Мабуть, кожен із нас хоч раз у житті хотів на мить повернутись у дитинство, коли люблячі матусині чи бабусині руки створювали нову красиву в’язану кофтину або іграшку. А нині, проходячи повз яскраві дитячі магазини, з ностальгією згадуємо власне дитинство, захоплюємось людьми, які виготовляють красиві іграшки власноруч.
Це дуже копіткий процес – виготовлення полотна або мережива з ниток за допомогою в’язального гачка. Вправні руки майстрині з села Кам’янка Галини Борачук якось по-магічному швидко створюють нові іграшки для малечі. Під час роботи її обличчя світиться від радості і задоволення. Декілька останніх штрихів – і перед нами з’явився забавний зайчик, ведмедик чи їжачок. Дивлячись на таку майстерність, на душі стає приємно, що у нашому районі є неймовірно творчі майстрині.
- Уперше спробувала себе у техніці амігурумі, коли в Україні почалась Революція гідності. У мене народився молодший син і у голові крутилась лише думка про те, а яке у нього майбутнє? Яке майбутнє у нашої країни? - розповідає пані Галина. - І тоді випадково натрапила в Інтернеті на першу свою схему амігурумі. Знаєте, у мене ніби серце зупинилось. Я поринула у світ виготовлення плетеної іграшки, це був невеликий ведмедик, і у цьому світі забувала про негатив, страхи. Чоловік жартував, що я ніби той павучок, якому єдине, що потрібно — плести. Я отримувала задоволення від того, що робила. А потім ще більше, коли дарувала вироби дітям. Причому подарунки були спонтанними і потрібно було бачити радість в очах тих, хто їх отримував.
Згодом майстриня почала плести сумочки, килимки, ляльки, пледи. Сьогодні створює навіть прикраси для волосся. Якось її попросили сплести для хлопчика героїв його улюбленого мультфільму. Дивлячись на картинку, орудувала гачком, і невдовзі веселі іграшки вже красувались на дивані. До речі, над створенням однієї амігурумі Галина Борачук працює у середньому три дні.
Кожного зайчика чи ведмедика майстриня наділяє окремим характером, тому усі іграшки виглядають неповторно. Пані Галина каже, що вони мають свою душу, адже у процесі виготовлення підказують, яким буде результат:
- Частіше за все, спочатку народжується образ у голові, потім – іграшка, згодом надається характер (усмішка, смуток тощо), в кінці ми одягаємося, - зауважує майстриня.
Наразі Галина Борачук планує створити гурток рукоділля. Адже вважає, за Біблійною притчею, що таланти не можна закопувати. Навпаки, потрібно своїми знаннями і вміннями ділитися.
Лариса ДУЩАК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар