Середня температура на поверхні Венери тримається на позначці 464°C, що робить її абсолютним лідером серед усіх планет Сонячної системи. Ця цифра, зафіксована численними зондами NASA, перевершує навіть денну спеку Меркурія, який ближче до Сонця. Пекуча планета обертається повільно, ретроградно, ніби заперечуючи космічні правила, а її атмосфера тисне на поверхню з силою 92 земних атмосфер.
Венера здається близнюком Землі за розміром – діаметр 12 104 км проти наших 12 742 км – але перетворилася на справжнє інферно через runaway парниковий ефект. Густі хмари сірчаної кислоти не пропускають тепло назовні, перетворюючи планету на гігантську духовку. Саме це робить Венеру найгарячішою, попри меншу сонячну відстань, ніж у Меркурія.
Коли радянські зонди “Венера” першими торкнулися поверхні в 1970-х, вони протрималися лічені хвилини в цій пекучій банї. Сучасні дані з перегляду архівів Magellan підтверджують активні вулкани, а приватні місії готуються до запуску вже в 2026 році. Венера манить і лякає одночасно, обіцяючи розкрити секрети еволюції планетних кліматів.
Чому Венера палає гарячіше за Меркурій
Меркурій, найближчий до Сонця сусід, отримує вдвічі більше сонячного випромінювання, але його денна температура не перевищує 430°C, а вночі падає до мінус 180°C. Причина проста: відсутність атмосфери. Тепло просто випаровується в космос, як вода з гарячої сковорідки без кришки.
Венера ж закутана в щільну ковдру з 96,5% вуглекислого газу, азоту та слідів інших газів. Ця атмосфера поглинає сонячне тепло вдень і перерозподіляє його вночі, утримуючи стабільні 464°C усюди – від екватора до полюсів. Парниковий ефект тут зійшов з ланцюга: мільярди років тому вода випарувалася, CO₂ накопичилися, і планета перетворилася на сауну без вентиляції.
Щоб уявити різницю, порівняйте: на Меркурії перепади сягають 600°C за добу, тоді як на Венері коливання – лише 1-2°C. Це не просто факти з підручників; це ключ до розуміння, чому Земля уникла такої долі, маючи океани, що поглинають CO₂.
| Параметр | Венера | Меркурій | Земля |
|---|---|---|---|
| Середня температура поверхні, °C | 464 | 167 | 15 |
| Тиск атмосфери, атм | 92 | ~0 | 1 |
| Основний газ атмосфери | CO₂ (96,5%) | – | N₂ (78%) |
| Діаметр, км | 12 104 | 4879 | 12 742 |
Таблиця базується на даних NASA.gov. Вона ілюструє, як атмосфера Венери перетворює близькість до Сонця на смертельну перевагу. Тепер перейдімо до шарів цієї “ковдри”.
Атмосфера Венери: від хмар кислоти до пекельного тиску
Верхні шари атмосфери Венери – це жовтуваті хмари сірчаної кислоти на висоті 48-70 км, що роблять планету найяскравішою на небі після Місяця. Вітри тут дмуть зі швидкістю 360 км/год, в 60 разів швидше за поверхневі. На висоті 50 км температура падає до 30-70°C, тиск як на Землі – ідеальне місце для гігантських дирижаблів у концепціях колонізації.
Нижче, у тропосфері, CO₂ домінує, створюючи тиск 92 бари – еквівалент 900 м океанської води. Парниковий ефект посилюється хмарами, що поглинають 75% сонячного світла. Радіолокаційні дані показують, що блискавки тут частіші, ніж на Землі, а можливі фосфін (PH₃) у хмарах спонукав дебати про мікробне життя з 2020 року, хоч JWST у 2024 частково спростував.
- Верхній шар (70+ км): Рідкісний, озон і сульфур, температура мінус 100°C.
- Хмари (48-70 км): H₂SO₄, суперротація, шторми.
- Нижній шар (0-48 км): CO₂, тиск росте експоненційно, температура до 464°C.
Ці шари не статичні: недавні моделі 2025 року вказують на циркуляцію, що переносить тепло. Атмосфера Венери – урок для кліматологів Землі, де надлишок CO₂ може запустити подібний ланцюг.
Поверхня Венери: океан вулканів і базальтових рівнин
Під хмарами ховається базальтова пустеля: 80% поверхні – рівні рівнини з вулканічними щитами, як Мауна-Лоа на Гаваях, але в 20 разів більші. Кратери метеоритні рідкісні (лише 1000, бо атмосфера спалює дрібні), вік поверхні – 300-600 млн років, молодша за земну.
Перегляд даних Magellan 2023 року виявив активність на Sif Mons: лава розширила вентиляцію на 2 км² між 1990-1992. У 2025 знайшли лавові тунелі ширші за земні – потенційні укриття для зондів. Тессери, як Іштар Тера, – деформовані плато з тектонікою без плит.
- Вулканізм: понад 1600 щитових вулканів, докази свіжої лави.
- Рівнини: Lava plains, як океани лави.
- Гори: Максимус Mons – 11 км висотою.
- Кратери: Великі (Alfa Regio), але ерозія мінімальна.
Ця динаміка свідчить про “стиглий” вулканізм, що триває. Поверхня Венери – мозаїка хаосу, де кожна гора розповідає про внутрішній вогонь планети.
Обертання Венери: день довший за рік
Сонце на Венері сходить на заході і заходить на сході через ретроградний оберт. Сидеричний день – 243 земних доби, сонячний – 117. Рік – 225 діб. Нахил осі 177° створює “лежачий” полюс, без сезонів.
Повільність пояснюють давнім ударом – гіпотеза, що “перевернула” планету. Наслідок: сонце стоїть у небі 58 днів, затемнення вдвічі довші за земні. Це впливає на вітри, посилюючи суперротацію.
Історія досліджень: від Галилея до Akatsuki
Галілей у 1610 побачив фази Венери, довівши геліоцентризм. Ломоносов помітив атмосферу в 1761 під час транзиту. Радянські “Венери” (1961-1984) передали фото поверхні, витримавши 127 хв (Venera 13).
Американська Magellan (1989-1994) намалювала 98% поверхні радаром. Venus Express ESA (2005-2014) вивчила хмари, Akatsuki JAXA з 2015 моніторить вулканізм. NASA.gov фіксує 46 місій загалом.
Майбутні місії до Венери: 2026 і далі
Приватна Venus Life Finder від Rocket Lab і MIT планує запуск улітку 2026 – перша комерційна, шукатиме органіку в хмарах за $10 млн. NASA VERITAS (картографія поверхні) і DAVINCI+ (зонд у атмосферу) – кінець 2020-х. ESA EnVision (2035) вивчить інтер’єр.
Ці проєкти дадуть 3D-моделі вулканів, точні спектри газів. Венера стане лабораторією для земних кліматів – планета, що попереджає про парникові катастрофи.
Цікаві факти про найгарячішу планету Сонячної системи
- Венера – єдина планета, названа на честь жінки (богиня кохання), але найнегостинніша для життя.
- Свинець плавиться при 327°C – на Венері він тече рікою.
- Фосфін у хмарах (2020) викликав галас, але 2024 дані JWST зменшили ймовірність біології.
- Лавові тунелі 2025: ширші за метро, потенція для баз.
- Венера в міфах: у майя – ранкова/вечірня зірка, жертви їй приносили.
Ці перлини роблять Венеру не просто спекотною кулею, а загадкою, що вабить вчених.
Геологія Венери оживає з новими доказами активності: Sif Mons вивергався недавно, за шкалою планети. Культурно Венера надихала від вавилонян (Іштар) до фантастів – у “Першому контакті” Кларка вона терраформована. Сьогодні фокус на хмарах: чи є там аеропланктон? Rocket Lab у 2026 дасть перші приватні дані.
Венера шепоче про нашу Землю: тонка грань між раєм і пеклом. Вулканічний сплеск, атмосфера на стероїдах – все це могло статися тут, якби океани випарувалися. Місії попереду розкриють, чи пульсує планета живою геотермікою. Атмосфера кипить рухом, поверхня – ландшафтами, що змінюються, а таємниці хмар манить біологів. Подорож триває.
