Із 3017 мешканців, які зараз проживають у Киселеві, до Нового Киселева свого часу перебралися тільки 220 сельчан, ще 30 звели хати у сусідній Лашківці. Решта ж залишилася жити у забрудненому радіацією селі. Люди кажуть, не переселилися до нового села, бо хати, які їм дали замість їхніх, були зовсім непридатними для життя. Обіцяли дати хати під ключ, а натомість, отримали тільки стіни і дах. Добудувати їх своїми силами люди не змогли через безгрошів'я, тому чимало сельчан одразу продали свої будинки за безцінь і повернулися до Киселева.
Валерія Присяжнюк – одна із тих, хто отримав хату у Новому Киселеві, але так туди і не перебралася. Розповідає, коли дали хату на відселення 1995 року, саме була вагітною другою дитиною. Так сталося, що один за одним пішли з життя її батьки та батьки чоловіка. Маючи на руках двох малих дітей, подружжя не мало ані фізичної, ані матеріальної змоги завершити будівництво та переселитися.
3017 осіб проживає зараз у Киселеві, до Нового Киселева перебралися тільки 220 сельчан
– Продала хату лише два роки тому. До останнього сподівалася, що ми з чоловіком таки подужаємо її добудувати. Однак не склалося. Будинок за роки, що стояв недобудом, почав валитися. Аби там жити, довелося б знести стару будівлю і звести нову. А це просто захмарні гроші. Я заробляю 800 гривень на місяць, чоловік, працюючи у Києві на олійно-жировому комбінаті, 3 тисячі гривень на місяць. Тому вирішили продати хату. За ці гроші придбали дітям квартиру у Чернівцях, – каже жінка.
Із забрудненого села переселяли не всіх
Заяви на переселення брали не у всіх мешканців Киселева, а лише у тих, хто мав хворобу, спричинену радіацією, та маленьких дітей. У Новому Киселеві мали дати готові для життя будинки, а старі хати повинні були демонтувати. Однак нові виявилися непридатними для життя, відтак і старі в людей не забирали.
Не переселялися люди до Нового Киселева і з іншої причини. Із документів на своє нове майно люди отримали лише акти про незавершене будівництво, які фактично не закріплювали за ними право власності на ці будинки.
– Аби узаконити те, що нам належить, довелося роками оббивати пороги чиновницьких кабінетів, витратити купу грошей та нервів, – каже В. Присяжнюк. – Спершу намагалися продати хату у Новому Киселеві як незавершене будівництво. Потім у суді нам пояснили, що такого поняття нині вже немає, й спочатку треба розібрати її і продати окремо земельну ділянку і будівельні матерали.
Юлія ХОРОШУН
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар