Експерименти з власною зовнішністю нині в моді. Чи не щотижня до Чернівців приїжджає модний стиліст чи перукар, і буковинки мають можливість змінити свій імідж та стати власницями нового модного образу. Навіщо вони це роблять? Хтось справді полюбляє змінюватись, хтось любить спалахи фотокамер, а хтось женеться за брендом.
Та, як на мене, працювати з відомим майстром – не такий вже й експеримент, а ось довірити свою зачіску зовсім юному профі – досить ризиковано. Днями я мала змогу переконатися у цьому на власному досвіді, «попрацювавши» моделлю на черговій Атестації майстрів перукарської справи, учасники якої цьогоріч виявилися зовсім молодими у професійному плані (та хвилювалися не менше за мене).
Хотіла позбавитись страху до перукарів
Враження
Навіщо йдуть у моделі
Надія, працівник Палацу урочистих подій
Уже багато разів була моделлю на різноманітних семінарах та майстер-класах з перукарського мистецтва, у тому числі в іменитих майстрів. У крісло сідаю без особливих вагань, щоправда, маю вимоги щодо зачіски: потрібно аби волосся залишалося довгим. Оскільки працюю у Палаці урочистих подій, маю дотримуватись відповідного дрес-коду, який необхідний для проведення церемоній. Сьогодні довірила своє волосся Володимиру - зовсім молодому майстру, який щойно закінчив навчання та майже не має практики. Якщо чесно, я анітрохи не хвилювалася, адже ми давно знайомі, бачила, як він працює. А безпосередньо перед атестацією домовилися про стрижку, яку він робитиме. Проте незважаючи на відсутність досвіду, майстер впорався та догодив не лише суддям, але й мені.
Ірина, мама однієї з учасниць
Сьогодні екзамен здає моя донька Тетяна, тож прийшла її підтримати, допомогти. Стриже вона мене не вперше, до цього вже багато разів бралася до моєї зачіски. А тому вже знає всі забаганки: яку довжину зберегти, який колір мені підходить. Відтак зовсім не хвилювалася за її майстерність, зате переживала, аби вона без проблем здала іспит. Врешті, навіть якби вона б помилилася і зіпсувала стрижку, я б не засмутилася, пробачила їй це. А волосся, я впевнена, швидко відросло б, адже у Тані дуже легка рука.
Олександр, студент
Мене вперше запросили взяти участь у такому заході, тож зацікавлено спостерігав за тим, що відбувалося. Іван – майстер, який мене сьогодні стриг, запропонував стати моделлю, особливо не вагався, адже ми давно дружимо. Якщо з таким проханням звернулася незнайома людина, то, звичайно, подумав би добре (сміється, - авт.). До стрижки особливо не готувався, не домовлялися про модель, я прийшов ніби у звичайний день до перукарні. Хоча Іван зробив все дуже добре і стрижка мені подобається, приємно знати, що серед знайомих є такі талановиті люди.
Якщо чесно, побути моделлю запрошували давно, адже з родиною Бідяків, які влаштовують майже всі фешн-заходи для перукарів у Чернівцях, добре знайома. Але ніяк не наважувалася: іноді була зайнята на роботі, та загалом, не могла перебороти себе. Річ у тім, що моя драматична історія з волоссям триває з 8 класу, коли приїхавши з райцентру до Чернівців з мамою зайшли до перукарні. У напівпідвальному приміщенні мені по-варварськи обстригли білі коси лише тому, що захмеліла перукарка заплутала їх та змогла розчесати. Відтоді волосся росте зовсім повільно, а самих перукарів трохи боюся, тож намагаюся стригтися у знайомих майстрів, від яких знаю, чого очікувати. Тому коли моя колєжанка Діана Бідяк запропонувала бути моделлю у її дуже талановитої учениці, я погодилася не одразу. Та все-таки сказала «так», адже вирішила випробувати себе та покінчити раз і назавжди зі страхом до перукарів. Щоправда, поставила вимогу, аби стрижка не була надто радикальною, а колір та довжину волосся залишили максимально наближеним до початкових.
Із Марією, майстром, яка мала мене стригти, ми зустрілися за декілька днів, аби заздалегідь пофарбувати волосся, адже на такій відповідальній події все мало бути ідеально. Марія фарбує мене та обмовляється, що стрижка, яку вона виконуватиме, має назву "класичний каскад" та пояснює, як вона має виглядати. Вже на цьому етапі мені стає лячно, хочу все кинути та піти, але те, що вже пообіцяла допомогти, змушує залишитися.
Зрештою, перший етап нашої співпраці пройшов досить успішно, оновлений колір моїх кіс сподобався не лише мені, а й родині, чоловікові та колегам. Сумніви новий відтінок викликав лише у бабусі: коли я завітала в гості, старенька довго дивилася на мене, а потім з жалем промовила: "ну воно ж змиється, правда...".
За втрачене волосся пропонували... заплатити
На Атестацію з Марією їхали разом, дорогою мовчали, хоча обидві нервувалися, намагалися тримати себе в руках та не видавати хвилювань. Утім, атмосфера на екзамені була несподівано теплою. Потрохи почали збиратися майстри з ледь помітною невпевненістю в очах та моделі. Помічаю, що хтось веде на стрижку свою дівчину, хтось маму, хтось просто друга. Таких малознайомих людей, як ми з Марією, ніби й немає. Певно, тому що ситуація і так стресова, тож модель має бути спокійною, адже її хвилювання може передатися майстрові і результат опиниться під загрозою і стрижка може не вдатися.
Святкові зачіски до Дня закоханих презентували у Чернівцях
За півгодини всі вже займають свої місця, судді засікають час і процес починається. Почуваюся спокійно до того моменту, коли Марія починає, власне, стригти, адже здається, що вона «знімає» забагато. Утім, командний дух бере гору, тож ловлю себе на думці, що переживаю за її результат більше, аніж за свою зачіску. І хоча всередині майже плачу за своїм багатостраждальним волоссям, намагаюся виглядати спокійно і на її питання, чи не закоротко, впевнено кажу, - "стрижи". Марія, ніби відчуваючи мій неспокій і сама помітно нервує, шепоче мені на вухо, - «не переживайте, я вам заплачу, якщо щось буде негаразд». Розумію, що це вже занадто, відтак опановую себе і вирішую, що більше жодних емоцій.
Суддівська оцінка здавалася вічністю
Марія вклалася у відведені півтори години і вже чекає на суддів. Тим часом вони перевіряють роботи інших учасників і вказують на недоліки, які знайшли, у когось десь нерівно підстрижено, хтось неправильно зробив укладку, щось недогледів. Тож майстри повторно надягають на моделей пеньюари та беруться виправляти недоліки. До нас підходить голова журі Олена Філоненко (майстер-експерт міжнародного класу, призер чемпіонату світу з перукарського мистецтва) і фразою, - "зараз подивимося, що ти тут настригла", шокує мене, аби заховатися від цього, заплющую очі. Вона рукою розбирає фактично на частини мою нову зачіску і міряє волосся на різних ділянках. Ця процедура триває менше хвилини, але таке враження, що це триває вічність. Врешті, поважна пані каже, що все відмінно. Ми з Марією полегшено зітхаємо, я вже остаточно, а вона ще має здавати іспит з теорії перукарської справи.
Уже за два дні після конкурсу ловлю себе на думці, що панікувала дарма, а нова зачіска дуже подобається. Взагалі, подібний досвід дуже корисний, особливо для таких консерваторів, як я, адже хоча ми з майстром заздалегідь домовилися про всі деталі, все одно виникало враження якоїсь несподіванки, сюрпризу, який може змінити бодай щось, принаймні у тобі самому.
Ірина ВОРНІЧЕСА-БАРАШКІНА
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар