Афанасій та Марія Семенюки прожили у шлюбі п’ятдесят років, мають двох доньок, онуків та правнука. Марія Іванівна досі називає чоловіка коханим, а Афанасій Іванович підтримує дружину та прислухається до її слів.
Кажуть, що в житті, як на довгій ниві, буває по-всякому. Афанасій та Марія Семенюки багато разом пережили, але зуміли зберегти повагу і любов один до одного.
Весілля святкували у парку
Афанасій Іванович та Марія Іванівна родом із села Кадубівці, що на Заставнівщині. Чоловік пригадує, що вчилися вони в одній школі, але в різних класах і майбутню дружину бачив щодня, бо класи були поруч. Але справжні почуття поміж ними народилися вже у Чернівцях, коли обоє приїхали до міста на навчання.
- Спершу мене не пустили вступати до вишу, - розповідає Афанасій Іванович. – Бо тоді всі хлопці після школи мали йти працювати на ферму. Тож я рік пропустив і вступив одночасно із Марією.
1961 року Афанасій Іванович вступив до медичного інституту, а Марія Іванівна – до педагогічного училища.
Подружжя Скрипчуків з гірського села на Буковині відзначає золоте весілля
- Навіть наші гуртожитки були поруч, ми часто бачилися, а потім доля нас таки звела, - каже Марія Іванівна. – Хоча моя мама була проти цих стосунків, вона мала намір мене за іншого видати.
П’ятого травня 1963 року Марія Іванівна та Афанасій Іванович відсвяткували весілля.
- Напередодні ми гуляли містом і вирішили піти подивитися, де РАЦС, - пригадує Афанасій Іванович. – Він тоді був на розі вулиці Руської і Ломоносова, а наступного дня подали документи і відгуляли весілля.
На ресторан у молодого подружжя грошей не було. Адже тоді отримували стипендію – 18 карбованців. Тому весілля відзначали у парку Шевченка, який тоді називався імені Калініна.
- Попри нашу веселу компанію проходив мимо один військовий, - пригадує Марія Іванівна. – І сказав до чоловіка, якщо дозволиш поцілувати наречену, всіх пригощу шампанським і шоколадом. А тоді такі речі були дефіцитними, Афанасій погодився, а друзі підтримували вигуками. Веселе у нас було весілля.
Жили на Рівненщині і Тернопільщині
Після четвертого курсу Афанасія Івановича, незважаючи на навчання і вагітну дружину, забрали до армії. Чоловік розповідає, що 20 числа прибув до частини, а 21 – отримав телеграму, що народилася донька.
- Командир у мене був хороший, тому фактично одразу поїхав додому подивитися на доньку. За час служби кілька разів на рік приїжджав додому, дружина з донькою приїжджала до мене в частину. Так і пролетіли роки в армії, - каже буковинець.
Поки чоловік служив в армії, Марія Іванівна викладала у рідній Кадубовецькій школі. Працювала вчителькою молодших класів. А після повернення чоловіка, їх направили працювати у Рівненську область.
Буковинці розповідають, що запорукою щасливого шлюбу є Боже благословення та щоденна праця
- У селі Підзамче нам виділили кімнату у помешканні чоловіка похилого віку, але я від тодішньої амбулаторії, де було п’ять кімнат, собі дві відокремив і там ми жили. Згодом ми переїхали у Козин, там обіймав посаду головного лікаря. Нам вже дали будинок, біля якого був город, - розповідає А. Семенюк.
- Тоді двоє молодих спеціалістів могли жити на зарплату, - каже Марія Іванівна. – Ми вели своє господарство, мали все своє та і дістати чогось було не проблемою. Просто треба було працювати.
1972 року пара повінчалася у церкві, хоча тоді й не можна було. Боже благословення пара вважає запорукою свого щасливого шлюбу.
Про Чорнобиль не люблять згадувати
Згодом подружжя з двома донечками повернулося до Чернівців.
- Коли приїхали, я спершу не міг влаштуватися на роботу, хоча й мав хороші відмітки у трудовій книжці, - каже Афанасій Іванович. – Але допоміг колишній однокурсник.
Тридцять два роки Афанасій Іванович відпрацював на «швидкій». А під час одного із чергувань, якраз на Великдень і за день до 23-тої річниці весілля Афанасія та Марії Семенюків, надійшов наказ збирати лікарів і їхати в Чорнобиль.
- Двадцять п’ятеро людей поїхали, - каже А. Семенюк. – 4 травня виїхали, а 11 повернулися. То страшно, що було у Чорнобилі. Ніхто не знав, як поводитися. Коли нас змінили інші лікарі, нас відправляли додому, наказали абсолютно все залишити у місті: починаючи від обладнання і закінчуючи особистим одягом. Але про те лихо краще не згадувати.
Буковинське подружжя довгожителів відзначило 70-річчя спільного життя
Може тому, що не згадує, а може тому, що з оптимізмом дивиться на світ, Афанасій Іванович у свої сімдесят один добре почувається, жартує, усміхається та порається по господарству.
- Хоча ми обоє давно на пенсії, але досі маємо свою чималу господарку, а вона потребує щоденної праці. Також двадцять шість соток городу обробляємо. Ми люди із села і привчені до роботи, - пояснює М. Семенюк. – Любимо мати своє, бо все у магазині купляти ніяких грошей не вистачить.
Пані Марія багато років пропрацювала вчителем, навіть отримала звання «Відмінника освіти України». Викладала у Чернівецькій школі №19 та №34 українську мову та літературу, була інспектором Садгірського району та стала «Відмінником освіти України».
Секрет сімейного щастя у щоденній праці
У злагоді пара прожила більше півстоліття і переконує, що хороші стосунки потребують вдосконалення.
- Сім’я – це важка щоденна праця, - пояснює Марія Іванівна. – Треба намагатися розуміти одне одного, підтримувати, поступатися, знаходити спільну мову.
- Ми також маємо обов’язок перед нашими дітьми та внуками, маємо бути для них прикладом, - додає М. Семенюк.
Подружжя Семенюків має своє хобі. У вихідні чи свята люблять співати українських народних пісень.
Діти продовжують справу батьків
Донька Галина продовжила справу матері і тепер працює директором навчально-виховного комплексу «Берегиня». Світлана ж вирішила обрати медичну сферу, як і батько свого часу, і тепер працює лікарем. Зять подружжя Микола та онучка Анна теж медики.
- Я сподіваюся, що хтось з нашої сім’ї ще піде в педагоги, бо поки що медиків у нас більше, - сміючись додає пані Марія.
Онучка Анастасія має чимало медалей, які здобула на різноманітних танцювальних конкурсах. Дочекалися Семенюки і правнука. Чотирирічним Русланчиком дуже пишаються і кажуть, що вже навчили малого читати і рахувати.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар