У Чернівецькому лабораторному центрі МОЗ запевняють – опрацьовувати тести навчились за 24 години. Здаєш до 12, 13-ї години – отримуєш результат до вечора, після 12-13 – наступного дня.
Чернівецька область, яка найпершою зустріла COVID-19 в Україні, нині є зразковою у боротьбі з вірусом, заявляє головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Тутешній МОЗівський лабцентр він називає "відшліфованим".
Центр очолює Наталія Гопко, з кінця серпня – заслужена лікарка України. Ввечері, спустившись зі свого кабінету на другому поверсі в лабораторію, вона мріє почути: "Холодильник – пустий". Про це пише Українська правда.
Це означає, що всі наявні ПЛР-тести опрацьовано.
У розмові з Наталією було аналізовано особливості поширення коронавірусної хвороби на Буковині та детально розбираємо всі етапи роботи лабораторного центру під час епідемії – від забору зразків до епідеміологічних розслідувань.
"Першим поштовхом до нашого останнього сплеску захворюваності стали кілька велелюдних весіль"
– У березні Буковина прославилась тим, що тут виявили першого хворого на коронавірус – 39-річного Олександра. Відповідаючи нам на інформаційний запит у червні, ви повідомили, що жоден з його шести контактних осіб не захворів упродовж 2 тижнів – тобто Олександр не став поширювачем хвороби.
Я правильно розумію, що його не можна називати нульовим пацієнтом в Україні?
– Його не можна назвати нульовим пацієнтом, оскільки за результатами відстежень усіх контактів, а також медичного спостереження впродовж 14 днів за всіма, хто мав різний ступінь ризику контакту з Олександром, жоден не захворів.
Інші випадки, наш другий і третій, були завезені. Оскільки наші перші пацієнти (на Буковині – ред), всі, які першими реєструвалися – це були люди, які повертались з-за кордону. Далі – це вже були випадки інфікування внаслідок спілкування всередині країни.
– Тобто джерелами поширення коронавірусу стали інші люди, які повернулись з-за кордону?
– Так, звісно. Це був період, коли в більшості країн Європи, фактично, стрімко, поденно, погіршувалась епідситуація. Неблагополучно було вже не тільки в Італії, але й у більшості країн Європи, і багато людей в цей час повертались у нашу область.
Це не тільки заробітчани, це люди, які подорожували, перебували у відрядженнях. Тому ми не можемо говорити про ризик від якоїсь однієї конкретної людини. Ми мали справу з ризиками одночасного завезення від багатьох людей.
Ми розуміємо так: найімовірніше, такі пацієнти були ж не тільки в Чернівецькій області.
Другою областю, у якій виявили хвору на коронавірус людину, стала Житомирська – за 9 днів після оголошення першого офіційного випадку в країні.
– У повноваження лабораторних центрів входить проведення епідеміологічних розслідувань. Як це працює – працівник лабораторії приходить до хворого на коронавірус і розпитує його про історію подорожей та контактів?
– Саме так воно працювало і працює. Єдине – ми вимушені були переформатовувати спосіб проведення епідеміологічного розслідування. Упродовж березня-травня розслідування проводились саме так, оскільки більшість пацієнтів госпіталізували, і наші епідеміологи отримувати інформацію під час опитування, відвідуючи пацієнтів за місцем госпіталізації або проживання.
Але в період, коли кількість випадків суттєво зросла, це перестало бути можливим – проблемно виїхати одночасно у величезну кількість місць. З того часу частіше епідрозслідування проводились під час опитування по телефону.
Плюс у розслідуванні беруть участь лікарі сімейної медицини, лікарі вторинного рівня меддопомоги, оскільки обов’язком кожного лікаря є взяття епідеміологічного анамнезу.
За результатами епідрозслідування до певного часу ми розуміли, що найвища загроза інфікування є за межами країни, тому прицільно відпрацьовували заходи на пункті пропуску, мали – ред) підвищену насторогу до людей, які повертались з-за кордону – самоізоляція впродовж 14 днів після повернення. Це ті заходи, які давали унеможливити стрімке поширення хвороби, і вони спрацювали зрештою.
– Маєте за ці понад 7 місяців епідемії статистику щодо того, де буковинці інфікуються найчастіше?
– Березень-квітень, найчастіше, близько 80% – це були випадки перебування за межами країни. 20% – члени родини або колеги по роботі осіб, які повернулись.
Були періоди, коли це була участь у богослужіннях. Наш останній сплеск захворюваності, на початку серпня – однозначно це були масові заходи.
Першим поштовхом стала участь у кількох велелюдних весіллях, далі хворіли члени родин, які були на весіллях, колеги по роботі. Частка таких випадків переважала серед усіх, які реєстрували.
Ми розуміємо важливість епіднагляду, важливість проведення таких розслідувань, оскільки саме вони дають розуміння процесів у ту чи іншу одиницю часу для адекватності рекомендацій. Звісно, незмінними будуть рекомендації щодо індивідуального захисту та дистанціювання.
– Чи є нині "формат" найчастішого інфікування – на кшталт весіль чи перебування за кордоном?
– Зараз доволі пропорційно розподіляються причини, і все частіше люди мають труднощі з тим, щоб визначитись, де вони могли б інфікуватись. Є випадки, коли люди не працюють і намагаються уникати частих контактів, начебто і дотримуються всіх рекомендацій, але тим не менше, інфікування відбулось.
Зараз і надалі маємо такі проблеми, як участь у масових заходах. У нас нещодавно відбувся день міста. Попри те, що влада не ініціювала жодні масові заходи, містяни все одно збирались у своїх улюблених місцях, кількість людей була великою – і це створювало ризики для інфікування.
– Повернусь до епідемрозслідувань. Чи має працівник лабцентру обдзвонювати контактних осіб людини, яка захворіла, і запитувати, чи не з’явились у них симптоми ковіду?
– Насправді у нас в країні зараз немає чіткої стратегії по відстеженню контактних, всі розуміють важливість цього.
Маємо знати, що є проблеми, які стосують достатньої кількості персоналу для проведення цих робіт. Оскільки майже у всіх регіонах України реєструється велика кількість випадків – кадрів недостатньо для того щоб і проводити розслідування, і забезпечувати телефонні дзвінки контактним.
Але тим не менше, від першого нашого хворого ми цю роботу намагались організувати, і систематично збирати дані про контактних, це персональні дані. У який спосіб ми цю роботу організували? Окрім інформації, яку надає пацієнт, ми у 100% випадків звертаємось до роботодавця, якщо людина працює – отримуємо дані про осіб, які контактували за місцем роботи. І отримуємо зворотний зв’язок від роботодавця про те, що всі, хто контактували з працівником, у якого підтверджено ковід, перебувають у самоізоляції до останнього 14-го дня.
– Розслідування проводиться по кожній людині, яка захворіла?
– По кожній абсолютно.
– У липні та серпні в області було суттєве зниження кількості хворих і збільшення кількості тих, хто одужав. Чим це можна пояснити? У сусідніх Івано-Франківській, Закарпатській областях такого явища не було.
– Це логічно. Ми не можемо день у день порівнювати, співставляти кількість нових випадків і людей, які одужують.
Люди хворіють у середньому два тижні, коли в них легка форма. У нас є випадки, коли хворіють і три, і чотири тижні. Відповідно, якщо найбільшою кількістю хворих в області супроводжувався період – кінець квітня-початок травня, далі у нас йшло зниження захворюваності, тобто це був пік тієї першої хвилі. Відповідно, червень-липень, випадків реєструвалось менше, і одужували ті люди, які хворіли в період – кінець квітня-початок травня. Випадків було більше – відповідно й одужалих було більше на якусь одиницю часу.
Кількість активних хворих саме зараз є найбільшою за весь час від початку поширення коронавірусної хвороби.
Після інтерв’ю Наталія співставляє графіки загальної кількості хворих в Україні та окремо кількості хворих на Буковині пояснюючи, що в регіоні, на відміну від усієї України чітко виділяються перша та друга хвилі COVID-19.
Джерело: Українська правда
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар