За останні п’ять років вироби «хенд-мейд» стали надзвичайно популярними, люди буквально хворіють усім, що виготовлено власноруч. Через таку моду надзвичайно зросли ціни на оригінальні цікавинки, часом майстри за дрібнички просять неймовірні гроші. Та, на щастя, залишаються майстри, яким щаслива усмішка покупця значно дорожча, для котрих задоволення від виконаної роботи чи не найвища нагорода.
Не завищує ціни на свої надзвичайні, пошиті власноруч, іграшки майстриня зі Сторожинця Ірина Сушинська. Її роботи розкуповують мало не відразу, їх полюбляють і діти, і дорослі.
Потяг до творчості був з дитинства
Зараз Ірині 29 років, і в іграшки вона закохалася не більше ніж п’ять років тому. Дівчина навчалася у Сторожинецькій школі, здобула дві економічні освіти і ніколи не думала, що займатиметься творчістю.
- У дитинстві не відвідувала ні художньої школи, ні якихось творчих гуртків. Хоча малювати полюбляла, та чомусь зовсім не розвивала у собі цей дар. Так сталося, - згадує Ірина. – Хоча зараз розуміє, що потяг до шиття, до творчості яскраво проявлявся, ще коли була зовсім маленькою. Пам’ятаю, як з підручних засобів шила одяг лялькам. І це були не прості, а досить складні деталі гардероба.
З часом захоплення забулося. Потрібно було чимало років, аби зрозуміти, що шити та вигадувати цікавинки дівчина полюбляє понад усе.
Економічні освіти проміняла на іграшки
Після школи майстриня здобула дві економічні освіти, працювала бухгалтером, продавчинею у магазині. Та одного разу, приблизно п’ять років тому, побачила на одному із Інтернет-сайтів цікаву пошиту ляльку, вона страшенно сподобалася Ірині, майстриня спробувала її пошити самотужки. Це неймовірно сподобалося, відтоді дівчина не покидала цієї справи.
Майстер-клас
Як пошити казкову пташечку
1. Беремо тканину, синтепон, олівець, нитки, ножиці та намальовану попередньо на папері викрійку.
2. Прикладаємо викрійку до тканини, обмальовуємо по контурах, вирізаємо.
3. Зшиваємо на машинці, або ж акуратно вручну. При цьому залишаємо невеличкий отвір, через який будемо наповнювати виріб синтепоном. Вивертаємо пташечку.
4. Заповнюємо її сентипоном та акуратно зшиваємо отвір потайним швом. Пришиваємо крильце.
5. На бажання декоруємо пташечку бантиком, ґудзиком чи будь-чим на свій розсуд. Можна до неї пришити стрічку петелькою, аби її можна було кудись повісити. Казкова пташечка готова.
- Спочатку мене дуже захопили, так звані, «ляльки Тільди». Вони особливі тим, що на обличчі мають лише очі та рум’яні щічки. Немає усмішки чи смутку, вони позбавлені емоцій, тож кожна людина самотужки може дофантазувати їм бажаний настрій, - із захопленням розповідає майстриня. – Потім шила равликів, а далі й інших тваринок. Подругам, які приходили в гості, дуже подобалися ці іграшки, тож роздаровувала їх, згодом з’явилися навіть замовлення. Це було дуже приємно.
Через деякий час дівчині запропонували повезти свої іграшки на фестиваль «DecoRush» до Чернівців. Там усі свої вироби вона продала мало не відразу. Те, що улюбленою справою можна навіть заробляти гроші, дуже сподобалося. Тож опісля відвідувала ще декілька фестивалів. Та їздити постійно на них Ірина не має змоги, їй просто не вдається назбирати вироби, їх відразу купують.
Її ведмедики їдуть до Австрії
Іграшки майстрині тішать не тільки українських дітей, ними бавляться навіть австрійські малюки. Те, що вони доїдуть туди, було справжньою несподіванкою.
- Подруга їздить до Австрії, одного разу вона запропонувала спробувати продавати ведмедиків там. На диво, їх там розібрали швидко. І наступного разу вона вже зробила замовлення на 200 ведмедиків за досить короткий термін. Звичайно, пошити так багато за декілька тижнів неможливо, тож пошила близько ста. Та подруга подзвонила мало не відразу і сказала, що їх навіть не довезла до Австрії, розібрали по дорозі, - каже Ірина. – Тож відтоді час від часу отримую замовлення з Австрії. Роботу над ведмедиками довела до автоматизму, часом допомагають навіть рідні. Зараз на день можу пошити двадцять штук.
Ми поцікавилися, чому саме ведмедики такі популярні в Австрії. Виявляється, ведмедик – це талісман, який прийнято дарувати народженій дитині і який вона має зберігати усе життя.
Та окрім цього, майстриня береться за будь-які замовлення, дуже полюбляє експериментувати. Ідеї черпає в деталях, зізнається, що часом бачить картинку з виробом в мережі, та робить не те, що безпосередньо на ній, а те, що на фоні, або ж розвиває ідею якоїсь з дрібних деталей, і робить її по-своєму.
На вітчизняному ринку з тканинами проблема
Чи не найбільша проблема, яка турбує майстриню, те, що у вітчизняних магазинах не можна знайти тканини, з яких можна шити іграшки. Зазвичай ті, які пропонують, зовсім неякісні. Доводиться замовляти по Інтернету, а там ціни страшенно високі. Коли Ірина шиє ведмедиків на Австрію, вона навіть просить, аби висилали звідти тканину, там вона значно якісніша і дешевша.
- Часом шию з підручних матеріалів, старих якісних сорочок, радянської постільної білизни. Таких майстрів, як я, рятують магазини вживаного одягу, там знайти якісний і новий матеріал значно легше, ніж у звичайних відділах тканин, - зізнається сторожинчанка. – Деякі тканини вдається придбати, їх також привозять з-за кордону.
За словами майстрині, надзвичайно важливо, щоб тканина була натуральною і якісною. Адже вона шиє такі іграшки, які дитина може взяти до рота так, щоб батьки не боялися за її життя. Також іграшки з якісних матеріалів легко прати, що не менш важливо.
«Аби мати успіх, не треба завищувати ціни»
Чи не найбільше нас вразили зовсім демократичні ціни на іграшки Ірини. Адже сьогодні вироби такого рівня надзвичайно дорогі. Та дівчина сповідує політику, що краще нехай виріб швидше заберуть, щоб він дарував радість, а не жаль, що на нього так багато витратили.
- Мене дивують майстри, які виставляють вироби, які врешті ніхто не купує, через завищені ціни. Розумію, що матеріали дорогі, та краще шукати дешевші тканини, аби лялька була доступнішою, ніж чекати довго, поки хтось зможе її собі дозволити, - стверджує Ірина. – Треба розуміти, що українці не мають таких грошей, щоб дозволяти собі дорогі забаганки. Та як приємно, коли бачиш, що люди з радістю купують іграшку, не шкодують витраченого, що це для них справжнє щастя. Тоді і мені це приносить величезне задоволення, яке вартує значно більше. Взагалі не люблю, коли в мене іграшка затримується довше двох тижнів, мушу неодмінно її продати або подарувати. Тому й вдома ніколи не маю власних виробів.
Саме завдяки такій бізнес-програмі, дівчині вдається заробляти на улюбленій справі. Вона розповіла, що вже навіть «нашила» на нову швейну машинку. Та хоче і надалі удосконалюватися.
Мріє шити дитячий одяг
Наразі майстриня має безліч ідей. Вона йде у декрет і остаточно вирішила, що після нього не повернеться в економічну діяльність, а зароблятиме на життя тим, що найбільше полюбляє.
- Звичайно, не хочеться загадувати, адже невідомо, що буде. Мені знайомі майстрині часто кажуть, що не вийде заробляти на життя тільки цим, тим паче з низькими цінами, та поки що я бачу, що це можливо, і вірю, що все вийде, - каже дівчина.
Наразі сторожинчанка мріє шити дитячий одяг, цікаву постільну білизну, різноманітні іграшки та речі для декору. І все це для дітей, для їхніх усмішок та щастя. Родичі її всіляко підтримують у цьому, адже бачать, що виходить дуже добре.
Ірина БЄЛОВА
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар