Щойно надворі потепліло, аграрії готуються до весняно-посівної кампанії. Вони підживлюють сходи озимини, вирішують, скільки треба досіяти, запасаються мінеральним добривом, пальним та посівними матеріалами.
Як живеться господарствам, які вирощують сільськогосподарські культури, дізнавалися на прикладі одного з них, яке є на теренах області, що у селі Берегомет на Кіцманщині, ТОВ «Берекол».
Пальне за тиждень подорожчало на 15 копійок
– Посівний матеріал, міндобрива та пальне на сьогодні це – три головні болі для сільгоспвиробників, – каже директор Берегометського ТОВ «Берекол» Микола Олійник. – Бо уже традиційно на час весняно-посівної кампанії, часу збирання ранніх зернових та пізніх культур зростають ціни на паливно-мастильні матеріали, міндобрива.
Якщо на початку року селітра вартувала 3150 грн./тонна, то нині 3600 гривень. Кілограм пшениці коштував 1,60 грн., – тепер правлять 1,70 гривень. З перепадом цін втратили на закупівлі селітри приблизно 12 тис. гривень. За останній місяць 10–15 копійок зросла вартість пального.
З нинішніми цінами на пальне та міндобрива аграрії ледве зводять кінці з кінцями
Якщо на заправці, з якою співпрацюємо, ціна 9,40 грн./л, то на інших гуртом можуть продати не дешевше, аніж за 9,50. А це суттєво впливає на вартість вирощеної продукції. Хотілося, аби у період-весняно польових робіт не було стрибків цін.
Дешевий хліб буде, якщо врегулюють ціни
Аби соціальні сорти хліба були дешевшими, це можливо лише в тому разі, якщо українським аграріям, як в західних країнах, видаватимуть дотації рівними частинами під ту культуру, якою засіяно площу. Тоді селянин зможе дешевше продати хліб і при цьому ще й щось заробити. Також треба врегулювати ціни на паливно-мастильні матеріали та мінеральні добрива. Якщо порівняти ціни наприклад на запчастини, то вони останнім часом зросли на 100%.
Не менш суттєво позначається на вартості сільгоспродукції ціна на газ.
Вигідні культури соя та ріпак
Микола Олійник, директор ТОВ «Берекол»
Господарство налічує 803 га орної землі. Вирощуємо такі культури, як озима пшениця, озимий ячмінь, соя, кукурудза, озимий ріпак. Завжди прибутковими були соя та ріпак.
Для розрахунку із селянами за оренду землі вирощуємо пшеницю, ячмінь та кукурудзу. Торік збільшили виплати орендної плати власникам паїв на 100 кг зерна.
До весняних робіт готові. Стан посівів наразі більш-менш задовільний. Досівати озимину доведеться приблизно на 30 га, також 30 га доведеться досівати ріпака. Звичайно, зазнаємо затрат на посівних матеріалах та механізмах.
Вирощений урожай реалізуємо на теренах області. Пшеницю на хлібокомбінати, ячмінь – селянам, насіння ріпака та сої збуваємо у Заставні. Відповідно там його зберігають та перепродують різним структурам.
Цього року вигідно буде реалізувати зерно ярої пшениці, бо ціна, зважаючи на здорожчання пального та посівних матеріалів, буде вищою, аніж торік.
Зросла ціна на сою, торік вона складала 2900-3100 грн./тонна, нині 3600-3700. Однак не завжди вдається продати продукцію за вигідною ціною, бо змушені її реалізувати відразу після збору урожаю, аби отримати обігові кошти, сплатити податки та зарплату.
На підприємстві працює 25 осіб, водії, механізатори, різноробочі.
На час сезонних робіт залучаємо більше працівників зі своєю технікою.
Торік ТОВ "Берекол" запустило власну сушку, яка може сушити сою, ріпак тощо. З дешевшим газом продукції можна було б реалізувати дешевше.
– Чув що на весняну посівну кампанію в Україні виділили 822 млн. грн. на дотації аграріям, – каже М. Олійник. – Наше господарство нічого не отримувало. Не дочекалися допомоги від держави і торік. Обіцянки дешевшого пального та міндобрив так ніхто і не дотримав.
Оскільки в нашому регіоні випадають часто дощі, вони шкодять урожаю. Наше господарство зазнало збитків під час повені 2008 року. Частину затрат тоді нам відшкодувала держава. А під час повені 2010 року жодних грошових компенсацій і не отримали.
Для продуктивної роботи потребує оновлення тракторний парк господарства. На урядовому рівні обіцяли запустити програму щодо закупівлі техніки, згідно із якою 30% від вартості агрегата компенсує держава.
Мрії сільгоспвиробників…
Хотілося б, щоб було меншим податкове навантаження. Ми зацікавлені, аби всі працівники були оформлені, платити їм більшу заробітну плату.
Через значне податкове навантаження не можемо виконувати додаткові роботи. Понад 50% заробітку йде на сплату податків. Їх змушені платити щомісяця, тоді як обігові кошти отримуємо раз на рік, після збору урожаю.
Якщо б нас забезпечили дешевим пальним, мінеральними добривами, технікою та запчастинами, відповідно знизилась б собівартість нашої продукції. З такими розрахунками, які є нині, аграрії заробляють мізер.
Крім того, наш бізнес залежить від погодних умов. Якщо, наприклад, зібрали добрий урожай, вкладаємо гроші у посівну кампанію неврожайного року.
Про закон на продаж землі…
Сьогодні багато говорять про закон щодо продажу землі. Можливо, це і добре буде для селянина, він зможе на власний розсуд розпоряджатися своєю земельною ділянкою. Та, якщо це робиться для скуповування земель агрохолдингами, це – неправильно.
Крім того, в законі про продаж землі, є багато неврегульованих моментів.
Також цікаво, який буде діяти механізм щодо видачі державних актів на земельну ділянку. Кажуть, що 2013 року скасують державні акти.
Наше підприємство не має можливості закуповувати потужну техніку, як це роблять агрохолдинги. Та я не зацікавлений в тому, аби земля облогувала. Робимо все, аби власники паїв були задоволені станом своїх земельних ділянок і могли в будь-який момент зробити з ними будь-яку операцію.
Ольга МАКСИМЮК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар