У виставкових залах галереї «SweetArt-Знаня» фотографії та картини на стінах, на підлозі – кілька шин, бочка з майдану, запалені свічки та справжній лист польової пошти з Києва. Таке могли побачити чернівчани, які прийшли на відкриття виставки із назвою «І мертвим, і живим, і ненародженим…» 13 березня.
Авторки кажуть, що виставка - це їхній спосіб осягнути те, що вони побачили, відчули і пережили на майдані.
На барикади на Грушевського пропустили тільки з охоронцем
Двадцять чорно-білих фотографій Ксенії Прокопець розмістили у першому залі виставкової зали галереї.
У виставковій залі, окрім картин і фотографій, розмістили шини, бочку та лист польової пошти з майдану
- Ксеніє, коли ти була на майдані?
- 10-15 лютого. Поїхала, щоб пережити і зрозуміти, що об’єднує людей на майдані. А фотоапарат завжди беру з собою на якісь важливі для мене події. Через свій об’єктив я пропускаю те, що переживаю, що відчуваю. Коли повернулася до Чернівців, власноруч проявила плівку, щоб хоча б якось відволіктися від страшних думок.
- Як майданівці реагували на те, що їх знімають?
- На самому майдані була така мирна атмосфера у той час, люди дуже допомагали одні одним і мені в тому числі. Раніше я ніколи в житті такого не бачила. Навіть у черзі за чаєм пропускали. А стосовно знімків, то жодного негативу не було.
- Писали, що на барикади на Грушевського не пускали дівчат, тебе пустили?
- Пропустили, але за умови, що зі мною піде один із активістів. Він мене фактично за руку водив. А коли казала, що хочу ближче підійти, щоб зробити кращий кадр, він ставав переді мною, щоб часом у мене не влучила куля. Хоча саме в той період не стріляли, але передчуття небезпеки витало у повітрі.
- Як створювала експозицію?
- Найважче, що я не знаю, яка доля спіткала тих людей, яких зафіксувала на плівку після подій 18-20 лютого. Правда, дізналася від подруги про долю одного хлопця, який є на одній із фотографій. Сфотографувала його, як він сидів на обгорненому тканиною пам’ятнику Лобановському. Він, виявляється, родом із Волині. Рідні його не хотіли пускати на майдан, а мати відмовилася від нього. А коли все закінчилося, він не мав куди піти, то його почали запрошувати незнайомі люди до себе жити.
«Їхала на майдан, щоб осмислити, що відбулося»
Мар’яна Романюк розповідає, що поїхала на майдан, щоб усвідомити, що відбулося. Фото Віталії Козменко
Художниця Мар’яна Романюк поїхала на майдан наприкінці лютого на пленер від мистецької сотні.
- Чому погодилася на запрошення взяти участь у пленері на майдані?
- Їхала на майдан, щоб осмислити те, що відбулося. Але у той час я не знала, що уже почалася війна у Криму.
- Що лежить в основі твоїх картин?
- Одна картина показує наших колишніх головних ворогів – «овоча», титушок. Кольором я хотіла передати те, що відбулося. Але в кожній з них є світло, без нього я б не змогла працювати і жити.
А іншу намалювала, коли подивилася російські новини. Я російськомовна українка і з їхніх слів виходило, що я сама себе маю люструвати, або Путін введе в Україну війська, щоб захистити мене ж від мене самої.
- Важко перебувати на майдані, знаючи, скільки людей там загинуло?
- Художник налаштований на крихітні зміни у суспільстві, а коли відбувається таке лихо, все у ньому вибухає. І не можеш опанувати себе щоб працювати, щоб збагнети, відтворити.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар