Поблизу села Луковиця, що на Глибоччині, є мальовничий став. Туди приїздили відпочивати не лише мешканці сусідніх сіл, але й чернівчани та жителі інших районів. Окрім чудової природи та відпочинку на лоні природи, тут можна було порибалити, впіймавши якогось лящика чи коропа.
Для того, аби став знову наповнився водою, необхідно 1,5 місяці, а коли відновиться зруйнована екосистема не знає ніхто
Проте усе це в минулому. Наразі на місці 30 гектарів водного плеса справжня пустка. Попід берег вистелено дохлим мальком, в очереті мільйони засохлих ікринок, де нерестилась риба. На щастя, газета не може передати той сморід, що стоїть там нині. Замість ставу залишилось невелике болото обабіч, а про те, що тут була водойма, свідчать хіба що бетоні плити дамби, водозливна споруда ("монах", – авт.) та сотні чайок.
У ставку водилось десяток видів риби
Місцеві мешканці розповідають, що усе почалось приблизно місяць тому, коли орендар ставу – Чернівецька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок (далі – УТМР) – спустив всю воду та сітками витягнув геть усю рибу. Проте не за рибою жалкують жителі, а за тим, що занапастили екосистему, немає де відпочити селянам та гостям, закинути вудку.
Офіційно
– Наш став – це територія двох районів – Герцаївського та Глибоцького. Його збудували ще за радянських часів для зрошення, але він був дуже великий і з часом став місцем відпочинку для місцевих мешканців та гостей. Наше село знала вся область, бо в нас є такий став. Тут дуже гарно було, водилось до десяти видів риб. А сталося з нашим ставком те, що УТМР не продовжило угоду оренди і вони вирішили забрати всю рибу. Здавалось би, нічого тут страшного немає, але спустили всю воду зі ставу якраз у самий розпал нересту, – мало не плачучи розповідає рибалка, вчитель біології села Луковиця Віктор Коняк. – Ми зустрічались з ними, просили, аби не спускали геть всю воду. Адже, крім риби, гине кормова база. Цю рибу ніхто не годував, вона сама прекрасно росла. Приводом буцімто стало пошкодження дамби, хоча вона витримає не лише паводок, але й всесвітній потоп її не прорве. А під час повені 2008 та 2010 років цей став врятував кілька сіл. Бо він послужив своєрідним резервуаром. Вода в ньому зупинилась і не пішла далі. Надлишок витік вбік через відвідний канал і люди не зазнали збитків.
Нас болить, що під час нересту знищують став. І для того, аби його відновити, треба буде не один рік. Нехай хтось вже візьме його в оренду, аби лише врятувати водоймище. Адже орендарі брали його з рибою і водою. Коли брали в оренду, то не для промислового вилову, а для потреб рибалок, для членів УТМР.
Місцеві мешканці переконані, що цьому ставу, дамбі та водозливній споруді нічого не загрожує, попри побоювання інспекцій з Чернівців. Його, крім іншого, обладнано відвідним каналом та спусковими трубами.
– Подивіться, вода виходить через обвідний канал і жодного потопу тут не може бути. Тим більше, є дві спускові труби великого діаметру, тому загрози підтоплення сіл взагалі немає, – запевняє рибалка, місцевий мешканець Володимир Романюк. – Ось це, що ви бачите, коїться вже місяць! Кілька днів тому вони ще вичерпували рибу (ми приїхали на став у п’ятницю, 18 травня, – авт.).
Вода була чистіша, ніж у колодязі
За словами місцевих жителів, коли зі ставу воду брали на аналіз до санепідемстанції, то ті запевняли, що не в кожній криниці є така чиста вода. Окрім того, у водоймі, де живуть раки, вода не може бути брудною.
Думка фахівця
У нас є припис, виданий 2010 року БУВР, який був наданий УТМР щодо ремонту водоскидної споруди. Цей ставок був призначений для аматорського рибальства. За тими документами, що у мене є, угода оренди між УТМР та Герцаївською РДА закінчилася 2009 року і продовжена не була. Адже ставок поділений між Глибоцькою та Герцаївською РДА. З Глибоцькою РДА угода ще діє і чотири роки вони ще орендують частину ставка. Виходить, що частину ставка вони можуть використовувати законно, а іншу – ні.
Перевіряли ставок і БУВР і державна екологічна інспекція. Ще у серпні 2010 року було проведено перевірку і видано припис. Необхідно було спорожнити водойму та виконати ремонтно-відновлювальні роботи на водопропускній та водоскидних спорудах. По-простому ми називаємо його "монах". Споруда не працювала і створювала небезпеку населеним пунктам нижче за греблею. Але вони не виконали цей припис.
Як я розумію, вони не можуть працювати на ставу, бо несправний "монах" і немає угоди оренди. Думаю, що до осені можна було почекати, коли закінчиться нерест. У нас немає повноважень притягнути до відповідальності. Єдиний механізм, який є сьогодні у нас, перед будь-яким скидом води нам мають надати воду, яку скидають, на аналіз. Бо вона потрапляє в наступний ставок і так далі. Ось з цим вони до нас не звертались. Ми можемо в цьому разі застосувати для них штрафні санкції.
З таким питанням ми вперше стикаємось. Це перший прецедент, що під час нересту таке роблять. Це не по-господарськи і не по-людськи. Що будемо робити? Нехай до нас звернуться мешканці сіл і тоді обов’язково відреагуємо на звернення, перевіримо усі моменти, що пов’язані з цією проблемою, що склалася.
– Коли тільки УТМР взяло став в оренду, кілька років працював тут єгерем. Щодня сотні машин приїздили сюди на відпочинок не лише з сусідніх сіл, але й з Чернівців, – переповідає історію колишній єгер Сергій Миколайович. – Почалось все зо вісім років тому, а зараз ми бачимо кінцевий результат. Тепер нерест. В кінці ставу є очерет, він повністю вкритий ікрою, сотні мільйонів ікринок засохли. Вони скинули воду й ікра на повітрі пропала. Уявіть, тут водились щука, карась, окунь, товстолоб, плотва, короп, лящ, навіть судак частково прижився.
Люди розповідали, що коли спустили ставок то витягли коропа, набитого ікрою, немов бочка. І торгівля була, як на базарі: прості ваги, рибу човном підвозили до містка і продавали. Один зважує, інший гроші збирає. Приїхали з міста і хотіли купити цього коропа, але не зійшлись у ціні. Правили за нього триста гривень, а покупці погоджувались лише на двісті. Так його просто викинули під корчі на сонце, де він здувся і лопнув.
– Там десь відро ікри було. Чайки того коропа розтягли, і він так і зогнив на березі, – продовжує Сергій Миколайович. – Цьому ставу приблизно 30 років, площа водного плеса – 25 гектарів. Одного разу мені доручили взяти воду на аналіз з середини ставу на певній глибині. У СЕС потім дивувались, що не у кожній криниці вода така чиста. Колись цей став вважався резервуаром прісної води у разі війни.
Став спустили через "монаха"
Підставою для такого варварського поводження з водоймою буцімто став припис Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів (далі – БУВР). У ньому було зазначено, що водозливна споруда, так званий "монах", потребує негайного ремонту, інакше це може загрожувати підтопленням сіл, що розташовані вниз за течією. Проте припис роками не виконували.
– Нами разом з МНС було обстежено водоскидну споруду, яка перебуває в аварійному стані. Ми видали припис УТМР, але жодної реакції на то не було, – наголосив заступник начальника Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів Валерій Боровець. – Перший припис видали 2005 року, а згодом аналогічні документи видавали і наступними роками. Але ніякої роботи орендар не проводив. Сьогодні дамба перебуває в дуже аварійному стані. Загальна площа водного плеса майже 30 га, об’єм води становить понад 700 тисяч кубометрів. Якщо, не дай Бог, прорве дамбу, то затопить села, що лежать внизу, і постраждають люди та оселі. Наразі водоскидна споруда не працює, водоспускні шлюзи заварені і якщо повінь, то її може прорвати.
Щось вдіяти з орендарями басейнове управління не може. У них забрали контролюючі функції, відтак немає повноважень обстежувати, з водою став чи ні.
– Цим займаються інші контролюючі органи, чи органи місцевого самоврядування, – розповів начальник Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів Ян Дзюба. – Цей став 2008 року був на межі прориву. Тоді не могли ні скинути воду, ні відкрити шлюзи – нічого не працювало. Яким чином хтось відкрив ці шлюзи – не знаю. Це добре, що вони це зробили. Але тепер треба відремонтувати водоскидну споруду. Щоправда, припис передбачав не під час нересту це робити, а в будь який інший час. А те, що вони зробили це саме в нерест, то навіть не розумію, для яких цілей.
Став хочуть перетворити на платну базу відпочинку
Ось так і залишились селяни наодинці зі своїми проблемами та пересохлим ставом. Аби озеро знову наповнилось водою, за словами рибалок, необхідно щонайменше 1-1,5 місяця. Але скільки знадобиться часу, щоб відновити екосистему, не візьметься спрогнозувати ніхто. Окремі види риб загинули безповоротно, кормова база ще довго не оговтається від такої наруги, а порибалити вдасться хіба що за кілька років. Можна знайти безліч, навіть логічних та безапеляційних підстав, аби спустити воду в ставу: ремонт "монаха", відновлення дамби тощо. Але хто назве бодай одну людську причину, навіщо було нищити озеро, рибу, ікру під час нересту, а не зачекати бодай до осені. Все одно аварійну, за словами інспекторів, водозабірну споруду ніхто не ремонтує. І невідомо, чи хтось візьметься за це найближчим часом.
Цілком очевидно, що хтось банально планує прибрати цей став до своїх рук. Саме тому навколо водойми здійнялась така катавасія. Є припущення, що незабаром місце загального і безкоштовного відпочинку перетвориться на платний комплекс зі столиками вздовж берега, десятками мангалів, купами сміття та типовими дерев’яними генделиками.
Під час підготовки матеріалу ми тиждень намагались зв’язатись та зустрітись з керівництвом Товариства мисливців та рибалок, проте голова товариства перебував у відпустці, а заступник, домовившись з нами про зустріч, на неї не з’явився. А його телефон на той час було взагалі відключено.
Олексій МИКОСЯНЧИК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар