Буковинці добре не лише співають, але й вишивають

21 квітня у Чернівецькому обласному художньому музеї відбулося відкриття XI виставки «Вишиваний дивотвір». На розсуд поціновувачів народного прикладного мистецтва представлено розшиті бісером ікони, картини, українські сорочки, костюми та аксесуари.

Найменші учасники імпрези, вихованці ДНЗ №33 «Оселя талановитих», підготували глядачам міні-виставку художніх робіт «Вишиваночка Весна», яку малеча створювала під керівництвом художника моди Світлани Крачило. Також вразили гостей запальним танцем «Таємниці гір» учні гуртка класичного танцю «Арабеск».

«Назвався грибом – лізь у борщ»

За словами організатора одинадцятого «Вишиваного дивотвору», керівника рукодільної мережі «Санта» Одарки Кучерявої, цьогоріч вони вперше запровадили грошові внески з учасників – по 50 гривень, щоби хоч окупити оренду зали. Усе решта – відзнаки переможців, прокат апаратури, музичний супровід фінансують самотужки.

Водинадцяте відбувся Вишиваний Дивотвір у Чернівцях 

– Як кажуть, назвався грибом – лізь у борщ, – каже О. Кучерява. – Тож якщо уже оголосили про виставку, мусимо її організувати. Дається нам це нелегко, бувало, навіть декілька разів казала: «Ось ця виставка уже остання, більше їх не проводитиму». Але потім люди звертаються, постійно запитують, чи буде «Вишиваний дивотвір». Тому вирішила, якщо людям це потрібно, раз вони приходять, то ми просто-таки не можемо їм відмовити. Я змушена організовувати цю виставку доки матиму здоров’я та сили. Єдине, ми звузили коло учасників тематиками. Цьогоріч присвятили виставку бісерній вишивці. А якою буде наступна тема, оголосимо ось-ось, 19 травня о 13.00 на закритті «Вишиваного дивотвору-2013».

"Цьогоріч дебютую як вишивальниця"

Тетяна Токар із міста Чернівці

Нинішнього відкриття «Вишиваного дивотвору» дебютую як вишивальниця. Тут презентувала три роботи – дві ікони та одну картину.

Мені завжди подобалися українські вишиті сорочки, але одразу взятися за великий виріб не ризикнула. Розпочала з маленької троянди, яку мені підсунула Одарка Кучерява. Пізніше вишивала св. Тетяну і в мене це дуже легко вийшло, отримала неабияке задоволення від цього процесу. Мені навіть жартуючи сказали: «О! Ще один клієнт підсів на голку». Тепер після кількох виготовлених робіт взялася вишивати сорочку. Працюю вечорами, коли вдень встигаю зробити свої справи. І хай би що робила, думаю, ось зараз усе завершу і обов’язково піду вишивати. Не знаю, це так затягує, дуже затягує.

"У нас здавна родина вишиває"

Іванна Палійчук із села Кадубівці Заставнівського району

На цей жіночий костюм, який представила на «Вишиваному дивотворі-2013», витратила місяць. Вишивала бісером. Сорочка виготовлена з домотканої тканини, а спідниця – з атласу.

Вишивати для мене – це приємність, щось надзвичайне. Це моє хобі і робота водночас. Адже наразі ще не працюю, лише цього року завершила навчання в Комерційному технікумі за фахом «технолог харчування».

Загалом, наша родина вишиває здавна, ще моя прабабуся гаптувала, потім – бабуся і мама. Я захопилася цим три роки тому. Вирішила спробувати і у мене все добре вийшло.

Звичайно, ще приділяю час господарству, допомагаю мамі, бабусі й татові, адже маємо городи, корову, поросят, курей. Також у мене ще є молодша сестричка.

Надихнула на вишивання навіть сина

Людмила Житарюк із села Росошани Кельменецького району

Я працюю у фітосанітарній інспекції по Чернівецькій області провідним спеціалістом. У вільний час займаюся рукоділлям. Буває, «малюю» голкою навіть до опівночі, коли є натхнення. Стараюся поєднувати своє захоплення із господарством – вирощую поросят, курей, обробляю 50 соток городу, роблю усю хатню роботу.

Розпочала вишивати ще в молодості, але потім усе закинула. І лише два роки тому знову взялася за це. Спочатку вишивала хрестиком. Першу ікону, яку нелегко було гаптувати хрестиком по схемі, подарувала нашій церкві, оскільки чула, що першу роботу краще віддати до храму. А коли з’явилися схеми по бісеру, я ним розшила 46 робіт. В основному, це ікони, є ще 5-6 картин. Правда, десь 11 полотен ми роздарували. Але оці роботи, які принесла на виставку, не даруватиму і не продаватиму. Окрім ікон та картин, у своєму доробку маю вишиту бісером українську сорочку, гарні рушники.

Знаєте, чомусь мене більше тягне вишивати ікони, наче магнітом. Буває, цілими днями вишиваю, окрім суботи, неділі та релігійних свят. Інколи приділяю своєму хобі дві-три години на день.

Мої діти – син, невістка й донька також вишивають. Коли син з дружиною прийшов до мене у гості, то невістка Інночка сказала, що і собі хоче гаптувати. Я їй пояснила що до чого, а вона вже й сина залучила до цієї діяльності. А ось молодша 23-річна донечка має уже три свої роботи, правда, вони ще не обрамлені.

Тож у спину дихає нове покоління вишивальників і, можливо, наступного «Вишиваного дивотвору» вони також презентують свої роботи.

Вишиває зображення різних країн і подорожує світом

Наталія Боднар із села П’ядиківці Кіцманського району

Зазвичай вишиваю вечорами, бо вдень у селі на це нема часу. Як і всі нормальні жінки, маю багато справ – діти, город, хатні справи.

З чоловіком виховуємо двох дітей. До речі, я уже є бабусею. Оце для внучки за два-три дні вишила іконку св. Ніки. Молодший синочок Іванко закінчує 11 клас і, якщо Бог дасть, із золотою медаллю.

Можна так сказати, що до вишивки мене змусили сімейні обставини. У мене – дитина-інвалід і щоб відволіктися, розпочала вишивати. Син народився 1994 року, а 1996-го уже вишила свою першу велику картину. Завдяки моєму хобі у три роки Іван вивчив усі кольори.

Моїх робіт є десь з півсотні. Одні залишила, інші – пороздаровувала. Але ніколи я не продавала своїх картин. Це як дитина моя, мені шкода їх продавати, можу лише подарувати у добрі руки.

Ось вишила здоровенну серію «Країни світу» – це 19 картин, плюс ще чотири в процесі роботи. Де уже побувала, позначаю червоним значком. А там, де ще хочу побувати, вишию пізніше. Було таке, що вишивала Венецію і кажу своєму синочку Іванку: «Ваня, от побувати би тут!» і справді років два тому ми побували у Венеції разом з ним. Це коли донька в Італії народила нашу Ні кольку, ми їхали за кордон на родини, хрестини.

Ольга ШУПЕНЯ