Через гроші рідні сестри стали ворогами

Катя і Оля змалку були найріднішими на світі, можливо, це тому, що різниця у віці між ними лише рік, або ж тому що матері ніколи не було поруч. Та у селі всі ними пишалися. Старшенька Катя завжди без роздумів захищала сестричку Олю, а та ніколи не сперечалася і мирно відстоювала думку досвідченішої сестри.

Важке дитинство об’єднало сестер 

З раннього дитинства дівчатка звикли, що матір бачать дуже рідко, адже вона, Олена Романець, залишилася з двома дітьми на руках без підтримки чоловіка і була змушена самотужки заробляти на сім’ю. Жінці страшенно не хотілося, щоб дівчатка почувалися напівсиротами, щоб одягалися гірше за сусідських дітей. Тому влаштувалася на дві роботи, тяжко працювала. І насправді сестри не виглядали гірше за інших, та вони не бачили матері і страждали через те, бракувало її ніжності.

Батько Олег покинув сім’ю, коли старшій Каті сповнилося тільки три рочки. Одного дня він просто заявив, що кохає іншу жінку і поїхав із села. Відтоді діти його не бачили, а Олена була надто гордою, щоб шукати і просити допомоги.

Відсутність батька та те, що матір була постійно на роботі, чи не найбільше об’єднало Катю і Олю. Жорстокі діти часто обзивали їх байстрюками, і дівчатка плакали на плечах одна в одної, втішалися цим.

Та роки йшли, сестри підростали. Хай би якими близькими вони були, характери мали зовсім різні. Катя – нестримна, могла полізти в будь-яку бійку, знала як сподобатися хлопцям, а Оля надто сором’язлива, щоб хоч заговорити з ними, та своїм тихим норовом вона часто стримувала, заспокоювала сестру. Так і доповнювали одна одну.

Амурні страви захопили зненацька

Катерина мала кавалерів ще мабуть з пелюшок. Вже у дитсадку в неї закохувались та дарували цукерки, а коли вона трішечки підросла – від хлопців просто відбою не було. Натомість Оля, хоча була насправді гарною дівчинкою, такої уваги від сильної статі ніколи не відчувала. Якщо їй хтось подобався, вона тихенько це переживала. А у випускних класах, коли старша сестра ходила на побачення та танці, молодшій стало зовсім самотньо, вона сумувала і потайки заздрила Катерининому успіху.

Ольга боялася втратити чоловіка, тому залишила рідну сестру без домівки

Обидві дівчини гарно навчалися. Тож коли старша закінчила школу, без проблем вступила на державну форму в університет. Вирішила стати біологом, слідом за нею цю ж професію обрала Оля. Катя в усьому допомагала меншій сестрі, віддавала свої конспекти, підручники. На факультеті дівчатами пишалися. А мати, коли чула про успіхи донечок – раділа як дитина, хоча утримувати двох студенток їй було насправді важко.

Коли Катя навчалася на другому курсі, почала зустрічатися з чернівецьким хлопцем Ігорем. Він був справжнім красенем, жив у Чернівцях, за ним бігало чимало дівчат, і здавалося, шанси є тільки у міських модниць, та він обрав амбіційну селянку Катерину. Кохання цілком поглинуло їх, дівчина забула про навчання, а Ігор про всіх своїх залицяльниць. Щастя було безмежним. Минуло півроку і юнак зробив пропозицію. Це викликало величезне обурення його батьків, вони, успішні підприємці з двоповерховим будинком, не могли зрозуміти те, що їхній улюблений синочок обрав селянку, фактично напівсироту з бідної сім’ї. Тож вони оголосили свою умову, якщо Ігор одружиться – залишиться без фінансової підтримки і буде самотужки утримувати родину.

Дорослі діти – дорослі проблеми

Хлопець не піддався на хитрощі батьків, скромно розписався з Катериною. Та починати подружнє життя їм було дуже важко. Жили у гуртожитку, Ігор влаштувався на роботу барменом і щовечора працював допізна. Дівчина відразу завагітніла. Її мати, Олена, чим могла допомагала подружжю, давала картоплю, молоко із села. Не витримавши скрути, пара вирішила перейти на заочне відділення в університеті та перебратися в село. Це було досить зручно, адже воно було під Чернівцями, добиратися в місто на роботу легко. Мати з цього тільки раділа, сумно їй було самій в хаті.

Тим часом, Ольга навчалася, і поки Катерина потопала в буденних проблемах, вона закінчила вуз з червоним дипломом та знайшла досить хорошу роботу у Чернівцях. У неї все йшло добре, тільки знайти своє кохання ніяк не вдавалося. Та через декілька років сталося несподіване – дівчина привезла в село свого нареченого, аби познайомити з матір’ю.  Уявіть здивування пані Олени, коли вона побачила на порозі чоловіка майже її віку. Наречений Петро Миколайович був на 18 років старший за Олю, та він обіймав керівну посаду. І оскільки це був перший серйозний кавалер дівчини, їхній роман швидко довів до рагсу. Наївна Ольга дивилася на Петра як на бога, пишалася його здобутками і в усьому підкорялася його волі. А він впевнено керував дружиною, і часом навіть не зважав на її думку.

Роки йшли, дитині старшої сестри вже сповнилося п’ять. Катя почала викладати у сільській школі біологію. Та раптом сталося те, чого вона ніяк не чекала. Одного разу Ігор, який постійно пропадав на роботі у Чернівцях, додому не повернувся. Наступного дня він подзвонив і сказав, що більше не може жити в такій бідноті, і що мабуть, його батьки були праві, і що він буде допомагати дитині фінансово. Катя не могла повірити, що кохання, заради якого вона зламала свою долю, обернулося такою бідою. Вона повторила долю матері. Її підбадьорювало тільки те, що підростає маленька донечка і заради неї треба жити.

Рідні сестри стали ворогами

Відтоді як Ольга вийшла заміж за Петра, її стосунки із сестрою зовсім розладилися. Чоловік неохоче пускав дружину в село, а їхати із нею не хотів, він соромився її бідної родини. Ольга страшенно сумувала за сестрою, та ще дужче вона боялася втратити Петра, тому слухалася.

Справжня скрута спіткала Катерину, коли захворіла на онконедугу їхня матір Олена. Оскільки та не могла більше працювати, донька була змушена знайти ще одну роботу, аби утримувати всю сім’ю. Лікування матері було дуже дорогим, а молодша Ольга, хоч була багатою, допомагала лише копійками, їй не дозволяв чоловік. Через це сестри почали страшенно сваритися, Катерина не розуміла, як та, за кого вона все життя вступалася, могла так відвернутися. За рік життя матері згасло.

Аби не мати проблем з документами, старша сестра вирішила переоформити сільську хату на себе, та з’ясувалося,  це не так просто, адже ніякого заповіту Олена не залишила. З’ясувалося, що багата сім’я Ольги також претендує на це бідне житло. Катя з подивом питала сестру: «Навіщо тобі ця напівзруйнована халупа?», а та лише відповідала, що в неї теж є діти і вона має такі ж права на цей спадок. Насправді жадібний Петро Миколайович давно запланував побудувати будинок під Чернівцями і просто наказав Ользі не сперечатися.

Почалися суди. Від сестринської любові не залишилося нічого. Маючи хороших адвокатів та невідомо ще якими шляхами, Петро переміг. Та він отримав право лише на половину хати. Тож дав Катерині гроші за іншу частину (а оскільки вона була стара – це зовсім мала сума) і наказав забиратися. Ольга в цю тяганину не влазила. Жінка залишилась без житла, а за отримані гроші не могла нічого придбати. На щастя, допомогти  зголосилася тітка, яка жила у віддаленому селі на Путильщині, вона забрала Катю з малою донечкою. І може з часом фінансові проблеми жінки і налагодяться, та рани від зради рідної сестри не загояться ніколи.

Євгенія КОТОРЮК