
У День Матері кореспондент vidido.ua поцікавився у чоловіків, що вони робили, коли їхня дружина народжувала?
Кожна жінка страшенно нервує перед народженням дитини, а як поводяться чоловіки у час таїнства народження.
День та й переддень, коли народився син - ніколи у житті не забуду. Адже з почуттями, які пережив тоді - ніщо не зрівняється. Ми поїхали у пологовий будинок у за день до народження, та пологи тривали дуже довго, тому довелося повернутися додому, а тоді знову приїхати. Усією сім'єю стояли в коридорі і не знали куди себе діти від переживань, адже щоразу виходила акушерка і казала, що дружина досі не народила. Було дуже страшно, від переживань не міг навіть стримати сліз. Після довгих чекань нам порадили піти до церкви, помолитися та замовити службу, бо тоді було свято. Повернулися і син народився. Не можна передати те почуття безкінечного щастя, коли вперше побачив дитину, здається від радості можеш втратити розум, тим паче, що чекання було таким довгим та вистражданим. Після цього починаєш особливо цінувати жінку, дитину та життя загалом.
Першу дитину дуже чекали. Тоді ми ще не знали, хто народиться, тому це був особливий сюрприз. Коли дізнався, що дружина вже в пологовому будинку, від переживань не міг дати собі ради. Проте в ті часи перебувати на пологах не дозволяли, навіть до пологового будинку не пускали, тож залишалося чекати. Підтримували друзі сім'ї. А коли дізнався, що дружина народила первістка сина - радощам не було меж. Ті емоції справді ніякими словами не передати. Тож відразу пішли святкувати подію. Згодом довелося пережити все це ще раз, коли дружина народжувала донечку. Тоді щастя стало вдвічі більшим. Тільки тому, що жінки нам дарують такі незрівнянні почуття батьківства, нам варто шанувати їх за це щодня і щохвилини, і не тільки на Восьме березня та День матері.
Зрозуміти, наскільки важливе таїнство народження дитини, цілком можу, адже був присутній на пологах. Хоча не всі чоловіки знаходять в собі сили піти на це, навіть не вагався, адже зрозумів, що моя присутність важлива для дружини, що їй необхідна моя підтримка. Було безмежно страшно, але не за себе, а за те, щоб з дитиною та дружиною все було добре. Тримав дружину за руку, а коли почала показуватись голівонька - серце калатало без упину. Це такі сильні відчуття, з якими ніщо на світі не можна порівняти. Коли доню дали на руки, не міг стримати щастя. Анітрохи не жалкую, що був присутній на пологах. Після цього ставлення до дружини серйозно змінилося, адже зрозумів, що їй довелося пережити, ціную, поважаю її ще більше. І якщо нам доведеться знову народжувати - обов'язково буду на пологах разом з нею і раджу всім чоловікам наважитися на це.
Опитування проводила Ірина БЄЛОВА
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар