Здавна ляльку вважали таким собі оберегом, тож її мала кожна дитина. Наші предки вважали, що вона оберігає та вдихає силу життя в дитину. Майже в кожній українській хаті були власні традиції та звичаї виготовлення ляльок. Здебільшого традиційним лялькам не робили обличчя, задля того, щоб дитина могла сформувати в своїй уяві власний образ своєї подружки та ангела охоронця.
Талісманом, який приносить удачу, вважають і ляльки, які робить чернівецька майстриня Наталія Ткачук. Вона пояснює це тим, що за роботу береться тільки з гарним настроєм, а самі ляльки часто виходять схожими на тих, для кого вона їх робить.
Як випадок став справою, без якої себе не уявляє
З пані Наталією ми познайомилися на мистецькому узвозі. Нашу увагу привернула ятка із незвичайними ляльками, які були схожі на казкових фей у чудернацьких сукенках та з дивними предметами у руках. Дивлячись на них, склалося враження, що лялькарською справою жінка займається ледь не все своє життя. Проте майстриня пояснила, насправді вона медик і працює у дитячій клінічній лікарні, а, власне, ляльки робить лише близько двох років.
Ляльки Наталії Ткачук зроблено із натуральних матеріалів, а тому вони цілком безпечні
– Почалося все з випадку. У свого молодшого сина виявила талант до малювання. Він був ще зовсім маленьким. Йому так подобалась ця справа, що малював все, що бачив і де бачив. Коли, зрештою, почав реалізовувати свої мистецькі ідеї на шпалерах, вирішила записати його у якийсь художній гурток. Керівник цього гуртка Алла Леонідівна – чудова жінка. Її підхід до виховання дітей полягає і у залученні до творчого процесу їхніх батьків. Тож вона наполягала, щоб і я спробувала чимось таким зайнятися, – розповідає жінка. – Зрештою, її наполегливість перемогла і я почала з декупажу – це давня техніка декорування різних поверхонь. Звісно, перша робота вийшла трохи кострубатою. Проте не покинула цього і далі відточувала свою майстерність.
Ляльки-сплюшки можна дарувати подружжю
Ось таке ведмежа – гарна іграшка навіть для найменших діток
Така фея прикрасить кімнату дівчинки
А ці зайці гармонійно впишуться у будь-який інтер'єр
До дня закоханих подаруйте кавово-коричні сердечка
Коли черговий раз шукала в Інтернеті якісь свіжі ідеї, натрапила на сторінку, де розповідали про виготовлення ляльок із тканини. Також там було кілька зображень із вже готовими ляльками. Вони мені так сподобалися, що вирішила обов'язково спробувати зробити таку саму й собі.
Відтоді це стало моїм улюбленим заняттям.
"Ніколи не знаю, якою вийде лялька"
Перші ляльки вийшли не ідеальними, проте саме тому вони стали улюбленими і я їх залишила собі. Одна із моїх перших іграшок – заєць. Коли він вже був готовий і залишалося тільки намалювати очі, з пензля крапнула фарба й заєць вийшов з родимкою. Мій син побачив це й сказав, що заєць дещо схожий на нього. Звісно, залишила цю іграшку собі, як же після цього можна було її віддати.
Загалом, коли починаю шити ляльку, ніколи не знаю, якою вона вийде. Тобто це суцільна імпровізація. Образ народжується в процесі виготовлення. Дуже часто мої ляльки виходять схожими на їхніх майбутніх господарів. Якось робила двох лялечок-сплюшок для своєї подруги. Це мали бути такі собі ляльки в піжамах і чепчиках з подушечками, набитими лавандою, в руках. Так ось вони мали просто разючу схожість з подругою та її чоловіком. Власне, напевно тому моїх ляльок вважають такими собі талісманами. Кажуть, вони вдачу приносять.
А ще, переконана майстриня, її вироби заряджені позитивом і передають цю енергетику своїм господарям, адже до роботи вона береться тільки тоді, коли має натхнення і гарний настрій. Тому сумних ляльок в неї немає, всі вони веселі й замріяні, одне слово, ніби з казки.
Симпатичним людям свої вироби просто дарує
Наталія Ткачук каже, ніколи не робить ляльок людям, які їй не сподобалися. Адже, запевняє, у такому разі виріб не вийде.
– Буває телефонують і замовляють ляльку зі словами «мені треба якусь особливу і дорогу річ у подарунок моїм крутим знайомим». Після цих слів знайду будь-який привід, аби відмовитись від роботи. Адже шукати натхнення у цьому разі – марно, – каже Наталія. – Натомість, симпатичним мені людям ляльок часто дарую.
Ляльку Тільду, саме так називається ця техніка виготовлення, розповідає Наталія, вигадала одна шведська дівчинка. Проте коли робить свої ляльки, то вносить у цю техніку щось своє, наприклад, крій.
– Замовляють іноді дуже оригінальні персонажі. Наприклад, один товариш попросив зробити для нього ляльку-гітариста рок-гурту "Кісс". А ще замовили ляльку-іспанку. Її хотіли повезти у подарунок до Іспанії. Взагалі я помітила, що найбільш часто ляльок замовляють за кордон – туди, де є наша діаспора. Вочевидь, мої ляльки допомагають їм пережити тугу за домівкою.
Ляльок просочує кавою, аби гарно пахли і мали кращий вигляд
На те, аби виготовити одну ляльку, майстрині потрібно щонайменше два-три дні. Це досить трудомісткий і копіткий процес. Виготовлено їх винятково з натуральних матеріалів, а тому ними цілком безпечно можуть гратися навіть діти.
– Спочатку шию саму ляльку. Тканину, з якої її зроблено, вимочую у розчинній каві. Це роблю для того, аби вона набула приємного бежевого відтінку, адже чисто біла лялька, вважаю, виглядає дещо нудно. А ще кава залишає приємний аромат, який потім поєднується із запахом лаванди, у якій зберігаю свої вироби, – розповідає пані Наталія. – Одяг для своїх ляльок шию сама, вишивку на ньому – також.
Майструє жінка вдома. Каже, коли триває процес, у кімнаті творчий безлад. Проте родина її захоплення цілковито підтримує і розуміє, навіть допомагає.
– Молодший син часто генерує ідеї та малює ескізи майбутніх виробів, допомагає підбирати клаптики тканини для нарядів тощо. Часто сидить поряд зі мною і спостерігає за моєю роботою. Чоловік (а він працює в одній із страхових компаній міста) набиває ляльки синтепоном і коли беремо участь у виставках чи ярмарках, допомагає реалізовувати вироби. Навіть кішка не залишається осторонь творчого процесу, вона постійно сидить чи лежить поряд і спостерігає.
Окрім інтер'єрних ляльок, якими, до речі, також можуть безпечно гратися діти, пані Наталія робить звичайні іграшки – плюшевих ведмедиків, зайчиків тощо. До кожної майстриня чіпляє маленьку жартівливу записочку для майбутніх господарів з порадами із догляду та поводження.
"Вийду на пенсію – відкрию магазин і школу при ньому"
Зараз Наталія поринає в улюблену справу лише у вільний час, іноді вдається знайти хвильку у перервах між роботою в лікарні. Проте, мріє жінка, коли вийде на пенсію, зможе увесь час витрачати на це заняття.
– Маю багато ідей, проте на їхню реалізацію поки що бракує часу. Хочу відкрити такий собі салон-магазин авторської ляльки і школу при ньому, буду навчати всіх охочих цього мистецтва. Можливо, колись навіть свою виставку організую.
У Чернівцях представлять живопис лялькаря, який працює в Аргентині
Постійно експериментую, намагаюся опанувати різні техніки. Нещодавно спробувала робити іграшки з повсті, але мені вони не надто подобаються.
Все нове спершу випробовую на собі, так би мовити. Не так давно меблі в себе вдома оздобила технікою декупаж. Меблі були чорного кольору, я перефарбувала їх у білий і зробила золотаву аплікацію. Вийшло гарно. Однак, зауважу, на це пішло багато часу та зусиль.
Юлія ХОРОШУН
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар