Андрій Скульчук напередодні кривавих подій на майдані з товаришами поїхав до столиці. Хлопець розповідає, що вирушив на майдан не вперше, але того разу не доїхав.
- Зупинили міліціонери під Києвом і далі не пропускали, нас мали забрати автомайданівці, але нікого довгий час не було і ми рушили пішки в Боярку. Оскільки дізналися, що в тамтешню лікарню звозять поранених з майдану, вирішили йти туди і охороняти поранених, щоб їх не забрали до міліцейського відділку, - каже студент.
До столиці приїхали вже опісля побоїща і одразу взялися укріплювати барикаду на вулиці Інститутській.
Сьогодні - 40 днів з часу першої смерті на Майдані
- Ми не знали, як можуть розгортатися події, боялися, що після закриття Олімпіади в Сочі, майдан знову почнуть штурмувати, - пояснює Андрій. – То ми тримали оборону. Помітили навіть міліціонера з чернівецьким гербом на нашивці куртки. І це при тому, що генерал-майор Демидов давав слово офіцера, що наших міліціонерів там немає. Як йому після цього вірити?
Уже на майдані Андрій дізнався, що трьох його друзів поранили вночі напередодні.
- Одному прострелили руку, куля пробила щит. Іншого поранили в стегно, йому мають робити операцію. У третього куля пройшла наскрізь і ніяких важливих органів не заділа, тому його перебинтували і відрядили додому, - каже А. Скульчук. - Взагалі на барикадах все сприймаєш по-іншому, перестаєш вірити в те, що хотів би почути, стаєш обережнішим. З іншого боку, ми знали, куди їдемо і на що йдемо. Батьки мене розуміють і просили, щоб був обережним, їхні слова підтримки для мене багато значать.
Повернувся з майдану Андрій з товаришами вранці 25 лютого. Каже, що у Чернівцях тепер багато справ.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар