Прибирання вулиць у Чернівцях та їхній стан, тема, яка є, була і завжди буде актуальною для городян. Як сто років тому прибирали вулиці, хто це робив, про контроль жандармів та троянди, якими буцімто підмітали вулиці, згадують у книжках про Чернівці В. Кресс, Р. Кайндль, І. Снігур та інші дослідники.
Вперше про стан доріг у Чернівцях 1786 року йдеться у книжці «Історія Чернівців» Р. Кайндля.
«Чернівці, як і інші міста Молдавії, на час окупації були забрудненим поселенням. На вулицях і біля будинків лежать гній і сміття, бруд і навіть здохла худоба. З цього приводу неодноразово видавалися накази, про які знову доводиться нагадувати, причому головну увагу слід звертати на житла євреїв. За порядком у місті та станом вулиць зокрема тоді наглядав «поліційний наглядач» (пізніше «поліційний ревізор»)».
100 років тому на концерти класичної музики у Чернівцях були аншлаги
Цікавий факт про те, що чернівчани 1788 року викидали гній та нечистоти на береги Пруту, згадує у своїй книжці Р. Кайндль. «Гній та нечистоти з будинків не можна викидати на площі перед Нормальною школою, слід визначити місце біля річки Прут, для того щоб укріпити береги».
« …а в Чернівцях вулиці підмітають трояндами….»
«…А на площі тим часом з’явився жандар. Маленький, чорний і страшенно
лютий. Студіозуси, вгледівши представника влади, заклопотано пішли собі
по Прінчіпеле Кароль у напрямку університету, жандар провів їх підозрілим
поглядом, а потім почав репетувати. Кричав, аж поки не прибіг головний
двірник центральної частини Чернівців – Ясьо. Він, як завжди, був у капелюсі з опущеними крисами, старому латаному робочому плащі та у білій сорочці з модною тоненькою краваткою – пана Яся недаремно називали фанатом чистоти. Поспішаючи на жандарів вереск, Ясьо прихопив з собою лише бляшану шуфельку для сміття, а мітлу – забув. Тепер він руками згортав сіно на шуфельку, збираючись віднести його на смітник, але жандар сердито схопив його за комір і, бризкаючи слиною, вказував на кінські екскременти. Ясьо знизав плечима і зібрався йти, очевидно, за мітлою, але жандар обернув його у бік монумента і штовхнув межи плечі. Ясьо оглянувся туди-сюди, вбрав робочі рукавиці і підійшов до поблизької клумби, де поміж трояндами ріс вчасно не зрізана трандафір – здичавіла троянда. Двірник нарвав жмут трандафіру, зімпровізував мітлу і взявся прибирати за буйволом.
Бачиш, Гельмуте, – вдавано глибокодумно сказав Кароль, – що робить цей
двірник пан Ясьо?
Що, що? – Гельмут витирав уже справжні сльози, – усуває Урінієву шкоду.
А з чого він мітлу зробив? З трандафіру, здається.
А через кілька десятків років складеться легенда, що, мовляв, Чернівці
– це таке дивовижне місто, таке екзотично-романтичне, таке аристократично-вишукане, що там навіть двірники підмітають хідники трояндами...».
(«Срібний павук», Василь Кожелянко).
Окрім поліційних наглядачів, приблизно 1793 року у Чернівцях було призначено десять квартальних, які мали слідкувати за дотриманням протипожежних правил, чистотою і тощо. У порядку підтримували дороги і мости, зберігали «проходи» і дороги, прибирали здохлих тварин гицелі.
Аналізуючи викладене вище, можна підтвердити факт про відсутність будь-якого прибирання міста. «Викидання гною, дохлих тварин і тому подібного на вулицю було звичною справою. Міський рахунок за 1783-1784 роки зазнає витрати на придбання мітел і візка для вивозу сміття. А у 1785 році усім міщанам наказали утримувати кювети на Головній вулиці у чистоті, оскільки забиті гноєм канали не пропускали воду. Порушники цього розпорядження повинні були каратися арештом на 24 години і під наглядом сторожі вичищати кювети. Міський статус 1786 року наказував утримування у чистоті вулиць, тому що це було в інтересах здоров’я людей. Кожен повинен підтримувати порядок перед своїм будинком, особливо «під час великих снігопадів», – йдеться у книжці Р. Кайндля. Окружне управління теж доручило міському магістрату 17 березня 1788 року турбуватися про чистоту міста, тому що у шпиталі лежало багато хворих солдатів. Причому виразно підкреслювалося, що міщани повинні утримувати у чистоті не лише двори, але й вулиці навпроти свого житла». Наскільки важко цього було досягти, свідчить немало митних зборів, повідомлень. Ще 1872 року в одному офіційному звіті є скарга на те, що «Чернівці має дуже гарне здорове положення, разом з тим недостатньо робиться для підтримки чистоти вулиць і площ у центрі міста, не говорячи вже про інші вулиці і двори, які в своїй більшості схожі на гноєсховища.
Митні збори – на утримання доріг
Митні збори на користь міста, щоб «воно завжди утримувалося в хорошому і проїжджому стані, дороги, що проходять через його територію», пропонував вже старий міський статут. Але тільки 1876 року місто одержало дозвіл на стягнення митних зборів, а саме спочатку на трьох митних рогатках на трасах, що в Чернівці з населених пунктів Сторожинець, Великий Кучурів і Цурень. 1891 року вийшов дозвіл стягувати митні збори також на головних трасах в Люди-Горечі, відтак Роші і на Семигородській вулиці.
У наступні роки і десятиліття розпочався бадьоріший розвиток міста, який виразився у появі нових статей витрат. Лише з кінця XVIII століття з’являються такі розділи витрат (на очистку міста, відновлення й утримання вулиць і площ, мостів і кюветів тощо).
У XIX столітті чернівецькі вулиці вже поливали
Цікаві факти про стан чернівецьких доріг пише у книжці «Історія Чернівців» Р. Кайндль.
«Лише приблизно з 1825 року почали більше приділяти уваги вирівнюванню і брукуванню площі Ринок, створенню як слід зроблених і покритих гравієм вулиць, крім того, водостоків і тротуарів з рваного каменю. У цьому здобув собі значні заслуги окружний інженер Марін. Однак канави можна було побачити ще два-три десятиліття тому, наприклад, на вулицях Руській і Новий світ. Там під час великих злив стрімка вода вимивала під мулозатримуючими загородами, поставленими поперек канав, невеликі нори, у яких залюбки «хлюпалася» вулична дітвора і рилися свині. Під час злив у канавах струменіли справжні бурхливі потоки і трапилося, що одного разу в ньому втопився хлопчик. Прохід деякими вулицями під час таких злив був небезпечний і для дорослих, тому що вода несла серед іншого також балки і дошки, які вона зірвала, мабуть, з якогось будівельного майданчика».
Лише після облаштування вулиць каменем, їх могли тримати в чистоті.
«Вже декілька десятиріч для поливання вулиць застосовуються поливальні бочки, в тому числі нині – також поливальний віз з турбіною. З часу створення водогону з цією метою використовуються й гідранти та вози з барабанним намотуванням шлангів. Роботи з очищення вимагають нині суми майже 8000 крон щомісяця. Який велетенський поступ порівняно з часом, коли міські рахунки вказують щодо цього видатки лише на декілька мітел».
Панську вулицю вимивали порошком
Про вулицю Панську – Ольги Кобилянської, йдеться у багатьох історичних матеріалах дослідників Чернівців.
На початку XX століття вул. Панську забрукували, і, (за легендами), її щодосвітка вимивали з порошком, а при вході стояв поліціянт з палицею, якою лупцював кожного нечупару із заболоченими ногами. Про це пише у книжці «Чернівці і чернівчани» І. Снігур.
Ольга МАКСИМЮК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар