Нещодавно, 21 листопада, батьки прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка відзначили славне золоте весілля.
– Безперечно, я дуже ретельно готувалася до цієї події, за три місяці, – розповідає «Погляду» Марія Яценюк. – Спершу вагалася: відзначати цю важливу для нашої сім’ї дату, чи ні, адже у державі неспокій, війна. Та спитавши себе: «Якщо не зараз, то коли і чи дасть Бог дожити до наступних ювілеїв?», таки наважилася на цей вчинок. Дуже хотілося зібрати усю родину разом, що буває десь-колись. Адже ми з чоловіком частіше гостюємо у Києві в Арсенія, аніж він, через свою неймовірну зайнятість, приїздить до нас. Тож на золоте весілля запросили лише рідних та найближчих людей, які були свідками нашого подружнього життя. Ми згадували усе найліпше, що довелося пережити.
На запитання: «Чому покохала свого Петра», пані Марія, усміхаючись, сказала, що він у неї дуже принциповий, турботливий, погляди на життя у них однакові. А оскільки вони разом були викладачами, то завжди мали спільні інтереси і теми для змістовних бесід.
Пані Марія каже, що вона з чоловіком ростила своїх дітей у любові. Водночас була надто висока вимогливість до них.
– Постійно претензії висувала Арсенієві, бо він прийде зі школи, годинку позаймається і каже, що уже все домашнє завдання зробив. Я ж йому: «Е, ні, візьми книгу, почитай». Син досі згадує мою вимогливість, – усміхаючись розповідає мама прем’єра.
Тепер, каже, вони звикли, що в Арсенія – непростий трудовий шлях.
– Буває, недобрі вислови про сина почую. Та хіба можливо за два роки побудувати сильну державу? Люди цього не розуміють. Звісно, кожен має право на свою думку, але, вважаю, народ має бути мудрішим, має бути єдність, а тоді вже буде благодать та ліпше життя, – розповідає М. Яценюк.
За її словами, найбільшим подарунком до ювілею був приїзд додому дітей. З Америки прилетіла старша донька Аліна. Арсеній навідався із дружиною Терезою та доньками – Христиною і Софією.
Трохи історії...
– Саме там, у моїй рідній Коломиї, у середній школі № 1, і були закладені основи французької мови, – пригадує юначі роки пані Марія. – А після школи ми з подругою і однокласницею Іриною Івасютин вирішили їхати вступати до Чернівців на факультет іноземних мов. Вивчали французьку, слухаючи діалоги, записані на тогочасних магнітофонах. Були навіть такі спеціальні кабінки, де кожен студент зачинявся. Слухав діалог і потім його повторював. Це не те, що зараз, коли до послуг студентів – все в одному комп’ютері. На четвертому курсі вийшла заміж за студента історичного факультету Петра Яценюка. У гуртожитку студенти історичного факультету та факультету іноземних мов жили разом. І познайомилися ми на студентських танцях. А після навчання залишилася викладати на кафедрі французької мови.
1980 року Марія Григорівна проходила стажування в Саскачеванському університеті у Канаді. Тамтешні викладачі сказали їй: «Не віримо, що можна так добре вивчити французьку, не будучи у Франції».
До столиці Франції – Парижа – мама політика таки поїхала, разом зі своїми студентами.
– Мої студенти другого курсу французького відділення 1997 року виграли гран-прі у конкурсі французького телеканалу TV-5 на тему «П’ять скарбниць нашого міста». І ми ще з одним викладачем і зі студентами вісім днів провели у Парижі. Мали зустрічі з керівництвом і працівниками каналу, побували на телестудії. Спілкувалися нарівні із французами!
Сьогодні пані Марія, яка свого часу впродовж 40 років навчала студентів французької, продовжує ділитися своїми знаннями на волонтерських засадах. Каже, нікому з охочих вчити мову саме у неї – не відмовляє.
Ольга ШУПЕНЯ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар