Події у Києві минулої неділі набули несподіваного розвитку – частина протестувальників знесла пам’ятник Леніну, який стояв навпроти Бессарабського ринку і розбила його кувалдами на дрібні шматки. Згодом відповідальність за цей акт взяло на себе ВО «Свобода». У суспільстві ця подія породила різні думки – хтось схвалив руйнування пам’ятника як символу тоталітаризму, хтось засудив, оцінивши це як акт вандалізму. Мешканці столиці ледь не одноголосно назвали цей вчинок неєвропейським і висловили у соціальних мережах протест щодо стихійного знищення скульптури. Хоча чимало і погоджуються, що пам’ятникові там було не місце, та спосіб його усунення обурив навіть затятих прихильників порвати із радянським минулим.
Кілограм пам’ятника Леніну продають за 50 гривень
Представники влади одразу заявили про знищення пам’ятки світового значення. Нагадаємо, прес-секретар прем'єр-міністра Віталій Лук'янченко назвав знесення монумента Леніну в Києві другим в новітній історії випадком знищення пам'ятника, внесеного до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, порівнявши розбитий постамент зі знищеними в Афганістані стародавніми кам'яними фігурами Будди. Однак цю інформацію представники ЮНЕСКО одразу спростували. Представник прес-служби організації Роні Амелан зазначив, що пам'ятник Леніну насправді не входив до списку Всесвітньої спадщини.
Юлія ХОРОШУН
Найцікавіше – що з’явиться на постаменті замість Леніна
Ігор Буркут, кандидат історичних наук, політолог
Масове зняття пам’ятників минулої епохи відбувалося 1991-1992 року, після набуття Україною незалежності і на тлі заборони комуністичної партії Радянського Союзу. Тоді ж демонтували пам’ятник Леніну на Центральній площі Чернівців. Його нині зберігають на подвір’ї Краєзнавчого музею. Власне, так чинили з усіма такими монументами, бо це є історія. Деякі з них не мають жодної історичної цінності, особливо гіпсові. Чому так довго простояв пам’ятник Леніну у центрі Києва? Річ у тім, що його якраз вважали пам’яткою культури, його зробили для Всесвітньої виставки радянського павільйону в Нью-Йорку (США) 1939 року. Потім привезли до СРСР, під час війни пам’ятник перебував у Москві, а 1946 року його встановили у Києві. Саме зважаючи на те, що монумент мав певну художню цінність, його не знімали. Зараз його зруйнували і активно торгують рештками. Якогось політичного значення ця подія не має. Православна церква фактично схвалила зруйнування пам’ятника, заявивши, що з ідолопоклонінням треба боротися. Праві політичні сили вважають скинення пам’ятника Леніну як символу попередньої епохи, своєю перемогою. Бо ж в Україні ніхто не скасовував указів двох президентів – Кучми та Ющенка про зняття символів тоталітаризму, під дію яких і потрапляв згаданий монумент. Проти виступили представники компартії України та люди консервативних поглядів, назвавши це актом вандалізму. Вважаю, що пам’ятники такої роботи вартувало би забирати і звозити в одне місце, зберігати, як це роблять, приміром, у Балтійських країнах. Найцікавіше зараз – що з’явиться на вільному постаменті в середмісті Києва.
Пам’ятник Леніну у Києві був тиражним і не мав культурної цінності
Анна Скорейко, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ЧНУ
Руйнування будь-якого пам’ятника – це однозначно проблема всього суспільства. Ми постійно спостерігаємо війну одних пам’ятників з іншими. Вони є залишками історичної пам’яті. Монумент Леніну – це є пам’ятник цілій епосі, яка тривала з 1917 до 1991 року. Чому саме цей пам’ятник має для українців дуже символічний характер – бо з радянською системою пов’язані найбільші катастрофи, які переживав український народ. Якби цей пам’ятник зруйнували у спокійні часи, то це можна було б вважати актом вандалізму певної маргінальної групи. У цьому ж разі, в ході дуже важливих соціальних потрясінь знесення пам’ятника є свідченням того, що українське суспільство боляче і дуже неоднозначно позбувається радянського минулого. Зруйнування пам’ятника відбулося привселюдно, під час маніфестацій, які вимагають нового мислення взагалі в суспільстві. Тому більшість тих, хто брав участь у руйнуванні пам’ятника, робила це натхненно і розбирала пам’ятник на сувеніри. Пам’ятник, погоджуюсь, не мав культурного значення, бо він був тиражним – таких було дуже багато. Знесення пам’ятника Леніну – є закономірним у процесі розставання з радянським минулим.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар