Буковинські заповідники: “за” і “проти”

Анна ГАРГАЛЯ gargalia@mail.ru Рік тому до Чернівців приїздив представник міжнародного екологічного фонду зі Швеції. Через своїх повпредів фонд розшукує по всій планеті куточки незайманої природи. Такої, якою вона була до появи людини. Із сухостоєм, правічними хащами, з деревами, що впали від віку, вкриваються мохом і тихо гниють. Ці куточки приваблюють багато комах, птахів і звірів, тут формується свій унікальний біосвіт, подальшим збереженням якого фінансово опікується згадувана фундація. Дізнавшись про вкриту лісом Буковину, швед приїхав сюди. Небезпідставно місцеві біологи вважали, що де-де, а вже в карпатських заповідниках незайманих місцин знайдуть чимало. Яким же було обопільне розчарування, коли у місцях експедицій не знайшли жодної. Зате у найвіддаленіших лісах натрапляли не то що на ознаки перебування людей, а сліди справжнього варварства. Національні парки – що феодальні угіддя За даними начальника відділу охорони біоресурсів екологічної інспекції Романа Приказки, 2008 року майже половину самовільного вирубування лісових насаджень в області склали рубки на території природно-заповідного фонду. Ситуацію ж з їхньою охороною віднедавна ускладнили зміни законодавства. Від минулого року позапланові перевірки доводиться погоджувати з Києвом. Взаємне листування зазвичай займає два-три тижні, що на руку лише порушникам законодавства: з цієї причини їх неможливо впіймати на місці злочину. - Вертикаль управління національними парками, яка унеможливлює дієвий контроль на їхній території, є головною причиною безладу там, вважає заступник начальника управління лісового та мисливського господарства області Валерій Кашпор. - Тому ліси, за якими свого часу ревно доглядали, тепер розладнані, в них порушено всі норми лісовідновлення. З іншого боку, розширення природозаповідних територій у час кризи є нераціональним використанням бюджетних грошей, адже на утримання заповідників держава виділяє чималі кошти. Для порівняння, на НП “Вижницький” торік було скеровано їх більше, ніж на розвиток всієї лісової галузі області. Водночас існуюча на Буковині система ведення лісового господарства, запроваджена іще за Австрії, дає можливість дбайливого природокористування. Ця система наразі діє тільки на території Чехії й Словаччини і є кращою у Європі. Навіть в Австрії про неї забули, відтак лісокористування там значно інтенсивніше, ніж на Буковині. Якщо у нас рубають 50% приросту лісу, то австрійці – 90%. Заповідники є складовою рекреаційної галузі області - За висновком учених, для того щоб природа мала можливість самовідтворення в умовах інтенсивного антропогенного впливу, заповідники мають займати не менше 20-25% площі регіону, каже перший заступник начальника управління охорони навколишнього природного середовища Володимир Сівак. - Відповідно до державної програми розвитку заповідної справи, відсоток заповідних земель в Україні заплановано довести до 20. У Чернівецькій області природно-заповідний фонд наразі займає 10,5% території: ніби й немало, проте є регіони, де відсоток заповідності значно більший. Тому планомірна робота в цьому напрямку триває. Розширено територію Вижницького національного парку, формується база для створення двох нових заповідників “Черемоського” у Путильському районі та “Хотинського” на землях Хотиншини, Кельменеччини та Сокирянщини. Адже заповідання територій дає змогу зберегти цінні лісові насадження, флору та фауну, оскільки тут заборонено суцільні рубки дерев, випас худоби, полювання та будь-яку іншу господарську діяльність. - Позаяк туризм і рекреація є стратегічними напрямками розвитку нашої області, розширення заповідних площ є цілком логічним, каже завкафедрою ботаніки ЧНУ, кандидат наук Ілля Чорней. – Через те що більшість земель в області розпайовано, розширюють їх здебільшого за рахунок земель лісового фонду, а це викликає спротив. Однак проблема не в існуванні заповідників як таких, а у підборі кадрів їхніх адміністрацій. Замість примноження природних багатств, дехто зацікавлений лише в одномоментній вигоді. У той же час ухвалена на державному рівні стратегія створення заповідників як багатофункціональних об’єктів має велику перспективу, зокрема, щодо розвитку туристичної галузі. Стомлені цивілізацією, туристи воліють насолодитися спілкуванням із незайманою природою, а не оглядати «лисі» спотворені краєвиди. У цьому сенсі гідним для наслідування прикладом є віковічний ліс «Слатіора» у Румунії, до створення якого півтора століття тому долучився викладач нашої кафедри. Подібним об’єктом має стати й білатеральний природний резерват, що охопить територію України та Румунії (між іншим, такого штибу заповідними територіями опікується ЮНЕСКО). З боку Чернівецької області він включить ліси Перкалаби, де на вапнякових схилах, що для Карпат саме по собі є унікальним, ростуть рідкісні види рослин, яких немає більше ніде у світі.