Молода чернівецька поетеса підтримує революціонерів своєю творчістю

Ліліана Мальована, молода талановита письменниця із Чернівців, якій з дитинства подобається викладати свої думки на папері. В її віршах ми поринаємо у той світ, звідки йдуть всі її слова, звідки йде все тепло і ніжність, адже вона пише про ті почуття, про той світ  в якому кожен із нас хоч раз у своєму житті побував.  Ліліана проста і відверта людина. В її характері інколи відчувається емоційність і та жіноча сила, завдяки якій вона завжди  почувається вільною.

Ти сказала що почала писати вірші ще зі школи, скажи, що вплинуло на тебе, що ти вибрала собі такий шлях? Може були тоді якісь улюблені письменники яких ти часто читала і хотіла бути схожою на когось з них?

Взагалі, писати я почала ще в дитинстві. Перший вірш був у шість років. Проте свій стиль виробила роки три тому. З дитинства любила читати і бувати на публіці, обожнювала творчість і все, що пов'язане з нею. А щодо читання, то саме завдяки татовим настановам читати в голос - я виробила хорошу дикцію, що згодилося у декламації віршів. 
Завжди брала участь у шкільних концертах, була ведучою. Я любила цю справу: сценарій, хвилювання перед виходом на сцену, голос, що заповнює всю актову залу, оплески.... Все це було і є частиною мене.
Мене надихає творчість Ліни Костенко, а також люблю поезію французького поета Жака Превера. Однак копіювати їхній стиль навіть не намагаюся, вважаю, кожен має свій шлях і якщо і бути на когось схожим, то лише на самого себе, проте удосконаленого.

Що для тебе зараз є поезія : хобі чи професія?

Хобі це аж ніяк не можна назвати, це все одно, що назвати хобі мою потребу в повітрі. Швидше за все, це просто моє паралельне "я". Якщо у майбутньому перо стане моєю професією, то заробляти гроші буде одна людина, а готувити неперевершені бісквіти для сім'ї - інша, дарма, що обличчя в них будуть однакові.

Скажи, чи твої персонажі переходять з одного вірша в інший?

Перше, що я хотіла б сказати, шо люди часто помиляються, роблячи висновок, що всі події, образи, ситуації, описані у вірші, є моїми власними. Це не завжди так. Звичайно, більшість віршів побудовані на знайомих мені емоціях, проте часто я надихаюсь чимось стороннім.
А щодо переходу образів можу сказати, що дійсно не рідко трапляється, що певна особа може вперто переміщуватись з одного вірша на інший, але ж всі ми вільні громадяни нашої країни, навіть якщо ця сама країна - чужі мізки!

Наскільки для тебе є важливим процес поетичного вдосконалення?  

Безсумнівно, моє вдосконалення, як і для будь-якої свідомої людини, є надзвичайно важливим, проте єдиною запорукою цього є читання. Що більше ми «з'їдаємо» книг, то більше наближуємось до бажаного.

Чи брала ти участь в якихось літературних вечорах і чи зустрічала свого, так званого «ідеального читала»? Чи маєш ти людей , чия думка про твоїї вірші є дуже для тебе важливою?

Так, звичайно, як поетеса, я зацікавлена у всіляких літературних вечорах, тому завжди за запрошенням чи власним бажанням відвідую такі заходи. Наприклад, 2 березня у Києві в анти-кафе "Бергамот" о 15.00 відбудеться мій власний літературний вечір з живою музикою. Буду рада там бачити всіх охочих. Визначення "ідеальний читач" для мене не існує. Слово "ідеальний" , як на мене, зовсім не поєднується зі словом "читач".
Можу сказати лише те, що найвищою нагородою для мене є те, що моя поезія наштовхує людей на власні роздуми, спогади і думки. Ось, що є найціннішим!

Мабуть, ніхто  з нас не є задоволеним нинішньою політичною ситуацією , чи є тебе власні варіанти позитивної зміни розвитку подій?

Так, на мою думку, жоден свідомий громадянин України не може бути задоволений нинішньою ситуацією в країні. 
Всі нутрощі вивертаються, коли згадую розповіді тата про те, як 17 років тому він ставав над моїм ліжечком і повторював фразу :"Ти є українка!!!!"
А що тепер залишилось від нашої УКРАЇНИ?!?!?
Руїни....Знаєте, колись я проходила такий розділ в історії України і ніхто не думав, що він буде актуальним у 21 столітті....
Я вбачаю тут лише одне вирішення: сила, воля, наснага, непокірність і цілеспрямованість!

А ще, низький поклін всім тим, хто стояв у ті страшні ночі на межі життя і смерті у нашій кривавій столиці!

Юлія ДІСАР