Галопом по Європах

Оля і Олена подружки-студентки. Обидві вчаться в одному виші – у Чернівецькій філії КНТЕУ (щоправда, на різних курсах), однаково легкі на підйом і люблять мандрувати. Нещодавно дівчата повернулися з турне Європою й не проти поділитися враженнями.

Вартість експрес-туру множте на два

- Бодай для того, аби застерегти інших не спокушатися експрес-мандрівкою. Якщо мчати Європою галопом, нічого доброго з цього не вийде. До пуття нічого не побачите, зате втома гарантована. За раз варто відвідати не більше як одну-дві країни і кожній присвятити щонайменше три-чотири дні. Принаймні відтепер ми будемо мандрувати таким чином.

Досвід подруги набули, придбавши “гарячі” путівки у тур Європою. В агенції обіцяли, що за дев’ять днів туристи відвідають Польщу, Чехію, Німеччину, Францію. І все це за смішні гроші, лише за 290 євро. Насправді тур обійшовся вдвічі дорожче, кажуть дівчата. Окремо довелося платити за екскурсії (приміром, екскурсія до Версаля – резиденції королів Франції неподалік Парижа, коштує 30 євро), за проїзд у громадському транспорті (у разі, якщо туриста не влаштовував надто ранній офіційний “відбій” і замість після 20-ї сиднем сидіти у готелі він мандрував чужим містом самостійно), за їжу, бо вартість туру включала лише сніданки.

Третю проблему – їжі – туристи з України частково вирішили запасами із дому. Дівчата, приміром, взяли у дорогу п’ять палиць ковбаси, дві з яких повернулися з ними додому. Попри дорожнечу (сякий-такий перекус у європейському “Макдональдсі” коштує 8-10 євро, у ресторані – 25-ть, а вартість апетитних тістечок “стартує” з 2-х), не втрималися, щоб не скуштувати закордонної їжі. Найбільше подругам припала до смаку закордонна випічка: празькі пироги та тістечка і круасани у Парижі.

Довкола сіл у Чехії двометрові паркани з бетону

- Більшість часу поїздки припало на дорогу, - каже п’ятикурсниця Оля Кутиніна. – Задля економії наш автобус їхав не платними автобанами, а безкоштовними дорогами. По суті, об’їзними, які подовжують шлях. Попри їхню безоплатність і непрестижність, якість цих доріг все одно ліпша за наші. Різницю відчули буквально, коли на першому ж “рідному” кілометрі після перетину кордону у зворотному напрямку автобус почало трусити і підкидати на ямах.

Європейці по-справжньому толерантні. Хоч би як незвично був одягнутий чи причесаний перехожий, ніхто в нього не тицяє пальцем, не сміється

З міркувань безпеки у країнах Євросоюзу туристичним автобусам заборонено їхати вночі. Тому рухалися лише до 21-ї години, а опісля мусили зупинятися на нічліг. Дорога дуже виснажує, кажуть дівчата. Значною мірою через одноманітність краєвиду. Цікавим він був лише у Польщі, де з вікна автобуса мандрівники розглядали села й містечка. У Чехії було інакше. Вздовж  доріг там насипано вали, на яких ростуть дерева. Населені пункти прозирали крізь їхнє листя лише де-не-де, та й то вдалині. Якщо село лежало обабіч дороги, то воно було обнесене високою, зо два метри заввишки, сірою бетонною стіною.

Поляки доброзичливі, а німці – надто серйозні та манірні

Основним об’єктом туру у Польщі був Краків. У ньому зупинялися двічі. Дорогою у Європу встигли відвідати лише один із найбільших європейських аквапарків. Зате повертаючись додому, роздивилися ціле місто. Його старовинні вулички та Вавельський замок не залишили байдужими. Сподобалися й поляки. Вони розкуті, але доброзичливі. Чехи порівняно з ними є хитрішими. Така думка склалася у дівчат в обмінних пунктах, де одночасно діють кілька курсів. Обмінюють валюту, звісно, за дорожчим. Подібна ситуація з цінниками у магазинах. На них є позначки навіть у гривнях (за ними купувати було б найвигідніше, але гривня там не ходить), та продають за євро.

Німці також не справили враження. Занадто вони серйозні та манірні. Зрештою, у великому промисловому місті Мангаймі, який відвідали дорогою до Франції, людей на вулицях майже немає. Люди в авто, причому – у дорогих. Зате це місто, як і Дрезден, який теж був у програмі туру, вразили небаченою чистотою. Скрізь багато зелені, фонтани, а ось бродячої собаки за весь час подорожі ніде у Європі не бачили жодної. На відміну від бомжів. Їх (бомжів) скрізь доволі. Та навіть бомжі за кордоном інші. Чисті, акуратні і, вочевидь, дбають про власне здоров’я, бо не в одного у руках були пляшки з талою водою. З такою, за яку в Україні правлять по 30 грн.

“Джоконду” бачили через голови інших туристів

Найбільше враження на подруг справили Прага і Париж. Прага сподобалася своїм компактним історичним центром. Для піших туристів це дуже вигідно. Адже дівчата нерідко відбивалися від "зграї", купували туристичну карту і годину-дві гуляли незнайомим містом самостійно. Вперше від гурту студентки відокремилися саме у Празі. Доки інші займалися шопінгом, вони оглянули музей ляльки Барбі. Самостійність сподобалася, тому відокремлювалися дедалі частіше. З трьох днів перебування у столиці Франції один був цілком за їхньою власною програмою. У Парижі відвідали Лувр – колись королівський палац, а тепер – скарбницю світового мистецтва. У Луврі бачили багато шедеврів, у тім числі – славетну “Джоконду” Леонардо да Вінчі. Щоправда, сфотографуватися біля неї не вдалося. Ні, не через заборону фотографувати. Якраз цього у Європі немає: фотографуйте, на здоров’я. Але щільний кількаметровий(!) натовп перед картиною не дав змоги підійти близько. По суті, “Джоконду” побачили лишень через чужі голови.

У Парижі не побачиш 35-літнього пана з “животиком”:після 16-ї всі бігають, навіть під дощем

Шаурма на Монмартрі

- О, Париж, - мрійливо каже студентка IV курсу ЧФ КНТЕУ Олена Стець. – Найгарніше місто з усіх, які довелося побачити. Безкінечно могла б гуляти його вуличками: що не будинок – то шедевр.

Дівчата відвідали всі історичні пам’ятки столиці Франції, у тім числі – Ейфелеву вежу. Кажуть, вважали її вищою. Дуже сподобався нічний Париж, а Монмартр – район міста, який колись був прихистком богеми, не справив враження. Художники і скульптори тепер гуртуються на Монпарнасі, а Монмартр розчарував буденністю і - здивував. На Монмартрі, де працює всесвітньовідоме кабаре "Мулен руж" торгували… шаурмою (у Парижі мешкає багато афрофранцузів, для котрих вона одна з улюблених страв).

Афропарижани люблять туристів. На них вони роблять бізнес. Якщо у Луврі сувенір-брелок у формі Ейфелевої вежі коштує 3 євро, під стінами музею їх на ці гроші торгівці з темним кольором шкіри продадуть чотири, а то й більше.

Чоловіки стрункі, а жінки не зловживають косметикою

На думку дівчат, парижани чимось подібні до українців. У метро, наприклад, можуть удвох пройти на один квиток, на червоне світло переходять вулицю. Однак одягаються французи (як і решта європейців) інакше. Зрідка там побачиш даму на підборах. Одяг гарний, але зручний, здебільшого спортивного стилю. Дівчата й жінки не зловживають косметикою: на обличчі вона цілком відсутня або майже непомітна. Вразили доглянуті чоловіки. У Парижі не побачиш 35-літнього пана з “животиком”. Після 16-ї всі бігають, навіть під дощем. Добряче покропив він і туристів з України. Від нього вони ховалися у метро. Воно у Парижі велетенське. Має 14 ліній і понад 100 станцій, дуже гарне й тепле. Крім ескалаторів, у метро є сенсорні ліфти без жодної кнопки. Не знаючи мови, розібратися що й до чого важко. Дівчата кажуть, що знати іноземну під час подорожей до Європи треба обов’язково. І не лише англійську (у Франції, наприклад, яка століттями суперничала з Англією) на мову сусіда з іншого боку Ла-Маншу реагують не завжди. Тому після повернення додому подруги всерйоз заходилися вчити мови, бо до Європи хочуть іще: правда, вже не галопом.