Аліна Бурченко із села Гвіздівці Сокирянського району останнім часом привертає до себе чимраз більшу увагу. Спершу студентка Київського національного університету культури і мистецтв потрапляє в телепередачу «Моду народу», де її «буковинський стайл» цілком перекроюють експерти шоу, а згодом 19-річна дівчина перемагає в ювілейній 777 програмі «Караоке на майдані» й отримує в подарунок телевізор.
Поспілкувавшись із Іриною, старшою сестрою Аліни, «Погляд» з’ясував, що це не перші досягнення буковинки. 2003 року вона посіла І місце на «Буковинській зіроньці» і двічі перемагала у «Золотому ключику» (2008 р. – ІІ місце, 2009 р. – ІІІ). Мама ж Аліни, пані Юлія, розповіла нам, що молодша донька гуртує навколо себе людей ще змалку. Свій перший концерт вона дала у три роки на їхньому подвір’ї у Гвіздівцях, – співала, танцювала для сусідів, виконувала пісню «Я козачка твоя». Активна й непосидюча дівчинка кругом любила бути першою. У школі Аліну називали «Ані Лорак», хоча вона цього не любила, їй не хотілося бути чиїмось двійником. Серед теперішніх подруг Аліни є наша землячка Марія Яремчук, яка нещодавно відсвяткувала свій день народження в одному з київських ресторанів, влаштувавши дівич-вечір. Кажуть, було весело.
У школі однолітки називали Аліну «Ані Лорак», проте дівчині це не подобалося, вона хотіла бути собою
Як буковинці вдалося потрапити на модну телепередачу і перемогти в музичній програмі – читайте в ексклюзивному інтерв’ю.
– Аліно, що можеш розповісти про себе та рідних, коли відчула потребу виступати на сцені?
– Мабуть, співати я почала раніше, ніж розмовляти (усміхається, – авт.). Мій батько – професійний музикант, барабанщик, а мама і сестра – лікарі. Із самого дитинства знала, що буду на сцені. Постійно виступала від школи на усіх концертах та пісенних конкурсах, особливо в місті Чернівці. Мій справжній вихід на сцену був 2003 року, на Міжнародному телевізійному конкурсі «Буковинська зіронька». Готуватися до конкурсу мені допомагали батьки і перша вчителька з вокалу – Препилиця Любов Василівна. Оскільки вона жила в молдовському селі, мені, щоб потрапити на репетицію, доводилося перетинати кордон. Саме вона підбирала мені репертуар, вчила танцювати, добирала сценічний одяг. Любов Василівна була не лише вчителькою, але й рідною душею, моїм талісманом. Колись вона сказала: «Ти – як пластилін і я зможу зліпити з тебе все, що захочу!». Та не судилося... Любов Василівна померла, але я не покидала своєї улюбленої справи, почала навчатися в музичній школі, брала участь в багатьох конкурсах та фестивалях.
– Поділися своїм найяскравішим юначим спогадом.
– Дуже цікава історія трапилася зі мною в 11 класі. Мені зателефонували і сказали, що відбудеться великий концерт у молдовському селі Клокушна, який транслюватимуть по телебаченню в Кишиневі. Я знала, що батьки мене не відпустять, тож сказала їм, що йду займатися до репетитора української мови, а сама взяла паспорт і поїхала на концерт до дня села. Там було чимало зірок з Кишинева, в тому числі й мій улюблений артист Дан Балан. Тож я мала виконати суто дві пісні, а заспівала – 13, бо народ не хотів мене відпускати зі сцени. Оскільки серед глядачів були деякі мої родичі, то, звичайно, вони все переказали батькам…
За своєю сутністю вона лідер
Аліна – позитивна людина, красива дівчина. Вона не лише гарно співає, але й є комунікабельною. Уміє добре поводитися на сцені, легко перевтілюватися в той чи інший образ. Інколи може бути запальною, особливо коли на сцені щось не так пішло. Загалом, за своєю сутністю є лідером, проте добре відчуває межу. Маємо з Аліною декілька дуетних пісень. Мені з нею легко співпрацювати, бо вона є відповідальною, серйозною. Якщо їдемо на концерт – ніколи не спізнюється, також має хороші організаторські здібності.
Чимось схожа на Ані Лорак
Вона просто-таки випромінює позитив. Складається враження, що в Аліни ніколи проблем не було і немає. Вона є наполегливою і цілеспрямованою – впевнено йде до своєї мети стати відомою вокалісткою. Це їй вдається ще й тому, що має сильний голос. За своїм тембром голосу та навіть зовнішністю Аліна схожа на Ані Лорак.
Мені подобається з нею дружити, бо навіть дуже поганий настрій щезає, якщо вона поряд. Взагалі, Аліна – творча, добра та чесна людина.
У Гвіздівцях тішаться її досягненнями
Моя молодша сестра Аліна є життєрадісною та веселою. З нею можна поділитися будь-якими своїми секретами і вона їх нікому не розкаже. З одного боку, шкодую, що Аліна у Києві, бо часто мені її бракує, а з іншого – радію її успіхам. Людям у Гвіздівцях також приємно, що односельчанка досягла успіхів, адже тепер про наш край знають в усій Україні. Звичайно, не обходиться й без заздрісників, які кажуть, що усі перемоги Аліни куплено. Насправді сестра підкорює оточуючих талантом і всього досягає своїми силами. А ми їй допомагаємо лише добрим словом.
– Чому вирішила податися на навчання в університет Поплавського?
– Після закінчення школи подала документи в ЧНУ ім. Ю. Федьковича одразу на три факультети. Я пройшла, однак мені не хотілося бути політологом, філологом чи істориком, адже це зовсім не стосувалося музики. Тож поїхала до Києва подавати документи ще й до Київського національного університету культури і мистецтв. На прослуховуванні була тендітна композиторка Ірина Кириліна. Вона спитала мене звідки я родом. Коли почула, що з Буковини, вигукнула: «О-о-о! Кароліна Куєк моя учениця, будеш і ти у мене навчатися». Так я вступила у цей університет. Пані Ірина викладає у мене й досі. Вона просто супер, спілкується зі мною як подруга.
– Живеш у студентському гуртожитку?
– Ні. Я винаймаю квартиру в дуже молодому спокійному районі, моя сусідка – Тіна Кароль. Вона з сином мешкає в сусідньому під’їзді. Мені подобається її творчість і працьовитість, але тісно ми з нею не спілкуємося.
– Як потрапила на телешоу «Моду народу» і чи не пошкодувала, що взяла у ньому участь?
– Мене запросили на кастинг шоу «Моду народу». Не шкодую про свою участь, адже у мене давно було бажання змінити свій зовнішній вигляд, аби стати елегантнішою. Стиліст Стася Монастирська дала багато чудових порад, а Данило Грачов реально спалив всі мої речі. На передачу принесла досить давній одяг, який носила ще в школі (наприклад, жовта сукня). Зйомки проходили дуже весело, результат мого нового образу мені дуже сподобався.
– Що для тебе перемога в «Караоке на майдані» і чи з’явились якісь нові перспективи?
– Це один з найрейтинговіших проектів в Україні та чудова можливість показати себе. Але це не вокальне шоу, тут ти маєш просто сподобатися народу. Раніше після перемоги в «Караоке» був «Шанс», але зараз його нема і перспектив великих нема. Усе дуже просто: я приїхала, заспівала і виграла телевізор, який згодом подарувала своїй новонародженій племінниці.
– З передачі «Моду народу» знаємо, що твоє перше кохання було нещасливим. Скажи, про якого чоловіка мрієш у майбутньому?
– Моє перше кохання було дуже сильним, проте недовгим. Коханого зустріла в Києві, коли навчалася на першому курсі. Він казав, як сильно мене кохає, як хоче допомогти потрапити на сцену, дарував коштовності. Я покладала усі надії на нього, як в роботі, так і в особистому житті. Проте не склалося. Тепер, звичайно, мені хочеться зустріти людину, яка б підтримувала мене. Свою другу половинку бачу в ролі не лише чоловіка, але й продюсера.
– Як розпочалася співпраця з молдовським виконавцем Даном Баланом у ролі бек-вокалістки?
– Коли лише приїхала до Києва, то в одному з клубів був великий концерт Дана Балана. Так я познайомилася з гітаристом співака, який згодом запропонував заспівати з Даном в одному клубі. Композиції виконували наживо, без фонограми. Усе відбувалося на високому рівні – балет із 8 танцівниць, 6 музикантів, 2 бек-вокалістки. Для мене це був неабиякий досвід.
Ольга ШУПЕНЯ
Продовж фразу
Не люблю в людях, коли брешуть і заздрять.
Я знаю, що моє життя чудове.
Моє розбите серце зараз і завжди лікує музика.
Студентське життя схоже на казку, шкільне – на пекло.
Найнеприємніший спогад старших класів, коли вчителька іноземної мови так сильно до мене прискіпувалася, що не дала завершити школу із золотою медаллю.
Мрію про щасливу власну сім’ю.
Дякую Богові, що дає здоров’я мені й моїм близьким людям.
Ціную друзів, які щирі зі мною.
Найдорожчий подарунок у житті – народження моєї любої племінниці.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар