Газета «Погляд» продовжує серію статей, присвячену оригінальним палацам Буковини, які мають свою славетну історію та збереглися донині. Вишукуючи цікаві місцини з багатим минулим, ми заїхали на Заставнівщину.
У Вікні палацу де Зотта нещодавно виповнилося 200 років
Двоперховий палац із колонами та вежею у стилі західноєвропейського романтизму видніється серед рідкісних декоративних дерев у самому центрі Вікна. Нещодавно його пофарбували у рожевий колір, тому не помітити маєток барона де Зотта просто неможливо.
Щоб дібратися до палацу, треба доїхати до сільської ради й повернути наліво. За кілька метрів стоїть церква, будівництво якої фінансував вікнянський пан, а далі - сам палац.
Цікаво
Зотта заснував першу бібліотеку в Чернівцях
Поміщик та барон Міхай де Зотта 1852 року разом із другом знаним піаністом (був учнем Ф. Шопена, - авт.) та композитором Каролем Мікулі заснували першу в Чернівцях крайову бібліотеку.
- Окрім грошового внеску у бібліотеку, барон Зотта передав близько 200 примірників з власної бібліотеки, - розповідає викладач ЧНУ Василь Джуран. - Підтвердженням цього є те, що у науковій бібліотеці ЧНУ, куди свого часу передали всі архіви крайової бібліотеки, знайшли дві книги з підписом Міхая. Мікулі ж для створення бібліотеки в Чернівцях передав всю виручку з своїх двох концертів.Почали будувати палац 1809 року за кошти барона Вільбурга. Згодом єдина донька барона Катерина вийшла заміж за відставного капітана Міхая де Зотта і палац став їхнім сімейним гніздом.
Панський маєток простояв двісті років, оскільки будували тоді надійно.
- Коли ремонтували дах, вразили димарі, - розповідає сільський голова Вікна Ярослав Котик. - Вони були виготовлені з кам'яних плит, які ми заледве зняли, а як їх туди висадили свого часу, один Бог знає. Між першим і другим поверхом стеля викладена з довгих, грубих дерев'яних балок. Їх возили з Карпат, з'єднуючи кілька фір разом. Для ремонту такі ледве дістали.
Поруч з маєтком, як і годиться, була конюшня. У ній постійно було зо десять коней, оскільки пани їздили лише у бричках, запряжених четвіркою, а то й шестіркою коней. На місці панських конюшень згодом розмістили тракторну бригаду. Але через необережність вона згоріла, маєток, на щастя, тоді не постраждав.
Палац оточує заснований 1860 року парк. У ньому ростуть 28 видів рідкісних дерев, серед яких такі реліктові, як гінкго, платан та дуби віком понад 250 років. Кілька років тому в парку, який розкинувся майже на два гектари, нарахували 238 дерев. Відтак селяни досадили у парку ще дубів.
Рідкісний парк в народі називали "вікнянський оград", оскільки територія була обгороджена. А прогулятися ним можна було лише в неділю та у великі свята, коли пани відкривали ворота для простих селян.
Я. Котик каже, що старожили згадували Міхая Зотту, як добру та чуйну людину. Натомість, пані Катерина була з характером.
- Розповідають, що одного разу Зотта наказав наймичці покликати його дружину, - переповідає Ярослав Михайлович. - Дівчина покликала, а пані прийти не захотіла й так кілька разів. Розізлившись, пан штовхнув наймичку на підлогу і вона в сльозах вибігла з кімнати. Наступного дня Міхай де Зотта подарував дівчині жменю крейцерів як вибачення за те, що штовхнув її.
Поруч з маєтком збудували церкву
У 1824-1826 роках на кошти родин Вільбургів та Зотта на місці родинної гробниці збудували кам'яну церкву. Колись від маєтку до церкви можна було пройти через одну хвіртку, тепер церква від палацу відгороджена муром. Цікава церква у Вікні ще й тим, що Олександр Кантакузін, ймовірно, зять барона де Зотта, привіз з Афону мощі цілителя Пантелеймона. О. Кантакузін був нащадком візантійського імператора, він часто бував на горі Афон та жертвував величезні суми тамтешнім монастирям. За це йому передали частку мощей святого і завірений ігуменом монастиря сертифікат про достовірність.
Я. Котик каже, що щороку опечатує скриньку, в якій зберігаються мощі, що вони насправді кровоточать.
Наразі церква діюча, Богослужіння відновили після її капітального ремонту. Тепер там обігрівачі, на підлозі сучасна плитка, розписи та іконостас теж довелося замінити.
Після панів була сільрада
Існують відомості, що остання пані з роду Зотта втекла до Румунії у сорокових роках. Тікаючи, пані залишила багато меблів, начиння, худоби.
- 1944 року, коли прийшла радянська влада, маєток розграбували, - розповідає директор музичної школи, яка розміщена у палаці, Василь Пужняк. - А десь у 50-х почали ремонтували й розмістили тут контору колгоспу та сільраду.
Згодом, палац Зотта виконував роль Будинку культури. Тут діяли кінотеатр, бібліотека, музична школа, танцювальний та інші гуртки.
А в 1990-их він опинився в аварійному стані: дах тріснув, центр унікальної ротонди завалився й стояв фактично на дверях, зверху почали проростати дерева. Тоді подивитися на родове гніздо своїх предків приїжджав нащадок із роду Зотта. Втім, глянувши на руїни, не зилишив контактів і поїхав назад.
Відремонтували фасад перед 200-літтям
Лише 2006 року український уряд виділив району субвенцію на відновлення пам’ятки до святкування її 200-річчя. Для виконання робіт у село запросили кваліфікованих покрівельників.
Відновили фасад, перекрили дах, замінили старі вікна на нові, облаштували доріжки та поставили лавочки у парку.
Утім, усередині приміщення не бачило ремонту ще з радянських часів. Відтоді на стелях залишилися зірки, шпалери та картини на стінах, деревяна підлога та кахельну грубки.
На першому поверсі просторого маєтку розміщено музичну школу, де вчать грати на фортепіано, баяні та духових інструментах. Кажуть, тут добра акустика.
На другому поверсі - бібліотека, фонд якої складає близько 18 тисяч примірників і сільський клуб, де час від час проводять збори та організовують концерти. Колись у залі реєстрували шлюб молодят. Наречені заходили з чорного входу до основного залу, а їм під ноги кидали барвінок.
Віталія КОЗМЕНКО
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар