Захоплення живими створіннями
Діяльність Леонардо да Вінчі охоплює дивовижний спектр галузей: від візуального та прикладного мистецтва — живопису, малювання, скульптури та архітектури — до наукових сфер інженерії, анатомії, математики та фізики, включаючи навіть музичну композицію та кулінарне мистецтво. Проте, аспект його роботи, який менш відомий, це його ґрунтовне дослідження тварин — одна з основних підвалин сучасної зоології. Його дослідження охоплювали не лише відомі види, а й міфологічні створіння та викопні залишки вимерлих організмів. Увічнюючи 500-ту річницю його смерті 2 травня 2019 року, варто переосмислити значення його зоологічних досліджень.
Творчість Леонардо включає величезний архів картин, ескізів і записів, ретельно задокументованих у його різних Кодексах.
Спочатку тварини в його мистецьких роботах мали переважно символічне значення. Наприклад, створіння в картині «Дама з горностаєм» ймовірно є одомашненим білим фреткою, яка символізує чистоту і поміркованість. Ця фретка, відсилаючи до Лодовіко Сфорца, герцога Міланського, який замовив портрет Чечілії Галлерані, резонує з приналежністю герцога до Ордену горностая. Крім того, у своїх рукописах Леонардо вдало використовував тварин як алегорії людських чеснот і пороків — ящірок для плодючості, голубів для невдячності, орлів для щедроти.
Емпіричні дослідження тварин Леонардо були не лише символічними, а й практичними. Його ілюстрації птахів допомагали в концептуалізації літаючих машин; його дослідження коней виявили складності руху, що мали вирішальне значення для його живописних зусиль. Зображення одомашнених тварин, таких як собаки та коти, мали на меті вловити емоційні вирази — те, що Леонардо називав «moti mentali» або «рухами розуму», які він прагнув перенести у своє візуальне мистецтво.
На відміну від свого сучасника Мікеланджело, який зосереджувався переважно на людській анатомії, занурення Леонардо в дослідження тварин було зумовлене переддарвінівським передбаченням взаємозв’язку й гомології між людьми та іншими видами. Це відображено в його анатомічних паралелях між кінцівками коня і людини, підкреслюючих явне ствердження його рукописів про спорідненість між людьми та мавпами.
Фантастичні та монструозні істоти
Творчість Леонардо поширюється і на царину фантастичного. Незважаючи на його натуралістичну точність та раціоналізм, його роботи також містять безліч вигаданих монструозних створінь.
У деяких роботах Леонардо включав існуючих міфологічних тварин, які були поширені в культурних наративах. Дракони, наприклад, з’являються в його малюнках, іноді поруч із буденними домашніми вихованцями або в тіні кінних фігур. Його Бестіарій уміщує безліч легендарних створінь, таких як єдинороги, василіски та сирени.
Крім того, Леонардо вигадував власні фантастичні сутності. Його втрачена робота «Нептун та коні», представлена через збережений ескіз, показує колісницю бога моря, яку тягнуть рибохвості морські коні — химерне поєднання реальних тварин. Така гібридизація реальних світових ознак демонструє його винахідливий геній.
Леонардо часто ілюстрував гротескні або спотворені створіння, натхнені справжніми природними формами, анекдотичними розповідями чи польотами фантазії. Його зображення цих химер свідчать про його переконання, що нові живі форми є лише варіаціями існуючого природного репертуару, ідея, що відображає біологічні принципи, які лежать в основі формування «нормальних» організмів — концепція, яка досліджується в таких дисциплінах, як розвиткова генетика.
Конструювання механічних левів Леонардо також підкреслює його винахідливість, передбачаючи сучасні роботи та автономні механізми.
Дослідження викопних решток
Серед перших діячів епохи Відродження, який пояснив справжню природу викопних решток, Леонардо кидав виклик панівним теоріям свого часу. Протиставляючи біблійну теорію потопу, яка стверджувала, що викопні рештки були переміщені під час Великого Потопу, та неоплатонічний погляд, що викопні рештки були лише мінеральні імітації, Леонардо подає більш точне тлумачення.
Завдяки ретельному огляду він припустив, що викопні рештки є скам’янілими залишками колись живих тварин і рослин, стратифікованими у геологічних шарах, спростовуючи ідею їхнього насильницького переміщення. Його спостереження, що викопні рештки зустрічаються лише в породах морського походження та їхня цілісна збереженість на горах, ще більше підкріплювали його теорію.
Висновки нещодавнього дослідження свідчать, що один з малюнків Леонардо ілюструє сліди викопних решток — шестикутні візерунки, що вказують на біологічну активність у минулому, а не на самі організми. Таким чином, Леонардо шанується як засновник іхнології, науки про такі сліди цих викопних решток, із класифікацією цих шестикутників у рід Paleodictyon.
Це відкриття викликало дебати щодо походження цих шестикутних відбитків. Гіпотези варіюються від того, що це залишки гнізд примітивних організмів, до глибоководних структур, утворених існуючими ксенофіофорами, загадковими гігантськими одноклітинними організмами.
Бібліографія
1. В інтернеті існує безліч ресурсів щодо творчості Леонардо да Вінчі. Віртуальна бібліотека Мігеля де Сервантеса містить збірник під назвою «Афоризми/Леонардо да Вінчі», що включає його обширні роботи про тварин та інші теми. Серед нещодавніх видатних публікацій можна виділити «Леонардо да Вінчі. Біографія» В. Ісааксона (Debate, 2016) та «Леонардо да Вінчі. Повні малюнки та картини» Дж. Нейтана та Ф. Цьоллнера (Taschen, 2018).
2. Палеонтолог С. Дж. Гулд пропонує глибокий аналіз внеску Леонардо у вивчення викопних решток у вступній частині книги «Гора Леонардо з молюсками» (Ed. Crítica, 1999), хоча він зазначає, що аналогія Леонардо щодо Землі як живого організму є застарілим контекстом для його відкриттів.
3. Baucon, A. (2010). “Леонардо да Вінчі, засновник іхнології.” Palaios, 25, 361-365.
4. Barras, C. (2012). “Малюнок викопної рештки Леонардо може зображувати ранні гнізда.” Nature, 16 листопада, doi:10.1038/nature.2012.11841; Rona, P.A. et al. (2003). “Palaeodyction, Живий викопний організм на глибоководному дні.” American Geophysical Union, Fall Meeting.
