Інженер-винахідник отримав освіту в Чернівцях

Надія КАРБУНАР karbunar@i.ua Юрій Оскрет народився і виріс у Києві, проте із захопленням, ба більше – неймовірним піднесенням розповідає про місто своєї юності. Каже, в Чернівцях (чи то пак Черновіцах, як їх тоді називали) був найкращий у світі навчальний заклад – чоловіча середня школа № 3 (зараз це гімназія № 3), яку він мав честь закінчити 1953 року. Кобилянською ходили богині На Буковину родину Оскретів привела робота батька. Він був енергетиком, будував електростанції в селах. Тож у третій клас Юркові довелося йти до нової школи. Однак відчути себе новачком у колективі не вдалося. Навчальний заклад щойно відновив роботу після війни, тому «новенькими» виявилися всі. Проте клас був дуже дружним. Звичайно, траплялися між хлопцями і чоловічі розмови, посміхається пан Юрій, але ніколи двоє не намагалися «побесідувати» з одним – лише один на один і в присутності «незалежного журі». Юрій Оскрет упевнений – у нього викладали найкращі вчителі. Він і досі пам’ятає імена та по батькові усіх їх без винятку. Каже, що саме в школі йому прищепили ті риси, які так згодилися в подальшому житті – волю до перемоги та інженерне нахабство. – Це був прекрасний час, – згадує пан Юрій. – А які чудові вечори! До нас приходили богині з четвертої та другої школи. І уявіть собі, жодна з них не курила. Проводжали «богинь» завжди по вулиці Ольги Кобилянської. Приїхавши до Чернівців на їхні шістсоті роковини, побачив колишню Панську саме такою, як тоді, 1945-го, запевняє Юрій Оскрет, – ошатною і вишуканою. Українській станції – український прапор Закінчивши школу із золотою медаллю, пан Юрій вступив до Ленінградського суднобудівного інституту. Йому вдалося стати не просто інженером, а відомим винахідником. Пишається, що був біля початків ідеї створення суден на повітряній подушці. А перший апарат на повітряній подушці, який показали по телевізору в СРСР, – це авторська робота Юрія Оскрета. Незабаром доля закинула допитливого винахідника аж до Антарктиди. Він брав участь у випробуваннях літака Ан-74, який спеціально для льодового континенту поставили на лижі. Коли ж розпався Радянський Союз, Юрій Оскрет дізнався, що на всіх антарктичних станціях й далі височать російські прапори. Це його здивувало і неприємно вразило, адже українці чимало зробили для освоєння Антарктиди. Тож пан Юрій вирішив – на вкритому льодом континенті таки майорітиме жовто-блакитний стяг. І незабаром випускник Чернівецької чоловічої середньої школи №3 досяг свого – особисто підіймав український прапор над нинішньою станцією імені академіка Вернадського. Ковзани і собачі упряжки – не для Антарктиди Загалом на найхолоднішому в світі континенті Юрій Оскрет побував п’ять разів. Каже, що комфортне перебування там дуже залежить від настрою. Якщо налаштуєшся на позитив – усе буде добре. Дивно, але найбільше в Антарктиді дошкуляє не холод. Пан Юрій каже, що доводилося бувати надворі навіть у п’ятдесятитрьохградусний мороз, він навіть шапку знімав у таку холоднечу. Найважче – це обмежене коло спілкування. На ковзанах не покатаєшся – лід не той, та й на собачих упряжках їздити не довелося. Їх із Антарктиди забрали через пінгвінів. Оскільки в цих птахів немає природних ворогів, вони сміливо підходили до песиків, і ті інколи роздирали бідолашних. Та й техніка в кінці 70-х уже була досить розвинутою, вона цілком змогла замінити собак. Творчі люди ніколи не відпочивають Зараз Юрію Оскрету 73 роки, він очолює Об’єднання полярників Арктики та Антарктики. Каже, що від винахідницької діяльності вже відійшов, треба давати дорогу молодим. Для творчої людини праця ніколи не закінчується, нові ідеї лізуть до голови навіть уночі. Тому на схилі віку їй так потрібен відпочинок, жартує пан Юрій. Винахідник вважає себе цілком щасливою людиною, бо завжди йшов на роботу із задоволенням. І хай там що, а Юрій Оскрет завжди пам’ятав і пам’ятатиме, що знання, які лягли в основу його винаходів, здобув у Чернівецькій чоловічій середній школі №3. Підпис до фото: Юрій Оскрет у мікрофон зізнався, що найкращі роки його життя минули в Чернівцях. Фото Іллі Перогана