Бомбосховища були і є найцікавішими пережитками радянської доби. Збудували їх в часи «холодної війни», коли місту мали загрожували натівські авіаудари. А після політичного потепління про підземні сховища дещо забули.
Однак своєї актуальності у зв`язку із агресією Росії вони не втрачають і нині. Та від колишніх доглянутих сховищ залишився лише спогад – більша частина бомбосховищ у вкрай занедбаному стані, адже роками їх ніхто не доглядав.
Наразі в Чернівцях є 150 сховищ, розрахованих на 45 тисяч осіб, тобто на п`яту частину населення міста. Виходить, що той, кому не вистачило місця в укритті, просто приречений на загибель. Та це не єдина проблема – невідомими є й місця їхнього розташування. Начальник міського управління з питань НС та цивільного захисту населення Володимир Самолюк каже, що перелік бомбосховищ отримати неможливо, адже ця інформація є напівтаємною.
- Можна лише дізнатись адресу найближчого до вашого будинку бомбосховища, - каже В. Самолюк. – А всі адреси будуть оголошувати по радіо вже під час війни.
На випадок війни: готуємося до найгіршого, але сподіваємося на краще
Та навряд чи хтось у такій ситуації буде слухати радіо, якого практично у квартирах вже й немає.
В. Самолюк зазначає, що зараз підземні сховища інспектують і упорядковують. Майже половина з них знаходиться на балансі територіальних громад, іншу частину приватизували різноманітні підприємства і організації, однак призначення бомбосховищ не змінилось. Проблема в тому, що роками їх ніхто не ремонтував: державних кошів не виділяли, хоча вони перебувають на утриманні місцевих рад, а підприємствам просто немає сенсу підтримувати сховища у належному стані.
Але через агресію східного сусіда чернівецькі комунальники все ж потроху наводять лад у підземних укриттях. Наприклад, КЖРЕП № 9 відремонтував майже всі сховища, котрі йому належать.
- На нашій території є 10 бомбосховищ, - каже начальник КЖРЕПу №9 Дмитро Паладян. – Всі вони в належному стані, біля кожного є вказівні таблиці, щоб люди змогли зорієнтуватися у разі бомбардування.
З цих бомбосховищ вивезли сміття, у деяких провели електрику і забезпечили доступ до води. Одна така увага до бомбосховищ – рідкість.
Зі 150 сховищ «зразковими» можна назвати лише три: на ПП «Розма», що на вулиці Прутській, у діагностичному центрі на Небесної Сотні (колишня Стасюка) і на Машзаводі. Та сховатися в них можуть нвіть не всі працівники підприємства – лише ті, хто був на підприємстві на момент надзвичайної ситуації. Хоча від ядерної атаки вони не врятують.
Частину бомбосховищ занедбано та захаращено пожитками городян, які використовують їх як підвали. У багатьох облаштовано магазини та склади.
Врегулювати сьогодні цю ситуацію практично неможливо: в законодавстві механізм догляду за підземними сховищами не прописано. Тому й виходить, що сховища існують, формально за ними має хтось доглядати, але практика доводить цілком протилежне.
Однак укриття – не остання надія. Раніше у школах на уроках цивільної оборони розповідали, що захиститись від бомбардування можна у підвалах житлових будинків. Та чернівецькі реалії свідчать про інше. У підвалах не те що заховатись, навіть жити поряд з ними неможливо: часто перетворені на смітники та затоплені водою, вони стають лише проблемами для мешканців будинків. Наприклад, підвальне приміщення у будинку на Ентузіастів, 5 практично ніколи не висихає, стоїть тут жахливий сморід. А в домі на Хотинській 45А, навпаки, – підвал у дуже гарному стані, проте завжди зачинений. Ключ у голови ОСББ, якого майже неможливо відшукати. До того ж, люди навіть не здогадуються, що там можна сховатись від атак нападників.
Виходить, що у разі бомбардування або ядерної атаки чернівчани повинні покладатися тільки на себе. Усе свідчить про те, що в нашій без’ядерній державі лиха не чекає ніхто.
Яна МАРІЯНЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар