Букінгемський палац – це не просто резиденція британських монархів, а справжній символ величі, історії та королівської спадщини. Його стіни бачили століття інтриг, розкоші та змін. Але хто створив цей архітектурний шедевр? Від скромного будинку герцога до величного палацу – ця стаття розкриє всі деталі будівництва, архітекторів і прихованих історій, що оточують Букінгемський палац.
Витоки: Букінгем-хаус і його перший власник
Історія Букінгемського палацу починається не з королів, а з амбітного англійського аристократа. У 1703 році Джон Шеффілд, 1-й герцог Букінгемський і Норманбійський, вирішив збудувати розкішний особняк у Лондоні. Цей будинок, відомий як Букінгем-хаус, мав стати його резиденцією під час перебування в столиці. Шеффілд, відомий своєю політичною кар’єрою та багатством, вклав у проєкт значні кошти, прагнучи створити щось величне.
Архітектором первісного будинку вважається Вільям Вайнд, хоча точні деталі його участі залишаються предметом дискусій. Вайнд, відомий своєю роботою над класичними англійськими садибами, спроєктував будинок у стилі палладіанства – з симетричними формами, простими лініями та елегантною стриманістю. Будівництво завершилося приблизно за два роки, і Букінгем-хаус став одним із найвишуканіших особняків Лондона того часу.
Цікаво, що місце для будинку було обрано не випадково. Територія, де зараз стоїть палац, у XVII столітті належала королю Якову I, який використовував її для вирощування шовковиць для шовкопрядів. Ця ідея провалилася, але земля залишилася в приватній власності, що й дозволило Шеффілду звести тут свій особняк.
Перехід до королівської власності: Георг III і королева Шарлотта
У 1761 році доля Букінгем-хаусу кардинально змінилася. Король Георг III придбав будинок за 21 тисячу фунтів (еквівалент приблизно 3 мільйонів фунтів за сучасними мірками) для своєї дружини, королеви Шарлотти. Будинок став відомим як “Королівський дім” і використовувався як приватна резиденція для королівської сім’ї, адже офіційна резиденція, Сент-Джеймський палац, вважалася замалою та застарілою.
Георг III не планував перетворювати будинок на офіційну резиденцію монархів. Для нього це було місце сімейного затишку, де королева Шарлотта виховувала своїх дітей – 14 із 15 нащадків королівської пари народилися саме тут. У цей період будинок зазнав незначних перебудов, щоб адаптувати його до потреб великої сім’ї, але масштабних змін не було.
Велика трансформація: Джон Неш і король Георг IV
Справжня трансформація Букінгем-хаусу в палац почалася за правління Георга IV, який у 1820 році вирішив зробити його офіційною резиденцією монархів. Для цього він запросив одного з найвидатніших архітекторів епохи – Джона Неша, чия творчість стала синонімом розкоші та амбіційності.
Джон Неш, відомий своєю роботою над Ріджентс-парком і Ріджент-стріт, задумав грандіозну реконструкцію. Він спроєктував три нові крила навколо центрального двору, створивши характерний П-подібний вигляд палацу. Фасад палацу отримав класичний вигляд із колонами та декоративними елементами, які підкреслювали велич монархії. Однак проєкт Неша виявився фінансово катастрофічним: витрати перевищили бюджет у кілька разів, що викликало критику парламенту.
Не всі ідеї Неша були реалізовані одразу. Наприклад, знаменитий балкон на східному фасаді, з якого королівська сім’я вітає публіку, з’явився лише пізніше, за правління королеви Вікторії. Проте саме Неш заклав основу сучасного вигляду Букінгемського палацу, зробивши його символом королівської влади.
Едвард Блор і завершення реконструкції
Після смерті Георга IV у 1830 році проєкт Неша був призупинений через фінансові проблеми. Завершення реконструкції доручили архітектору Едварду Блору, який працював за більш стриманим підходом. Блор додав східне крило, яке закрило внутрішній двір, створивши сучасний вигляд палацу. Його робота була менш помпезною, ніж у Неша, але саме Блор зробив палац функціональним для королівських потреб.
Блор також переробив деякі інтер’єри, додавши парадні зали, які сьогодні використовуються для офіційних прийомів. Його внесок часто недооцінюють, але без нього палац не став би таким, яким ми знаємо його зараз.
Роль королеви Вікторії: палац як символ монархії
У 1837 році, коли королева Вікторія зійшла на трон, Букінгемський палац офіційно став головною резиденцією британських монархів. Вікторія була першою, хто використовував палац не лише як дім, а й як адміністративний центр монархії. Вона замовила додаткові зміни, зокрема розширення парадних залів і створення балкона, який став культовим місцем для королівських звернень.
За правління Вікторії палац почав відкриватися для публіки. Зміна королівської варти, яка сьогодні є однією з найпопулярніших туристичних атракцій, стала регулярною подією. Вікторія також додала до палацу елементи розкоші, як-от кришталеві люстри та позолочені деталі, які підкреслювали статус монархії.
Цікаві факти про Букінгемський палац
Букінгемський палац – це не лише архітектурна перлина, а й скарбниця захопливих історій. Ось кілька фактів, які здивують навіть досвідчених мандрівників:
- 🌟 775 кімнат і 760 вікон: Палац має 775 кімнат, включаючи 19 парадних залів, 52 королівські спальні, 188 кімнат для персоналу та 78 ванних кімнат. Кожне з 760 вікон миють кожні шість тижнів, щоб палац завжди сяяв чистотою.
- 🕵️♂️ Таємні тунелі: Легенди говорять про підземні ходи, що з’єднують палац із парламентом і Кларенс-хаусом. Хоча їх існування не підтверджено офіційно, ці чутки додають палацу містичності.
- 💣 Вижив після бомбардувань: Під час Другої світової війни палац зазнав дев’яти прямих влучань німецьких бомб. Король Георг VI і королева Єлизавета відмовилися залишати резиденцію, демонструючи стійкість нації.
- 🎨 Мистецька скарбниця: У палаці зберігається одна з найбільших колекцій мистецтва у світі, включаючи роботи Рембрандта, Рубенса та Каналетто. Деякі картини можна побачити під час екскурсій.
- 🎭 Зміна варти: Церемонія зміни королівської варти, що проходить щодня з квітня по серпень, приваблює тисячі туристів. Це справжнє шоу, яке триває з 1066 року!
Ці факти лише підкреслюють унікальність палацу як історичного та культурного феномену. Вони роблять його не лише резиденцією, а й живим музеєм.
Архітектурні особливості та стиль
Букінгемський палац – це приклад класичного стилю, що поєднує палладіанство, неокласицизм і елементи бароко. Первісний Букінгем-хаус Вільяма Вайнда мав стримані форми, але після реконструкції Неша та Блора палац набув більшої помпезності. Східний фасад, який бачать туристи, прикрашений колонами та балконом, є класичним прикладом неокласицизму.
Інтер’єри палацу вражають розкішшю: мармурові колони, позолочені карнизи, кришталеві люстри та величезні дзеркала створюють атмосферу королівської величі. Парадні зали, як-от Бальна зала чи Тронна зала, спроєктовані для офіційних прийомів і банкетів, вражають своєю пишнотою.
Порівняння внеску архітекторів
Щоб краще зрозуміти, хто зробив найбільший внесок у створення палацу, розглянемо таблицю:
| Архітектор | Період роботи | Внесок | Особливості |
|---|---|---|---|
| Вільям Вайнд | 1703–1705 | Проєкт і будівництво Букінгем-хаусу | Палладіанський стиль, симетричний фасад |
| Джон Неш | 1820–1830 | Реконструкція, три нові крила, класичний фасад | Неокласицизм, розкішні інтер’єри |
| Едвард Блор | 1830–1847 | Східне крило, завершення реконструкції | Функціональність, стриманий стиль |
Джерела: Вікіпедія, офіційний сайт Букінгемського палацу.
Палац сьогодні: резиденція, музей і туристична перлина
Сьогодні Букінгемський палац – це не лише дім королівської сім’ї, а й центр національних святкувань і туристична пам’ятка. Щороку в серпні та вересні, коли королівська сім’я відпочиває у Шотландії, палац відкриває свої двері для відвідувачів. Туристи можуть побачити парадні зали, королівську галерею та навіть частину саду, який займає 20 гектарів.
Палац залишається живим символом британської монархії, де сучасність переплітається з багатовіковою історією. Від церемонії зміни варти до королівських прийомів – кожна деталь палацу дихає історією та величчю.
Чому Букінгемський палац такий особливий?
Букінгемський палац – це більше, ніж будівля. Це місце, де творилася історія, де народжувалися королі, де приймалися доленосні рішення. Від скромного будинку герцога до величного палацу, створеного талантами Вайнда, Неша та Блора, він уособлює еволюцію британської монархії. Кожна колона, кожне вікно, кожна картина розповідає свою історію, запрошуючи нас доторкнутися до минулого.
Це місце, де час зупиняється, а велич королівської спадщини оживає. Відвідавши палац, ви не просто побачите архітектурний шедевр – ви відчуєте дух історії, який живе в його стінах.
