Пригадуючи трагічні квітневі дні 86-го, щоразу згадують про злочинне мовчання... Навіть через чверть століття правда про Чорнобиль закрита. Кількість жертв атомної аварії, яку називають найстрашнішою в історії людства, досі приховують. Міжнародна екологічна організація "Greenpeace" наводить цифри, які у десятки разів перевищують офіційні дані. За їхніми підрахунками, кількість життів, які забрала аварія та хвороби, викликані нею, може сягати 200 тисяч.
Хтось говорить, що наслідки трагедії перебільшили, інші впевнені, що їх недооцінюють. Останнім часом Чорнобиль називають чорною дірою для грошей… Суми, дати, відповідальні особи, проблеми, промови політиків і вчених - все це складає суцільну плутанину, яка викликає більше запитань, ніж відповідей.
Об'єктивно розставити акценти у потоці інформації чи проводити розслідування ми не беремося. Та відвідавши ЧАЕС, я спробувала відчути настрої працівників, що кожного дня перебувають у "зоні відчуження". Декілька цікавих фактів дізнатися таки вдалося.
На ЧАЕС працюють 3,5 тисячі людей
Радіаційний фон на території станції підвищений і становить близько 80 мРг/год, про що попереджали ще заздалегідь (нагадаємо, що норма 14). Проте жодної небезпеки не відчувається, адже радіація неосяжна нашому оку, до того ж її вплив на організм людини повністю не вивчено.
Навпроти головного корпусу пам’ятник жертвам трагедії - «Життя заради життя» і надто довгий ряд кам'яних плит з обличчями героїв-рятівників, які першими зустріли пекло Чорнобиля.
Поряд штучне водоймище для охолодження реакторів, у якому виріс чотириметровий сом.
Сьогодні на Чорнобильській атомній електростанції працюють 3,5 тисячі людей. Цифра, що у багатьох викликає здивування, – що вони там роблять?
2064 року Чорнобильську АЕС хочуть повністю вивести з експлуатації
Як відомо, 2000 року станцію зупинили. Таке рішення Україна прийняла не самостійно, а під впливом Європи. Хоча українці завжди боялися Чорнобиля, фінансові втрати після того, як реактори перестали виробляти енергію, вираховують десятками мільйонів. А за висновками деяких експертів, після зупинки станція складає ще більшу ядерну та радіаційну небезпеку. Так це чи ні, а відпрацьоване паливо з реакторів необхідно вивантажити і захоронити. Це і є одне з першочергових завдань працівників. Загалом персонал ЧАЕС складають робочі, спеціалісти, а також економісти, бухгалтери, військові...
Населення самого м. Чорнобиль сьогодні налічує 2 тисячі. Переважна більшість – працівники станції, а також люди, яких називають самоселами. Після безумовної евакуації частина жителів повернулася. Серед живих залишилось не так багато, проте не через радіацію. Здебільшого, це були старші люди, що повернулися доживати віку у рідних місцях.
Радіацію фіксують лише «несправні» дозиметри
Розговорилася з одним із працівників станції. Коли трохи згодом представилась журналістом, чоловік несподівано забрав свої слова назад. Якщо не вдаватися у подробиці сказаного, кошти, що спрямовують на виведення станції з експлуатації використовують неефективно, та це, здавалося б, вже ні для кого не таємниця. Про ступінь небезпеки працівники знають мало. Директор станції навряд чи у цьому орієнтується, адже перебуває на її території, м'яко кажучи, нечасто...
У кожного працівника станції на шиї індивідуальний дозиметр, який фіксує дозу радіації, що поглинуло тіло. Його видають на початку робочого терміну і здійснюють щомісячний контроль. Річна норма – один мілізіверт. Якщо є перевищення, то, за законом, таких працівників повинні відсторонити від роботи на деякий час. Згодом вони можуть повернутися. Проте, зі слів мого співрозмовника, таке трапляється дуже рідко. Якщо дозиметр дуже швидко "зашкалює", його списують як несправний чи погано вичищений, а працівник продовжує свою службу.
- Дозиметри, які є у нас, – далеко не верх технологій, - розповідає чоловік. – Не секрет, що вони показують цифри, які неможливо перевірити. Яка тут насправді радіація, ми не знаємо. Ніхто не знає…
Річна доза радіації за 1,5 тисячі гривень
Саркофаг, який звели над четвертим енергоблоком ще у рік катастрофи, називали тимчасовим заходом. Будівельники дали йому 10 років, минуло 25... Наразі серйозної загрози його руйнування немає, натомість конструкція стара і не надійна. Вже не перше десятиліття будують нове укриття, так звану арку, яка б мала її замінити. Першим терміном здачі цього об’єкта був 1998 рік, наступними – 2003, 2012, 2015...
Його спорудження веде французька фірма «Новарка». Працівник станції розповів, що на чорні роботи з будівництва беруть молодих українських хлопців, які працюють у небезпечних ділянках за 1500-3000 гривень на місяць. Вони дуже швидко набирають річну дозу радіації, після чого їх просто "списують", беруть нових.
У Чорнобиль їдуть від безвиході
У перші роки після аварії, людям що працювали у Чорнобилі, платили такі гроші, як ніде у Союзі. Сьогодні фінансове підґрунтя навряд чи мотивація ризикувати здоров'ям. Зарплата рядового працівника ЧАЕС складає 500 доларів. Путівок на оздоровлення не вистачає, надбавки за шкідливість щороку намагаються скоротити, належного медичного страхування немає.
Саркофаг, який звели над четвертим енергоблоком ще у рік катастрофи, називали тимчасовим заходом. Будівельники дали йому 10 років, минуло 25...
Молодий хлопець – мешканець міста Славутич, яке швидкісними темпами зводили вже після аварії, працює на ЧАЕС лише півроку. Розповідає, що довго вагався, проте варіантів особливо не було.
- Після першого приїзду на станцію у багатьох з’являються симптоми, що мають переважно психологічний характер, - нудота, запаморочення. Ходиш і боїшся вдихнути на повні груди, а згодом звикаєш. Після кількох робочих днів втомлений вже спокійно можеш їсти і пити на території станції, не думаючи про радіацію.
Чимало людей працювали тут ще до аварії. Стан здоров'я у них різний та рівень онкозахворювань серед працівників станції високий. Втім, чутки пщодо скорочення штату, непокоять персонал станції, адже багатьом просто немає куди піти.
"Там нічого не може бути ще тисячі років"
Через півстоліття Чорнобильську АЕС планують повністю вивести з експлуатації. 2064 роцку на місці станції має бути зелена галявина. Проте там, де захоронено ядерне пальне, важко уявити життя.
Свою думку з цього приводу висловив доктор біологічних наук, професор, голова Національного екологічного центру, екс-заступник міністра екології України Ярослав Мовчан.
- Там нічого не може бути ще тисячоліттями. Хто знайомий з фізикою, знає, що плутоній там буде десятки тисяч років. Для людини це заборонена зона. Якщо є можливість, потрібно зменшити небезпеку, яка там є. Якщо ні, залишити це місце у спокої. Свого часу не варто було займатися так званою ліквідацією. Було прийнято низку безглуздих рішень, опромінено десятки тисяч людей, які сьогодні мертві. Ціна цих життів значно вища. Атомникам потрібно підрахувати вартість операцій з радіоактивними відходами, вартість виведення АЕС з експлуатації, яка перевищує навіть ціну спорудження станції. Витрати на Чорнобиль перекрили усю користь від енергії всіх атомних станцій України...
Кілька годин у «зоні відчуження». На виході з ЧАЕС – радіаційний контроль. Якусь мить прилад розмірковує: «Чисто». Вже наступного дня я буду далеко від закритої території, а доля самотньої Прип'яті, працівників станції та молодого міста Славутича залишиться загадкою.
Ольга СКЛЯРЧУК
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар