Угнів, тихе містечко на Львівщині, тримається статусу найменшого міста України з населенням усього 939 осіб станом на 2022 рік. Його вулички, вузькі й затишні, ніби виткані з давніх легенд, простягаються вздовж річки Солокії, лише за два кілометри від польського кордону. Тут час уповільнює хід, а кожен куточок дихає історією, що сягає XIV століття.
Чому саме Угнів? Бо серед усіх 460 міст держави воно опинилося на останньому місці за чисельністю жителів, обійшовши сусідів на кшталт Берестечка чи Устилуга. Демографічний спад, типовий для прикордонних зон, лише підкреслює його унікальність – єдине місто, яке не стало центром територіальної громади. Жителі, переважно українці, зберігають теплу гостинність, а повсякденність тут пахне свіжоспеченим хлібом і лісовими травами.
Але за цією тишею ховається бурхливе минуле: від магдебурзького права 1462 року до операції “Вісла” середини XX століття. Угнів не просто крапка на мапі – це жива мозаїка культур, де переплітаються українські, польські та єврейські мотиви.
Географія Угнева: прикордонна перлина Надбужжя
Угнів затишно вмостився в Надбужанській котловині Шептицького району Львівської області, в Белзькій міській громаді. Річка Солокія, спокійна й звивиста, несе свої води повз старовинні будівлі, створюючи природний бар’єр і мальовничі краєвиди. Координати 50°22′5″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. ведуть до місця, де Україна торкається Польщі – кордон за два кілометри, без пункту пропуску, що додає спокою.
Площа міста – скромні 2,48 км², що робить його одним з найкомпактніших не лише за населенням, а й за розмірами. Клімат вологий континентальний: середня температура +7,6°C, з морозними зимами (-4°C у січні) та теплим літом (+17,9°C у липні). Опади сягають 606 мм на рік, найдужче влітку. Навколо – ліси й поля, сусіди: село Заставне, польське Дениска та Корчів. До Львова – понад 100 км, до Белза – 22 км залізницею.
Ця локація визначила долю Угнева: торгівля з Польщею, міграції, культурний обмін. Сьогодні природа вабить рибалок і грибників, а близькість кордону робить його ідеальним для велоподорожей.
Історія Угнева: від Червенських городів до сучасності
Перша згадка про Угнів датується 1360 роком, коли це було поселення в Белзькому князівстві, можливо, одним з Червенських городів – сторожових форпостів Русі. У 1462-му король Казимир IV надав магдебурзьке право, перетворивши його на самоврядне місто з цехами ремісників. Шевці славилися “угнівськими чоботами” – універсальними, міцними, що не знали лівої чи правої ноги.
XVII століття принесло лиха: татарський напад 1621-го, морова пошесть 1624-го, пожежа 1634-го. Місто відбудовувалося, розвиваючи гончарство, ковальство, ткацтво. У XIX ст. з’явилися синагога й монастир феліціанок. Перша світова війна пошкодила костел, міжвоєнний період – польська окупація з центром району в Угнові.
Друга світова: радянська, німецька окупація. 1947-го операція “Вісла” виселила 323 українців, залишивши поляків; 1951-го обмін територіями – поляки виїхали, українців переселили з Польщі. Відкрито поклади вугілля, побудовано залізницю. У 2018-му громада УПЦ МП перейшла до ПЦУ. Сьогодні Угнів – старостинський округ з Заставним, де староста Олександра Саган керує скромним господарством.
Історія Угнева – як ріка Солокія: спокійна поверхня, але глибокі вири подій. Вона формує ідентичність жителів, які пишаються предками.
Населення та демографія: чому Угнів скорочується
За переписом 2001-го – 1007 жителів, 98% українців, мова українська – 98,8%. Динаміка невтішна: 1970 – 1500, 2022 – 939. Причини – еміграція до Польщі та Львова, низька народжуваність, старіння. Агломерація з Заставним – близько 1094.
Перед таблицею варто зазначити, що дані відображають тенденцію спаду, типову для малих міст прикордоння.
| Рік | Населення | Джерело |
|---|---|---|
| 1970 | 1500 | uk.wikipedia.org |
| 2001 | 1007 | Перепис Держстату |
| 2019 | 974 | lv.ukrstat.gov.ua |
| 2022 | 939 | uk.wikipedia.org |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, Головне управління статистики у Львівській області (lv.ukrstat.gov.ua). Таблиця ілюструє спад на 37% за 50 років. Жінки переважають, молодь виїжджає – типова картина для 200+ малих міст України.
Угнів унікальний: попри спад, зберігає міський статус, на відміну від сіл з подібним населенням.
Архітектурні скарби Угнева
Пам’ятки – головна гордість. Василіянська церква Різдва Пресвятої Богородиці (1855–1857, Степан Жуковський) вражає розписами Дем’яна Горняткевича – перлина галицького мистецтва. Дзвіниця з 1780-го додає величі.
Ось ключові об’єкти в списку:
- Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1695, освячений Зигмундом Радзановим): бароковий, реставрований 2006–2007, одна вежа зруйнована бурею.
- Синагога (початок XX ст., модерн): з школою, свідок єврейської громади.
- Монастир феліціанок і плебанія (XIX–XVII ст.): затишні комплекси.
- Водяний млин (XIX ст.): з обладнанням, романтика забутого ремесла.
- Земляні вали замку: рештки оборонних споруд.
Ці споруди, як живі свідки, переносять у минуле. Туристи відзначають автентичність – без комерції, з душею.
Сучасне життя: спокій, виклики та надія
Угнів живе розмірено: школа в колишньому монастирі, садочок, колись наркодиспансер – тепер ліцей. Магазини, кафе – базові потреби. Робота – в Белзі чи Червонограді, або за кордоном. Немає заторів, багатоповерхівок – тільки пічки в хатах і городи.
Староста Саган вирішує питання: дороги, вода, культура. Фестині, ярмарки оживають центр. Війна додала єдності – волонтерство, підтримка фронту. Економіка скромна: агросектор, туризм на підйомі. Молодь мріє про велотраси, музеї.
Жителі жартують: “Ми малі, але серцем великі”. Спокій приваблює пенсіонерів з міст.
Цікаві факти про Угнів
- Єдине місто без статусу центру громади – унікальний виняток в Україні.
- Шевські чоботи Угнева славилися до XIX ст. – міцніші за будь-які!
- Блаженний Северіян Бараник, новомученик УГКЦ, народився тут.
- Поклади вугілля 1951-го не розвинули – природа перемогла промисловість.
- Можна обійти пішки за годину – ідеально для релаксу.
Ці перлини роблять Угнів незабутнім, ніби казку оживили.
Туризм в Угнові: приховані скарби для допитливих
Угнів вабить автентикою. Почніть з церкви – розписи заворожують. Костел – для любителів бароко. Синагога шепоче про втрачену громаду. Прогулянка Солокією – пікнік серед природи. Млин кличе на фото.
- Приїжджайте велосипедом з Белза – 22 км екстриму.
- Відвідайте галерею в мерії – міні-музей історії.
- Спробуйте локальну кухню: вареники з місцевими грибами.
- Підніміться на вали – панорама кордону.
- Зупиніться в агросадибі – ніч під зірками.
Потенціал величезний: екотуризм, веломаршрути до Польщі. Влада планує фестивалі ремесел. Ви не повірите, але в такому малому місці – стільки душі!
Порухайтеся Угновом – відчуйте, як маленьке стає великим. Тут корені тримають міцно, а горизонт кличе мріями про завтра.
