«Чому закривають книгарні» - минулого тижня неподалік пам’ятника Францу Йозефу, що у сквері на вул. Кордуби, розмірковував історик та політолог Ігор Буркут. Зібралися студенти, депутати, прийшли й працівники книгарень, які чиновники намагаються реорганізувати. Йшлося здебільшого про ситуацію, яка склалася з чернівецькими книгарнями.
- У місті ходить чимало чуток навколо процесу реорганізації книжкових магазинів, - розповідає Ігор Буркут. – Втім, обласна рада пояснює, що нема ніякого закриття, а є реорганізація. Мовляв, не дуже вони прибуткові, тому треба їх об’єднати, щоб скоротити кількість працівників. Постає просте питання, якби справді їм знадобилися ті приміщення, то чому б не забрати їх разом з усім, що там знаходиться. Ми знаємо, що на пострадянському просторі на початку 1990-х все, що приносило прибуток, було приватизовано. А чому в Чернівцях наше місцеве «жлобйо» не хоче під себе «покласти» книгарні. Це означає, що не такі вони страшно прибуткові, як можна собі уявити.
Суд призупинив реорганізацію книгарень у Чернівцях на місяць
Зрозуміло, що в умовах, коли людям не вистачає коштів на найнеобхідніше, книги не можуть стати товаром номер один. Ще одна причина нерентабельності книгарень – це поява аудіокниг в Інтернеті та електронних читалень, яким молодь віддає перевагу. Й ще одне. На думку досвідченого історика, культури читання книг нема у багатьох людей, які стали чернівчанами.
Відтак однією з причин так званої реорганізації, на думку пана Ігоря є бажання обмежити чернівчанам доступ до наукової та світової літератури.
- Наїзди йдуть і на "Букініст", і "Науку", і книгарню на Кобилянській, саме на ті книгарні, які продавали найбільш інтелектуальну літературу, - зазначає І. Буркут. - Ніхто немає претензій до палаток з дитячою літературою, наскільки я знаю. Пригадую радянські часи, тоді було більше книгарень, аніж зараз. Були й спеціалізовані книгарні, а тепер що? «Кобзар», де мали продавати тільки книги українських видавців, давно перетворився на взуттєвий магазин. А щодо національних інтересів, про це в Україні можуть говорити лише романтики, а при владі в нас прагматики. Гроші, які могли б піти на підтримку книгарень по всій Україні, пішли на футбольний чемпіонат, де заробили ті, хто мав.
Єдиний спосіб зберегти книгарні в місті, яке визнали найкомфортнішим, боротися за свої права й купувати книги.
- Протест по-чернівецьки це таке - прийшли, сказали "фе", розвернулися, пішли й на тому все скінчилося, - підсумовує І. Буркут. – Тому, щоб книжка не пропала, її треба купувати.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар