Річка Ірпінь, що звивається зеленими луками під Києвом, дала ім’я мальовничому місту, яке пульсує життям навіть після буревіїв війни. Прикметник “ірпінський” пишеться без м’якого знака перед суфіксом -ськ-, бо основа слова закінчується на твердий приголосний. А відмінювати назву міста просто: Ірпінь у родовому – Ірпеня, у місцевому – на Ірпені, далеко не “Ірпіні”, як інколи спотикаються гості цього затишного куточка Київщини.
Ці нюанси не просто граматичні хитрощі – вони зберігають автентичність мови, ніби нитки, що тримають полотно історії. За правилами Українського правопису 2019 року, топоніми на кшталт Ірпінь поводяться як звичайні іменники другої відміни чоловічого роду. Звуки е та о в закритих складах чергуються з і, що робить форми на кшталт “Ірпеню” чи “Ірпені” природними, як подих лісу вздовж річки.
Місцеві жителі з гордістю наголошують: правильний правопис – це повага до коріння. Офіційний сайт Ірпінської міської ради чітко пояснює, чому “в Ірпені”, а не інакше, посилаючись на класичні правила словозміни. Розберемо все по поличках, з прикладами та таблицями, щоб ви впевнено орієнтувалися в цій темі.
Походження назви: від праслов’янських коренів до сучасного міста
Уявіть тиху річку, що прорізає лісисті пагорби, – її ім’я Ірпінь сягає XI століття, коли в літописах з’являється “Ірпень” чи “Рпень”. Етимологи впевнено ведуть нитку до праслов’янського *ръп- чи *ryp-*, що означає “яма”, “обрив” чи “ритвину”. Такі ж корені живуть у словах “рип” – провалля, чи “рипа” – обрив берега. Річка справді обрамлена ярами, ніби природа сама намалювала цю картину.
Легенди додають шарму: одна розповідає про дівчинку Ірину, яку оса вжалила біля пня, – звідси “Ір-пінь”. Інша пов’язує з болотистою землею, подібно до англійського “fen” – болото. Але науковці схиляються до слов’янського кореня, близького до гідронімів Рипа, Рипинь чи Ірпиця в басейні Десни. Ця глибина робить назву не просто словом, а шматком давньої мозаїки.
Місто Ірпінь народилося на зламі XIX–XX століть, коли в 1898–1902 роках проклали залізницю Київ–Ковель. Роз’їзд біля мосту через річку став осердям дачного селища – елітного курорту для киян. Без генплану, з просіками в лісі, воно росло хаотично, але чарівно, приваблюючи митців. Звідси прозвання “Український Парнас”: тут творили класики, а нині – Літературна премія Ірпеня надихає нові покоління.
Статус міста дали в 1956 році (районне підпорядкування), а в 1962 – обласне. Населення зросло з 12 тисяч до понад 100 тисяч на початок 2020-х, попри трагедію 2022-го, коли Ірпінь став форпостом опору. Сьогодні, у 2026-му, місто відроджується: нові квартали, парки, школи – символ незламності.
Правопис назви “Ірпінь” у контексті українського правопису 2019
Український правопис 2019 року, затверджений Науковою радою з питань правопису, ставить крапку в написанні топонімів: “Ірпінь” – з великої літери, бо це власна географічна назва. У параграфі 148 перелічені українські річки без змін: Дніпро, Тетерів, Тиса, Ірпінь, Прип’ять, Рось. Міста – аналогічно: Київ, Львів, Харків.
Ключове правило – збереження форми: не спрощувати чи русифікувати. Голосні не чергуються довільно, але в словозміні діють фонетичні закони (§9): о/е в закритих складах йдуть в і. Для Ірпінь це проявляється в відмінках, а не в базовій формі. Ніяких апострофів чи дефісів – слово монолітне, міцне, як бетонні мости через річку.
У складних назвах дефіс: наприклад, якщо б було “Новий Ірпінь”, але класична форма чиста. Це правило поширюється на всі українські гідроніми, роблячи мову єдиною тканиною від Карпат до степів.
Повне відмінювання слова “Ірпінь”: таблиця та пояснення
Щоб усе стало наочним, ось таблиця відмінювання за правилами II відміни чоловічого роду. Перед нею варто нагадати: назви річок і міст на -інь часто мають родовий на -еня під наголосом, як Дніпро – Дніпра.
| Відмінок | Однина | Примітка |
|---|---|---|
| Називний | Ірпі́нь | Базова форма |
| Родовий | Ірпе́ня | Чергування е → я |
| Давальний | Ірпе́ню, Ірпене́ві | Два варіанти |
| Знахідний | Ірпі́нь | Як називний |
| Орудний | Ірпене́м | Стандартне -ем |
| Місцевий | на/в Ірпені́, Ірпеню́ | Ключова форма: не “Ірпіні”! |
| Кличний | Ірпеню́ | Рідко вживається |
Джерела даних: Український правопис 2019 (mova.gov.ua), словники як yak-pyshetsya.com. Після таблиці видно: форми плавні, логічні. У реченні: “Біля Ірпеня розкинулися дачі”, “Їдемо до Ірпеню”, “Прогулянка в Ірпені”. Це не суха граматика – це ритм мови, що оживає в щоденних розмовах ірпінців.
Утворення прикметників: “ірпінський” без зайвого м’якого знака
Від “Ірпінь” до “ірпінський” – шлях простий, але з пастками. За §153 правопису, прикметники від назв на приголосний + -ськ- без ь: Оболонь – оболонський, Ірпінь – ірпінський, Прип’ять – прип’ятський. М’який знак пишуть лише після “л”: Хорол – хорольський.
Повна парадигма: ірпінський (ч.р.), ірпінська (ж.р.), ірпінське (с.р.), ірпінські (мн.). Наголос на і́: ірпі́нський. Уживається з малої, якщо не початок речення: “Ірпінський ліс манить осінніми барвами”.
- Ірпінська міська рада – офіційна установа.
- Ірпінські дачі – символ курортного минулого.
- Ірпінське передмістя Києва – динамічний розвиток.
Список показує варіативність: прикметник гнучкий, як річка в повінь. Порівняйте з сусідами: ворзельський (з ь), бучанський. Це робить українську правопис живим інструментом.
Типові помилки
Хоч правила чіткі, ірпінці часто чують “гріхи” від приїжджих. Найпоширеніша: “в Ірпіні” замість “в Ірпені”. У 2025-му Instagram вибухнув постом: “Вибачайте, але накипіло – не Ірпіні, а Ірпені!” Це порушує правило §9 про чергування в закритому складі.
- Ірпіньський з ь: Ні, бо перед -ськ- без знака (як бершадський).
- Ірпінський з великої завжди: Тільки якщо власна назва, як “Ірпінська рада”.
- Родовий “Ірпіні”: Хибна русифікація; правильно Ірпеня.
- Місцевий “про Ірпінь”: Треба прийменник: про Ірпінь (знах.), на Ірпені (місц.).
- У прикметниках: ірпеньський чи ірпенський: Стандарт – ірпінський, з і від основи.
Ці помилки – як бур’яни в саду: викорінюйте перевіркою словників. У соцмережах, новинах вони множаться, але знання правил робить текст кришталево чистим. Практикуйте: напишіть речення і перевірте!
Приклади вживання в літературі, медіа та сучасних текстах
Література оживає правописом: у творах про “ірпінські пейзажі” чи “битву за Ірпінь” 2022-го. Ось свіжі зразки. У новинах 2026: “Ірпінська громада святкує День міста в парку біля Ірпеня”. Поезія: “По Ірпеню пливуть човни, ірпінські сни манить туман”.
У офіційних документах: “Ірпінський ліцей відновлено після руйнувань” (mon.gov.ua). Реклама: “Дача в ірпінському стилі – дерево, свіжість, тиша”. Навіть у піснях: локальні гурти співають “Ірпінь мій, Ірпеню золотий”.
Ці приклади показують: правопис не статичний – він дихає з культурою. У 2026-му, з відновленням, слово “ірпінський” символізує відродження, ніби фенікс з попелу.
Ірпінь у контексті інших київських топонімів: порівняння правопису
Поруч Буча – бучанський, Ворзель – ворзельський (з ь). Гостомель – гостомельський. Спільне: -ськ- без ь, крім після л. Таблиця для порівняння спростить.
| Назва | Родовий | Місцевий | Прикметник |
|---|---|---|---|
| Ірпінь | Ірпеня | Ірпені | ірпінський |
| Буча | Бучі | Бучі | бучанський |
| Ворзель | Ворзеля | Ворзелі | ворзельський |
| Гостомель | Гостомеля | Гостомелі | гостомельський |
Джерела: mova.gov.ua. Різноманітність робить регіон багатим: кожне слово – унікальний акцент на мапі мови. Ірпінь вирізняється витонченістю форм, ніби його річка – найспокійніша.
Поради для початківців і просунутих: як уникати помилок у щоденному вживанні
Для новачків: тримайте під рукою таблицю відмінків – скріншот на телефон. Пишіть тексти про Ірпінь? Спочатку чорновик, потім перевірка в slovnyk.ua. Просунуті: експериментуйте з синонімами – приірпінський, з ірпінських лісів.
У соцмережах: тегайте #ІрпіньПравильно. У бізнесі: “Ірпінські новобудови” – SEO-золото. Гумор не завадить: “Не Ірпіні, а Ірпені – бо інакше річка образиться!” Ці кроки зроблять вашу мову бездоганною.
Ірпінь кличе не лише красою, а й точністю слів – занурюйтесь глибше, відкривайте нові грані.
