдлінг, з яким у Селкірка одразу виникли конфлікти. Селкірк вважав, що корабель у поганому стані й не витримає довгих плавань, але Страдлінг ігнорував його застереження.
У вересні 1704 року, коли корабель стояв біля архіпелагу Хуан-Фернандес (за 670 км від узбережжя Чилі), Селкірк відкрито виступив проти капітана. У запалі сварки він заявив, що краще залишиться на острові, ніж плистиме на ненадійному судні. Страдлінг сприйняв це як виклик і залишив Селкірка на острові Мас-а-Тьєрра (нині острів Робінзона Крузо) з мінімальними запасами: мушкетом, порохом, ножем, Біблією, одягом і деякими інструментами.
Цікаво, що Селкірк швидко пошкодував про своє рішення і благав забрати його назад, але корабель уже відплив. Так почалася його чотирирічна боротьба за виживання.
Життя Селкірка на острові: реальний Робінзон
Острів Мас-а-Тьєрра був безлюдним, але багатим на ресурси: дикі кози, риба, черепахи та їстівні рослини. Селкірк виявився надзвичайно винахідливим, використовуючи свої навички моряка та природну кмітливість. Ось як він адаптувався до життя в ізоляції.
- Житло: Спочатку Селкірк ночував у печері, але згодом збудував дві хатини з гілок і листя пальм, використовуючи цвяхи та інструменти з корабля. Одну хатину він використовував для сну, іншу – для зберігання припасів.
- Харчування: Він полював на диких кіз (яких на острові було багато завдяки іспанським морякам), ловив рибу та збирав дикі ягоди. Згодом він приручив кіз, доїв їх і готував м’ясо.
- Одяг: Коли його одяг зносився, Селкірк шив новий із козячих шкур, використовуючи цвях як голку. Він також навчився підтримувати вогонь, щоб готувати їжу та зігріватися.
- Духовне життя: Біблія стала його головною підтримкою. Селкірк щодня читав її вголос, щоб не забути людську мову, і молився, що допомагало йому зберігати надію.
Селкірк також боровся з самотністю та страхом. Щоб захиститися від щурів, він приручив диких котів, які стали його компаньйонами. Двічі він ледь не загинув: одного разу впав зі скелі, переслідуючи козу, а іншого – його помітили іспанські моряки, але Селкірк утік, побоюючись полону.
Порятунок і повернення до Англії
У лютому 1709 року Селкірка врятував англійський корабель «Дюк» під командуванням капітана Вудса Роджерса. Моряки були вражені: чоловік, якого вони знайшли, виглядав як дикун із довгою бородою та одягом із козячих шкур, але розмовляв англійською і зберіг ясний розум. Роджерс описав Селкірка у своїй книзі «Подорож навколо світу» (1712), яка, ймовірно, потрапила до рук Дефо.
Після порятунку Селкірк повернувся до Англії в 1711 році. Його історія швидко стала сенсацією: газети писали про «живого Робінзона», а лондонські кав’ярні гуділи від розповідей про його пригоди. Селкірк навіть заробив невеликий статок, розповідаючи свою історію, але так і не зміг адаптуватися до міського життя. У 1717 році він знову вирушив у море і помер у 1721 році від тропічної лихоманки біля берегів Африки.
Як Селкірк став Робінзоном?
Даніель Дефо, відомий своєю журналістською діяльністю, ймовірно, почув про Селкірка з розповідей моряків, газет чи книги Роджерса. Хоча Дефо ніколи не підтверджував, що Селкірк був прототипом, паралелі між їхніми історіями вражаючі.
| Аспект | Олександр Селкірк | Робінзон Крузо |
|---|---|---|
| Місце | Острів Мас-а-Тьєрра, Тихий океан | Вигадний острів біля берегів Південної Америки |
| Тривалість | 4 роки і 4 місяці (1704–1709) | 28 років |
| Причина ізоляції | Сварка з капітаном | Корабельна аварія |
| Ресурси | Мушкет, ніж, Біблія, інструменти | Запаси з корабля, включаючи інструменти, зброю, зерно |
| Компаньйони | Приручені коти | П’ятниця, папуга, кози |
Дефо значно розширив історію Селкірка, додавши філософські роздуми, релігійні мотиви та персонажа П’ятницю, якого в житті Селкірка не було. Острів Робінзона також більш тропічний і багатий на ресурси, ніж суворий Мас-а-Тьєрра. Крім того, Дефо переніс дію до Карибського регіону, що було популярним серед читачів того часу.
Інші можливі прототипи
Хоча Селкірк вважається головним прототипом, деякі історики припускають, що Дефо міг черпати натхнення з інших джерел. Ось кілька альтернативних кандидатів.
- Генрі Пітман: Англійський хірург, який у 1680-х роках зазнав корабельної аварії і провів кілька місяців на острові Салт-Тортуга. Його спогади, опубліковані в 1689 році, могли бути відомі Дефо.
- Педро Серрано: Іспанський моряк XVI століття, який, за легендою, провів сім років на безлюдному острові в Карибському морі. Його історія була популярною в Європі і могла вплинути на Дефо.
- Розповіді моряків: У XVIII столітті історії про виживання на островах були поширені. Дефо, який часто відвідував лондонські таверни, міг поєднати кілька розповідей у своєму романі.
Однак історія Селкірка залишається найпереконливішою через її деталі та публічну популярність за життя Дефо. Наприклад, у 1713 році журналіст Річард Стіл опублікував інтерв’ю з Селкірком у журналі The Englishman, що могло привернути увагу письменника.
Цікаві факти про Селкірка та Робінзона
🏝️ Острів Робінзона: Острів Мас-а-Тьєрра офіційно перейменували на острів Робінзона Крузо в 1966 році, щоб привабити туристів. Сусідній острів назвали на честь Селкірка.
📖 Перший роман: «Робінзон Крузо» вважається одним із перших англійських романів і започаткував жанр «робінзонади» – історій про виживання в ізоляції.
🐐 Селкірк-танцівник: На острові Селкірк навчився танцювати з прирученими козами, щоб розважатися і підтримувати фізичну форму.
⚓ Спадщина Селкірка: У рідному місті Селкірка, Ларго, встановлено пам’ятник моряку, а його історія надихнула безліч книг, фільмів і навіть відеоігор.
Чому історія Селкірка вразила Дефо?
Дефо жив у епоху, коли Європа була захоплена ідеями Просвітництва, дослідженнями нових земель і силою людського духу. Історія Селкірка ідеально вписувалася в ці настрої: вона демонструвала, як людина, озброєна лише розумом і вірою, може подолати найсуворіші випробування. У романі Дефо додав релігійний вимір, зобразивши Робінзона як людину, яка через ізоляцію приходить до Бога. Це зробило книгу не лише пригодницькою, а й морально-повчальною, що забезпечило її шалену популярність.
Цікаво, що Селкірк, на відміну від Робінзона, не був особливо релігійним до острова, але Біблія стала для нього рятівним якорем. Цей аспект Дефо розвинув, зробивши віру центральною темою роману.
Спадщина Робінзона та Селкірка
Історія Олександра Селкірка через призму «Робінзона Крузо» вплинула на культуру, літературу та навіть психологію. Жанр робінзонади породив такі твори, як «Таємничий острів» Жуля Верна, «Володар мух» Вільяма Голдінга та сучасні шоу на кшталт «Останній герой». Образ людини, яка виживає наодинці з природою, став символом стійкості, винахідливості та боротьби із собою.
Селкірк, можливо, і не мріяв про таку славу, але його життя назавжди змінило літературу. Сьогодні острів Робінзона Крузо в Чилі – популярне туристичне місце, де можна побачити печеру Селкірка та уявити, як він боровся за виживання. А книга Дефо, натхненна його долею, залишається актуальною, нагадуючи нам: якими б суворими не були обставини, людський дух здатен їх подолати.
