Крупи стають недоступними по ціні

Нині багато продуктів харчування, котрі ще донедавна були буденними, стають потроху делікатесом. Банальні крупи зараз коштують від 10 і до сотні гривень. Окрім підвищення цін, наживаються продавці й на неуважних покупцях, котрі замість кілограма купують упакування на 900, а то і 800 грамів, при цьому платячи практично таку саму ціну. Покупці супермаркетів та крамниць бідкаються, що якщо надалі нічого не зміниться, то і на крупах доведеться економити.

- Наприкінці кожного місяця скуповуємося на наступний, - розповідає чернівчанка Алла Попадюк. – Оскільки крупи у раціоні нашої родини посідають досить важливе місце і готуємо їх ледь не щодня, до того ж родина у нас із чотирьох осіб, то купувати їх доводиться по кілька кілограмів. Та якщо раніше крупи – це був досить бюджетний варіант харчів, то нині і він досить затратний. За два кілограми гречки, два кілограми рису,  кілограм ячної крупи, кілограм кукурудзяної, кілограм вівсяної та упаковку манки треба віддати  приблизно півтори сотні. І це лише за крупи. А хочеться до них щось смачненьке приготувати, плюс перші страви, іноді десерти, чай-кава, от сума зростає у вісім-десять разів. А для простої родини – це вагома сума. Себто дійшли до того, що і на їжу ледве заробляємо.

Крупа на вагу – дешевша, фасована - якісніша 

У крамницях у продажу є крупи, як розфасовані в упаковках, так і на вагу. Крупи на вагу коштують дешевше, їх можна купити стільки, скільки хочеться, можна краще розглянути якість зерен та понюхати їх. Та через те, що вони у відкритому вигляді, невідомо, чи не потрапило щось в них, а щоб дізнатися термін придатності та інші дані про продукт, доведеться просити у продавця документи, що супроводжують партію товару. З фасованою крупою все простіше. Тут інформацію, що цікавить, можна знайти на упакуванні. Фасовані крупи краще обирати  у прозорій упаковці. Така упаковка дозволяє добре розглянути однорідність і цілісність крупи, відсутність сміття, пилу, поламаних зерен, комах тощо.  

Купуючи крупу як на вагу, так і в упаковці, стежте, щоб вона не була збита в грудочки. Це свідчить про те, що її неправильно зберігали, як правило, біля води, і вона набрала вологи. Така крупа буде і важити більше, і на смак гіршою.

 І вагові крупи і фасовані мають мати повну інформацію про продукт

 Найбільш розповсюдженим порушенням є те, що продавці не вказують дату виготовлення крупів, які продають на вагу, тож покупець не знає, чи крупа свіжа, хто її виробляє, коли розпакували мішок з нею тощо. До кожної упаковки має бути інформаційний листок з усіма даними про крупу, борошно або макаронні вироби. Продавці ж часто нехтують цими правилами, а деколи взагалі не мають жодних документів на товар, - стверджує в. о. начальника інспекції у справах захисту прав споживачів Надія Кутиніна. - За неякісні крупи відповідає продавець, адже саме він, отримавши товар, повинен провести допродажну підготовку та впевнитись, що крупа чиста, у ній немає паразитів тощо. Якщо ж він помітив якісь дефекти, то повинен повернути товар постачальнику чи виробнику. В будь-якому разі неякісні крупи не мають потрапляти на стіл до споживачів. 

Аби крупи не псувалися, треба підібрати для них правильну тару

- Зараз є купа варіантів, у чому зберігати крупи чи сіль-цукор, – розповідає продавець-консультант магазину побутових товарів Тетяна Житар. – Перш за все, купуючи, звертайте увагу на матеріал, з якого виготовлено тару, а також враховуйте, якого і скільки продукту в ній зберігатимете. А на підставі ергономічних міркувань, обирати прямокутні посудини. Їх можна скласти на полицю впритул, а між круглими банками пропадає багато вільного місця. Врахуйте, що простір між банкою і полицею важко витратити раціонально, а складати речі одна на одну – не практично. Тому краще, аби банка заповнювала всю висоту полиці. Звертайте увагу і на об’єм тари. Добре, аби вона вміщала мінімум дві упаковки продукту, який зберігатимете у ній. Так уникнете ситуації, коли на полиці, окрім банки з крупами, лежить ще мішечок з її залишками. І звичайно, не слід забувати про гігієну. Добре, аби банка та її шийка були такими широкими, щоб можна було не лише легко засипати-висипати туди продукти, а за потреби було зручно мити.

 • Скляна тара. Через прозорі стінки скляної банки видно, що там є, і це дуже зручно. Скло добре миється, не вбирає запахів продукту. Бажано, аби скло було темним і непрозорим. Банки із прозорого скла, наповнені сипкими продуктами можна зберігати у закритих шафах чи на полицях, захищених від світла. А з огляду на те, що скло – матеріал крихкий, купуйте посуд зі стійкого матеріалу.

Пам’ятайте, що скляна тара не підходить для продуктів, яким потрібна вентиляція. Якщо продукти містять якийсь відсоток вологи, наприклад, сухофрукти, то вони можуть запліснявіти.

•  Пластикові контейнери. Пластикові ємності для сипких продуктів вирізняються легкістю і компактністю. Вони дешеві, можуть мати будь-яку форму та розміри.

Серед недоліків пластикової тари варто виокремити перш за все те, що з часом вона може тріскатися, змінювати колір, деформуватися від високої температури. Також пластик, особливо якщо він не дуже якісний, може мати специфічний запах.

•  Керамічна тара. Ємності для сипких продуктів з кераміки не тільки зручні, часто вони ще мають декоративне значення. Вони непрозорі, але зазвичай оформлені так, щоб за малюнками або за кольором можна було зрозуміти, що саме всередині. Керамічні ємності для сипучих продуктів не мають запаху, добре миються. Щоправда, керамічні ємності досить важкі, а тому потребують міцних полиць. Що ж до самого матеріалу, то тут слід звернути увагу на те, що на прилавках є посуд, схожий на керамічний, але виготовлений з шкідливого матеріалу меламіну. Тому купуючи керамічну тару, звертайте увагу на дно, якщо там є знак у формі літери «М», то такий посуд зроблено з меламіну, від покупки краще утриматися.

•  Металева тара. Металеві банки легкі та міцні, не пропускають сонячних променів. Найкраще для сипучих продуктів підходять банки з нержавіючої сталі, вони не схильні до корозії. Правда, така тара може надавати продуктам металевий присмак. Пам’ятайте також, що у металевих банках можна зберігати не всі продукти. Не варто засипати в них, наприклад, сіль, цукор, борошно, тобто всі ті продукти, які вбирають в себе вологу. Вода з таких продуктів під час виділення буде вступати у взаємодію з металом, що призведе до окислення металу і псування продуктів. Ржавіти металеві банки можуть під впливом вологості на кухні.

•  Дерев’яний посуд. Дерев’яні коробки рідко використовують для зберігання сипучих продуктів, частіше вони відіграють на кухні декоративну роль. Іноді у таких ємностях зберігають сіль, лавровий лист, сушені ягоди і трави. Дерев’яний посуд важко мити і потім висушувати, він вбирає вологу і довго тримає запах продуктів, що в ньому зберігали.

Зберігати крупи потрібно подалі від світла, сторонніх запахів та шкідників

- Сипкі продукти є особливо вразливими до сторонніх запахів, вологи та сонячних променів. Тому аби вони якомога довше були придатними до вживання, зберігаючи їх, потрібно дотримуватися кількох правил, – каже кухар Аріна Сидоренко.

По-перше, ізолюйте крупи від сторонніх запахів. Цукор, борошно, сіль та інші крупи треба зберігати окремо від прянощів, сушених трав, овочів і грибів, себто від продуктів, котрі мають сильний аромат. Також поряд не повинно бути миючих засобів, які можуть містити ароматизатори.

По-друге, зберігайте крупи у темряві. Сипкі продукти варто тримати у кухонній шафі, у непрозорих баночках.

Фахівці радять не скупитися та купляти фасований продукт, мовляв, такі крупи чистіші й інформація про них є на упаковці.

По-третє, уникайте надмірної вологості та високих температур. Волога дуже небезпечна для таких продуктів, оскільки борошно чи крупи можуть запліснявіти, а сіль чи цукор перетворитися на грудки. Якщо ж у приміщенні сиро, встановіть вологопоглинач, і зберігайте продукти герметично запакованими. Так само крупи не люблять надто високої температури. Скажімо, для таких круп, як вівсянка, пшоно, гречка потрібне прохолодне середовище, інакше у них може з’явитися гіркуватий присмак.

Неякісна крупа має специфічний запах та гіркувата на смак

Прострочена крупа відрізняється низкою особливостей: вона має специфічний запах і гіркуватий смак. Тому якщо у вас є можливість, понюхайте крупу. Вона ні в якому разі не повинна пахнути ні вогкістю, ні цвіллю. Потім спробуйте зернятка на смак. Якщо вони солодкі і не гірчать, то перед вами свіжий продукт.

Фахівці кажуть, найменший термін зберігання у геркулесу – лише 4 місяці, у решти крупів - від 9 до 24 місяців. Але характерні зміни смаку і запаху крупи можуть спостерігатися і в результаті порушень умов зберігання. До речі, у пшоні найчастіше зводиться круп'яна міль, тому, купуючи його, потрібно бути більш уважним, оцінюючи зовнішній вигляд. З цієї ж причини пшоно зберігати довго не варто.

Уляна ДЕЛІКАТНА