Під Слов’янськом, біля гори Карачун, 24 червня терористи збили український військовий вертоліт «Мі-8». Дев’ятеро військовослужбовців загинули. Серед них був і наш земляк Олександр Петрищук.
П’ятого вересня у Чернівцях прощалися із загиблим у зоні АТО 27-річним бійцем спецпідрозділу СБУ «Альфа», капітаном Олександром Петрищуком. Поховали героя на Центральному кладовищі. Його Указом Президента України №640/2014 від 8 серпня 2014 року нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, посмертно.
– Колеги про Олександра розповідають лише найкраще, адже він був дуже позитивною людиною, справжнім другом, який завжди готовий прийти на допомогу. І як тільки перед ним постало завдання йти боронити нашу державу, він це зробив не задумуючись і загинув як герой. Ми це дуже болісно сприймаємо, – розповідає головний спеціаліст сектору взаємодії із ЗМІ та громадськістю управління СБУ в Чернівецькій області Леся Федоренко.
Рідні сподівалися, що йому вдалося вискочити з підбитого гелікоптера, а друзі й досі впевнено заявляють:«Сашко був і завжди залишатиметься поруч»
Знайомі та друзі родини щиро співчувають рідним Олександра, кажуть, що мати довго не могла повірити у смерть сина, лише після результатів трьох ДНК-експертиз.
– Олександр був вихований на тих традиціях, які є в нашій державі. Він був справжнім патріотом України, виконував свої військові обов’язки з честю і достоїнством, – каже однокласник матері загиблого Олександр Дедела. – Мати хотіла подивитися, що буде в гробу, але, на жаль, так сталося, що фактично неможливо дивитися на ці речі. Тому відбулося аж три експертизи. Після першої експертизи мати не повірила, та й хто би повірив, тому так довго відбувалася ця процедура.
У Києві, де жив Олександр Петрищук впродовж восьми років, залишилася його дівчина, а на Буковині – сестра та батьки, які до останнього не хотіли усвідомлювати нову реальність без Олександра. Рідні сподівалися, що йому вдалося вискочити з підбитого гелікоптера, а друзі й досі впевнено заявляють: «Сашко був і завжди залишатиметься поруч».
– З Олександром, який був моїм найліпшим другом, знайомий майже 13 років. Ми разом із ним приймали рішення переїжджати до Києва. Я влаштувався працювати фінансовим аналітиком, а він – вступив на навчання у Київський інститут захисту зв’язку та інформації. У виші за своїм профілем Сашко був безперечним лідером. Після навчання пішов на роботу і уже три роки працював у Головному управлінні СБУ, якщо не помиляюся – у відділі захисту інформації, – розповідає «Погляду» чернівчанин Дмитро Шестаков.
За його словами, Олександр Петрищук дуже відповідально ставився до таємниці, тим паче – військової. Про роботу майже нічого не розповідав. Під час своїх перших поїздок на Схід рідним і друзям казав, що йде на чергування. Коли у нього з’являлася можливість – телефонував близьким і жодного разу не плакався, що у нього кепські справи, навпаки, завжди був налаштований на позитив.
– У розмові з ним торкалися загальних політичних питань. Олександр казав, що це війна не одних людей проти інших, а політичних інтересів. А ще він для мене був і залишається ідеалом стриманості та порядності. Вчив мене не піддаватися емоціям і враховувати раціональну складову. А ще у нього була величезна сила волі, – додає Д. Шестаков.
– Якби з таких відданих людей складалися збройні сили і СБУ, як Сашко, то того всього, що ми спостерігаємо сьогодні – точно не було, – запевняє Дмитро. – Через свою відданість Олександр постійно наражався на непорозуміння з боку оточення, яке не могло збагнути, чому він ставить на перший план роботу, а не власне життя. Але Сашкові подобалася його робота, він відмовлявся від багатьох набагато ліпших пропозицій, які надходили від приватних структур. Його не цікавила вигода у матеріальному сенсі, навіть коли пропонували зарплату у десятки разів вищу. Відданий службі Олександр є справжнім героєм.
Ольга ШУПЕНЯ, Уляна ДЕЛІКАТНА
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар