Лілія Сандулеса шиє одяг у кравчині в Лужанах

Ні для кого не таємниця, що вдало підібравши фасон одягу, навіть із домогосподарки можна зробити принцесу. Лужанська майстриня, дизайнер, модельєр-конструктор Лілія Безручак у такий спосіб не лише зовнішньо змінює жінок, але й їхній світогляд.

– Буває, в ательє приходять клієнтки, які невпевнені в собі. Їм хтось сказав, чоловік, знайомі чи подруги, що в них не гаразд з фігурою, через це з'явився комплекс неповноцінності. Ці жінки ніколи не одягають спідниці, завжди ходять в спортивних штанях та кедах. Коли вони приходять в ательє замовити пошиття штанів, мені вдається переконати їх спробувати щось інше, – розповідає Л. Безручак. – А згодом, коли я бачу цих жінок у сукні, з гарною зачіскою та туфлях на підборах, вважаю, в цьому є і моя заслуга.

Відтак клієнтки розповідають майстрині, що через одяг у них змінився світогляд, вони стали іншими. Саме від цього пішла незвичайна назва ательє майстрині – "VitaVerte", в перекладі це означає – "вивернути навиворіт". Тобто те, що ми робимо із нашими клієнтами своїм одягом, – каже Л. Безручак.

Мріяла стати модельєром та журналістом

Біля моделювання та пошиття одягу Лілія заходжується більше десяти років. Після закінчення швейного училища дівчина відкрила у рідному селі ательє. З того часу у неї з'явилося багато постійних клієнтів. Свою роботу майстриня дуже любить, бо, каже, таким чином знайомиться з різними людьми, а своєю професією змінює світ.

Пошиття та моделювання одягу – не єдине, що робить дівчина. Реалізувавши себе як дизайнер, Лілія взялася за втілення в життя ще однієї дитячої мрії – журналістики. Вона вступила на факультет журналістики Київського університету та працює на одному з місцевих каналів релігійного спрямування. Це авторська передача соціального напрямку.

– У мене все в житті взаємопов'язано, – каже Л. Безручак. – Професії, які освоїла, різні – моделювання одягу, музика (має музичну освіту, хормейстер), журналістика, але все це якось пов'язано. Бо, наприклад, побачивши мене на екрані телевізора, люди почали запрошувати тамадою на весілля. Там я застосовую ще свої музичні здібності, можу заспівати. Крім того, на весіллі, де працюю, може бути з десяток гостей, що у сукнях, які пошили в моєму ательє. До речі, в журналістику потрапили завдяки знайомству на одному весіллі з директором Чернівецької філії телеканалу і він запропонував роботу.

Мама допомогла започаткувати власну справу

У школі, як і у всіх дітей такого віку, Ліля мала кілька мрій щодо майбутньої професії. Дівчинку цікавили археологія, журналістика, моделювання одягу. Та коли справа дійшла до вступу, вирішила вивчитися на перукаря. Однак того року в училищі, в яке подавала документи, не набирали групу перукарів. Це стало вирішальним у виборі професії. Ліля обрала спеціальність "кравець-закрійник". "Я чітко знала, чого хочу, – розповідає дівчина. – В училищі працювала подруга сестри, і мене часто запрошували туди на звітні покази робіт студентів. Мені то все дуже подобалось. І коли я вступила в училище, сама створювала такі роботи, зрозуміла, що це мені близьке".

Замовники на пошиття одягу у дівчини з'явились вже під час навчання.

Хотіла полишити все і робити тільки одну справу, скажімо шити, але зрозуміла, що не можу без всього іншого. (Л. Безручак)

Однак цієї роботи для Лілії виявилося недостатньо. Після закінчення училища вона вступила до музичного інституту. На час канікул працювала в одному з ательє. Там здобула чималий досвід роботи. Та коли власниця ательє не хотіла прислухатися до цінних порад працівників, в тому числі Ліліїних, дівчина зрозуміла, що не буде працювати на когось. Додало наснаги те, що в ательє дівчину майже відразу підвищили, із швачки вона стала закрійником. Це стимулювало до започаткування власної справи. Допомогла з відкриттям ательє мама. Вона заохочувала доньку розвиватись. Навіть знайшла приміщення для оренди, вирішила організаційні питання, з ремонтом, бухгалтерією. Без неї я вагалася розпочинати власну справу, – каже Лілія.

Ідеї народжуються у сні

Речі, пошиті у ательє Л. Безручак, відрізняються від тих, що продають у магазинах, на ринку, бутиках. Адже кравчиня має свій смак.

Розглядаючи її витвори, люди запитують, звідки бере ідеї? Лілія каже, що оригінальні фасони плаття бачить у снах.

Її моделі випереджають моду. Буває, що фасони які вона придумала та пошила, у  продажу з'являються лише через півроку-рік. Наприклад, торік пошила плаття в стилі мілітарі з погонами. Цього року, переглянувши модні журнали та покази мод, клієнтки просять пошити точнісінько таку модель.

За замовленням приїжджають навіть зі Львова

За п’ять років роботи ательє та ще п’ять, які Лілія шиє на замовлення, в неї є постійні клієнти. Це друзі, знайомі, люди з її села, Чернівців, Снятина, є навіть з Івано-Франківська, Львова, Закарпаття. Наприклад, один чоловік зі Львова, як тільки приїжджає у відрядження до Чернівців, постійно приходить шити штани.

Обшиває у своєму ательє лужанська модельєрка вчителів, викладачів, лікарів, бізнесменів – різні верстви населення. Постійні клієнти довіряють її смаку, майстриня самостійно купує тканину та придумує їм фасон.

Що приваблює клієнтів йти до ательє Лілії, дівчина не знає. Припускає, можливо їм подобається ставлення майстра. «Поводжуся з клієнтами так, якби мені хотілося, щоб вони ставились до мене. Люди йдуть до майстра за порадою. Буває, людина приходить та конкретно не знає, що хоче. Я придумую фасон, який їй би личив».

Уже шість років Л. Безручак співпрацює з співачкою Лілією Сандулесою. Шиє для неї сценічні костюми та одяг для повсякденного життя. Віп-клієнтка у майстрині з'явилася, ще коли дівчина не мала власного ательє. Якийсь час Ліля працювала в ательє, коли звільнилася, за нею пішла і її клієнтка Л. Сандулеса.

– Вона приходить до нас в ательє завжди радісна, така феєрична, каже: Лілічка ти все знаєш та розумієш, що мені треба, – розповідає Лілія. – Співачка завжди поспішає, тому робить конкретне замовлення та їде далі. У неї є свій смак одягу, вона чітко знає, що замовити, я їй порад не даю. З такою клієнткою легко працювати. У мене в ательє такий закон: ціни однакові для всіх клієнтів, незалежно від стану. Не можу сказати, що сценічні плаття Л. Сандулеси дорожчі, аніж в інших клієнтів. Подобається з нею працювати, бо як людина співачка дуже проста та принципово чесна.

Чоловік називає "жабкою-мандрівницею"

Запал до пізнання нового у Л. Безручак не згас. Вона хоче спробувати свої сили ще в багатьох сферах життя. Усі її починання нині підтримує чоловік.

– Одружена вже три роки. З чоловіком мені дуже пощастило, каже Лілія. – Він підтримує мене у всьому. Тому легко поєдную роль жінки та роботу. Вранці прокидаюсь, готую для чоловіка борщ, печу млинці, а відтак збираюсь на роботу. Коли не встигаю, він сам з усім справляється, – уже звик, що дружина в нього "жабка-мандрівниця". Іноді чоловік питає, коли я нарешті зупинюся та знає відповідь наперед.

Ольга МАКСИМЮК