Бойовики, комедії, мелодрами, містичні стрічки – у наш час кіно можна обирати під настрій і обрати є з чого. На широких екранах прем’єра за прем’єрою у форматі 3D, у магазинах – диски з найсвіжішими стрічками, а в Інтернеті можна знайти все: від чорно-білої класики до сучасних сиквелів. Але так було не завжди. Історія показує, що перші короткометражки буковинцям показували на ярмарках і під звуки гармошки.
«Кіно – це чудовий атракціон живої фотографії»
Завдяки вдалому географічному розташуванню у Чернівцях завжди знали про останні новинки моди та їхні тенденції розвитку. Тим паче, що заможні чернівчани часто бували у Відні та Будапешті і звичайною справою вважалося, коли молодий чоловік запрошував панянку, що припала йому до душі, у кав’ярню чи театр у Відні. Тому не дивно, що зовсім скоро у Чернівцях почали показувати «сінему». Саме так спершу називали перші короткометражні стрічки.
В архівах збереглися афіші німецькою мовою. У них йдеться про те, що 3 березня 1898 року у залі готелю «Zentral» відбудеться справжнє видовище французької кінематографії, чудовий атракціон живої фотографії. Треба зауважити, що було це німе кіно. Подібні покази не були постійними, транслювали фільми час від часу. Пересічні мешканці міста подивитися кіно могли на ярмарках. Їхній показ супроводжували грою на фортепіано чи гармошки. Іноді власник такої пересувної кіностанції коментував те, що транслював на проектор. Особливо якщо це були комедійного жанру стрічки.
Чернівчани 100 років тому дивилися стрічки з США, Франції, Німеччини. Іноді мовою оригіналу
Треба зазначити, що кіноновинку активно почали використовувати власники великих готелів і ресторанів. Вони закупили проектори і транслювали фільми. Адже це був ще один спосіб принадити клієнтів.
«Одним із перших, хто почав трансляцію кінофільмів на Буковині, був Маріан Квадровський. Документи архіву свідчать, що вже на початку 1898 року він демонстрував фільми не тільки у Чернівцях, а й в інших місцях Буковини. Маріан Квадровський одержав концесію від 18 січня 1898 року за №203 на демонстрування фільмів, але він дуже вільно поводився з концесією, продавав квитки за вищими цінами, аніж вказував в афіші. Про це довідуємося з листування Сторожинецького повітового управління з Чернівецьким міським магістратом», - пише Олександр Каленик у бібліографічному покажчику «Кіно і Буковина».
Перший кінозал відкрили на Панській
Перший переглядовий зал відкрився у грудні 1899 року. Газета «Буковина» від 20 грудня писала про це так: «Почавши від сьогодні, будуть щоденно відбуватися при вулиці Панській (тепер вулиця Ольги Кобилянської, - авт.) №12 навпроти європейської кав’ярні в домі Пайлера представлення кінематографії. Перший стаціонарний кінозал працював інтенсивно, щодня відбувалося по три сеанси о 16, 18 та 20 годині. За один сеанс глядачі дивилися десять короткометражок. Для різних верств населення ціни були не однакові. Військові і студенти платили по 20 крейцерів, всі інші – 30. Власник кінематографа Маріан Квадровський був не лише підприємцем, а й добре знався на техніці і вдосконалював її. «Він до сего вдосконалив свій апарат, що дивлячись через шкла чоловік цілком в обмані. Здається наче би був у справжнім театрі і дивився на образи з людського життя», - йшлося у газеті.
Кіно стало модною розвагою для мешканців міста і попри те, що стрічки транслювали довго і не змінювали репертуар так часто, як зараз, вони мали попит. Про це яскраво свідчать дані, що у місті відкривалися кінотеатри на 500–700 місць.
1900 року місцеві газети писали про паризький фоно-кінема-театр. Це був один із перших фільмів зі звуком. Варто зауважити, що цього ж року фільм зі звуком вперше представили у Париж і квитки на нього були дуже дорогими. «Всі представлення знаменитих театрів паризьких відтворює кінематограф і фонограф. Перший – кидає освітлені образи на екран, а другий передає голоси акторів якнайвиразніше, що гості не вірять, щоби за екраном не находилися актори. Репертуар театру є не вичерпний, гра не зависить від акторів».
Але кіно у Чернівцях було розвагою не лише для тих, у кого були гроші. Не часто, але для чернівчан організовували і безкоштовні покази стрічок просто неба. Спогади про такі залишилися в архівах, зокрема, про одні з перших безкоштовних показів на вулиці Панській. Кінопроектор піднімали над вулицею, звішували екран і таким чином транслювали фільми. Але щоб глядачі побачили стрічку, треба було крутити його вручну.
У кінотеатрі "Скала" демонстрували фільми з 1931 по 1945 рік. Фото з архіву веб-користувача Edward Tur
1907 року до Чернівців завітав власник кінопересувки з Відня Єзер. Він демонстрував фільми на Австрійській площі (Соборній площі, - авт.).
Кінотеатри відкривали у народних домах
У першій половині ХХ століття у Чернівцях вже майже кожна громада мала свій Народний дім, і саме в них почали відкривати приватні кінотеатри. Перші кінотеатри називали по-різному – «ілюзіон», «електротеатр», «кінематограф».
«1909 року чернівецький підприємець Райфер об’їздив майже всю Буковину і Галичину з невеликими короткометражними фільмами комедійного жанру. Згодом він відкрив у Чернівцях власний кінотеатр у приміщенні теперішнього Польського народного дому», - йдеться у бібліографічному покажчику «Кіно і Буковина».
1910 року кінематограф у Чернівцях починає активно розвивається. Газета «Народний голос» від 17 лютого 1910 року писала: «Комета» у Чернівцях. Так називається створений сими днями у Чернівцях у старому театрі, що вміщував 500 глядачів, (вулиця Шкільна, 11, - авт.) кінематограф. Є се так званий «електричний театр… Там не лише можна полюбуватися незнаними, прегарними околицями у світі – горами, лісами, водоспадами і т.д., але можна також посміятися доволі із життєвих комічних сцен всяких людей». Згодом приміщення довелося ремонтувати. 17 листопада 1910 року після перебудови у тому ж старому театрі відкрився кінотеатр з новою назвою «Цинефрон» замість «Комети». Демонстрували там комедії та драми. У будні кінотеатр працював з 16 до 22 години. Ціни вже тоді різнилися і залежали від місця та, власне, ряду. Для учнів, військових та ремісників ціни були трошечки знижені. Програмки з описом фільмів, які будуть демонструватися (а їх зазвичай було кілька), безкоштовно роздавали при купівлі квитка. Придбати їх можна було на вулиці Панській і Ратушевій. Під час переглядів стрічок були паузи і глядачам пропонували квіти, солодощі, морозиво.
1912 року у Чернівцях навіть почали видавати газету про кіно німецькою мовою «Kinozeitung». У цей час чернівчани мали змогу побачити стрічки, зняті у Німеччині, Англії, Франції, США.
Протягом 1912-1913 років у Чернівцях відкривається кінотеатр «Модерн» у приміщенні теперішнього Польського народного дому, що на вулиці О. Кобилянської. На Центральній площі у цей час відкрився кінотеатр «Палатул націонал» у приміщенні Румунського народного дому, а згодом «Револьверкіно» на тій же площі, поблизу Художнього музею. Там у першій половині ХХ століття демонстрували переважно американські бойовики, пригодницькі та фантастичні кінокартини.
З 1930 до 1936 року працював у Чернівцях кінотеатр «Уранія», що був у залі музичного товариства (тепер Обласна філармонія, - авт.). Там окрім звичайних трансляцій, була одна особлива. В «Уранію» чернівчани ходили дивитися фільми під Новий рік на всю ніч.
У Чернівцях був кінотеатр на 750 місць
Стрімко розвиваючись, кіно ставало більш захоплюючим і динамічним і завойовувало серця чимраз більшої кількості глядачів. Підприємливі власники проекторів, демонстрували короткі стрічки селянам і мешканцям невеликих містечок. У самих Чернівцях приватних кінотеатрів ставало дедалі більше. Про це свідчать архівні документи.
21 вересня 1931 року анонімне культурне товариство «Сперанца» звернулося до міністерства праці, охорони здоров’я та соціального захисту Румунії з проханням дозволити товариству відкрити кінематограф у власному приміщенні. Була створена навіть спеціальна комісія, яка обстежила приміщення і надала дозвіл. «Приміщення проектоване на 892 місця, але оскільки об’єм зали складає 300 метрів квадратних, то дозвіл дається тільки на 750 місць у відповідності до статті 73», - йдеться у книзі Марії Никирси «Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ». Кінотеатр отримав назву «Скала» і почав роботу 22 жовтня 1931 року. Функціонував він у приміщенні сучасного «Академічного» палацу до 1945 року. Там транслювали фільми не лише німецькою мовою, а й російською та французькою. Зокрема, фільм «Сорочинський ярмарок» і «Звенигора».
У приміщенні колишнього кінотеатру «Скала» з 1946 по 1949 рік провели капітальний ремонт. Приміщення після ремонту мало 694 місця, три яруси, глибина сцени сягала 6 метрів і там розмістився єврейський театр.
Віталія КОЗМЕНКО
У приміщенні старого театру знаходився кінотеатр "Комета", а згодом "Цинефрон". Фото з архіву веб-користувача Edward Tur
На місці колишнього кінотеатру нині знаходиться поліклініка. Фото Віталії Козменко
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар