Буковинець чергує роботу в операційній із захопленням аерографією

На бетонній стіні довжиною вісімдесят метрів на провулку Миру у Чернівцях нещодавно з’явилися персонажі з першого українського коміксу "Дао Гопак". Над їхнім створенням ось уже два тижні працює Вячеслав Герман та Касим Бабаясин. Товариші кажуть, що роботу трохи гальмує негода і не завжди є вільний від основної роботи час. Адже аерографія – це для В. Германа одне із багатьох хобі, основне його покликання – медицина.

Без іспитів зарахували до медакадемії

Народився та навчався Вячеслав Герман у Глибоці.

- Мене без іспитів після закінчення школи зарахували до медінституту, який потім почав називатися академією, а тепер - Буковинським державним медичним університетом, - пригадує буковинець. – У школі захоплювався хімією та біологією, вивчав на латині різноманітні класифікації, перемагав на обласних олімпіадах з цих предметів. Мріяв після закінчення школи вступити на біологічний факультет, але тоді щоб вступити на біофак, необхідно було здавати іспити, а в медакадемію мене навіть без співбесіди зарахували. Так і став лікарем.

Якщо постійно змінюєш різновид зайнятості, диванний відпочинок не потрібен, - запевняє Вячеслав

Про обраний фах не шкодує. Наразі Вячеслав працює лікарем анестезіологом в обласній клінічній лікарні, що на вулиці Боярка.

На запитання, чи встигає поєднувати лікарський фах із хобі, пояснює: "У мене робота досить специфічна, оскільки працюю анестезіологом, у нас що півроку проводять ротації. Коли я в "анестезіології", то маю вихідні лише у суботу та неділю. А коли мене переводять чергувати у реанімаційне відділення, то вільного часу є більше. Адже там треба чергувати добу на три-чотири дні".

Ми ніколи не сваримося

Касим Бабаясин, колега

Коли саме ми познайомилися – вже навіть не пам’ятаю, було це досить давно. Я свого часу організовував фестиваль «Первоцвіт», Вячеслав мені допомагав. А потім він сам організував у Глибоці фестиваль «Вудусток», я йому допомагав. Ми давно товаришуємо. Кажуть, що друг пізнається в біді, а мені здається, що багато чого можна про людину сказати, коли попрацюєш з ним. Мені з Славком дуже приємно працювати. І за всі роки, що ми знайомі, лише один раз емоційно посперечалися один з одним, але через що була сварка, навіть не згадаю.

- Треба ж чимось наповнювати життя, - тут же додає В. Герман.

Малює з дитинства

Вячеславу створювати картини на папері подобалося ще з дитинства. Але він великої уваги цьому не приділяв і художню школу не відвідував. «Згадав» про своє захоплення вже під час навчання у виші. У двадцятип’ятирічному віці захопився тату. Згодом – перманентним макіяжем. Аерографією зайнявся вісім років тому. Працює над об’ємними малюнками разом з найкращим другом Касимом. Також у свій час В. Герман працював над самвидавом науково-мистецького альманаху "Послання до інших цивілізацій". А ще сам пише філософські есе та вірші. Колеги на роботі жартома називають Вячеслава "філософом".

- Інтерни, яких навчав свого часу, навіть епіграму про мене написали з нагоди закінчення навчання, - пригадує Вячеслав. – Там були такі рядки: "Лікар, філософ і просто художник. Дизайнерський внесок він завжди приносить. Друзі гітара, балончики, фарби. Все навкруги розмалював би...".

Збирав гаражні банди

Свого часу Вячеслав також захоплювався музикою, грав на гітарі у гурті "Павучок сіті" і організовував рок-фестиваль "Вудусток" у Глибоці та селі Просіка кілька років підряд.

- Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х влаштовував концерти андеграундної музики, на які запрошував як місцеві гурти, так і колективи з інших областей, що грали панк і рок, - пригадує В. Герман. - Грали ми тоді не на високому професійному рівні, але такі фести давали можливість розвиватися, спілкуватися з однодумцями, переймати від них щось і собі.

Перемагав на конкурсі з перманентного макіяжу

Одне із зображень на панно на провулку Миру, робота над ним ще триває. Фото В. Козменко

Хоч би до чого брався Вячеслав, усе робить добре. Наприклад, захопившись перманентним макіяжем, взяв участь у всеукраїнському конкурсі майстрів-лінержистів, що проводили у рамках міжнародної виставки з косметології "Інтершарм-2006" у Києві, і отримав диплом за кращу роботу над формою брів.

- Треба розрізняти, що тату – це малюнок на тілі, а татуаж – це дерматологічна пігментація. Основний принцип у перманентному макіяжі такий же, як і в тату, але різниця у фарбах. Для макіяжу справжні майстри використовують лише органічні барвники, які тримаються до трьох років. Бо з часом шкіра старіє, перманентний татуаж опуститься разом із нею і коректувати чи видаляти такі речі дуже важко. Для татуювань ж використовують неорганічні фарби, - пояснює майстер.

У самого татуювань на тілі немає. В. Герман каже про себе, що він чоботяр без чобіт.

- Був у мене один малюнок, який хотів собі нанести на шкіру, але мій друг теж захотів його собі, - пояснює Вячеслав.

Розмальовував і вертоліт, і автівки, і човни

Вячеслав Герман розмалював стіну на дитячому майданчику. Фото з vk.com

- Малюю всюди, окрім мольберта, на це нема часу, - так жартома каже про своє захоплення аерографією Вячеслав.

Відколи почав пробувати сили в аерографії, доводилося розмальовувати і вертоліт, і човни, і автівки, і стіни, і меблі, і побутову техніку.

- В області є близько трьох десятків наших масштабних робіт. Наприклад, розмальовували ігровий атракціон для дітей у "Боянівці", стіну біля роледрому у "Depo’t", чимало мали замовлень у приватних особняках навколишніх сіл.

"Малює" Вячеслав за допомогою аерографа.

- Принцип роботи у нього такий самий, як у пульвезатора, він розпилює фарбу, плюс є компресор, який подає під тиском повітря до нього. Фарби використовуємо не токсичні. А щоб зображення не змивалося і не вигорало – закріплюємо лаком, - каже художник. – Ось панно на провулку Миру 15-20 років матиме вигляд, думаю, що ще внуків можна буде сюди водити і показувати свою роботу.

Чимало зображень для панно, над якими наразі ще триває робота, художник взяв з книги своїх друзів "Дао гопак". Щось вишукував в Інтернеті. На панно також є Кам’янець-Подільська фортеця, море і кримські гори. Про те, що вандали пошкодять їхнє творіння, не переживає. Мовляв, все можна поправити.

- Це навіть не спосіб відволіктися, - пояснює своє захоплення аерографією Вячеслав, - просто якщо чергувати з роботою, то вона не набридає. Якщо, скажімо, малювати цілий день на сонці, то буває, хочеться опинитися у прохолодній операційній.

Віталія КОЗМЕНКО