Ще 2010 року місцеві ради обирали та формували під тодішнього президента та його правлячу партію (йдеться про Януковича та Партію регіонів). Одразу після виборів депутатів місцевих рад почалося формування більшості. Її зібрали відносно швидко – окрім «регіоналів» туди увійшли перебіжчики з інших партій (так звані тушки), навіть цілі фракції. Але якщо одні відкрито підтримували режим, то інші намагалися візуально зберегти «політичну цнотливість». Але голосували в унісон зі своїми сюзеренами, зберігаючи васальну відданість.
Після повалення режиму Януковича (лідер та найближчі соратники втекли, а решта зручно прилаштувалася за цієї влади) гостро постало питання перезавантаження місцевих рад. Для всіх було очевидно, що рухатися далі з таким «спадком» місцевого самоврядування неможливо.
Почали говорити про оновлення облич, партій, відкриті списки, новий виборчий закон тощо. Як завжди, напередодні виборів його змінили. Якщо раніше в округах між собою також змагалися кандидати-мажоритарники, то сьогодні цей процес перетворився на боротьбу партій. Тому чимало експертів переконані, що ці вибори – лише імітація процесу.
- Усе, що відбувається у нашій державі, крім війни – це імітація. Ці вибори нічим не гірші і не кращі, за попередні. Тому не бачу нічого екстраординарного з того, що відбулося, - вважає політолог, кандидат історичних наук Ігор Буркут. – Підкуп виборців практикувався постійно, але лише зараз про це заговорили вголос, бо влада не належить колишньому режимові. Завжди купували голоси, фальсифікували результати тощо.
Думки експертів
Ці вибори загалом продемонстрували кілька негативних тенденцій, які, щоправда, були цілком прогнозовані. Насамперед, ми побачили тотальну перемогу «гречки». Це пов’язано з масовим зубожінням людей. Саме масовий підкуп виборців призвів до проходження у раду крипторегіоналів.
Інша тенденція – розкол демократичних сил, який призвів до розпорошення голосів. Це також було прогнозовано.
На жаль, можна констатувати, що незважаючи на події Революції гідності, війни на Сході, стрімких змін у політичній культурі більшості не відбулося. Явка виборців красномовно свідчить про тотальне розчарування і відсутність віри в реальні зміни.
Щодо виборчого законодавства, то він, очевидно, неідеальний з різних позицій. Про це експерти говорили ще задовго до виборів. Так воно і відбулося. Неадекватність представлення округів, надзвичайна прив’язка кандидатів до партій – усе це повною мірою проявилося на виборах.
На думку політолога, це була одна з найнудніших, невиразних, незграбних передвиборчих кампаній. Було незрозуміло, за яким принципом висувають кандидатів, чому саме їх?
Щоправда, після завершення адміністративно-територіальної реформи та формування об’єднаних громад (цей процес має завершитися до 2017 року) мають відбутися нові місцеві вибори, тому ці ради пропрацюють недовго і їх буде змінено.
Щодо нового виборчого законодавства, то воно абсолютно недолуге. Його скопіювали з російського, яке навіть там уже не діє. Фактично обирали не кандидатів, а партію.
Окрім того, ці вибори стали одними з найбрудніших за всю історію. Якщо адмінресурс практично не застосовувався, то кандидати та партії масово порушували закон та займалися підкупом, забороненою агітацією тощо.
- Ці вибори були найбільш брудними за часи незалежності України. Якщо не буде адекватної реакції з боку влади на ці факти, то це може призвести навіть до громадянського протистояння. Коли ніхто не відповідає за порушення закону, підкуп виборців, недозволену агітацію тощо – то це колапс, - вважає політолог, експерт Чернівецької обласної організації «Комітет виборців України» Ігор Бабюк. – Факти підкупу студентів на дільницях потрібно обов’язково довести до логічного завершення. Окрім того, надзвичайно низька явка виборців – це низька, негативна оцінка цій виборчій системі. Люди не готові голосувати за партії на місцевих виборах. Тому потрібно бодай на муніципальних виборах відновити мажоритарну систему.
Люди не зрозуміли цієї системи виборів і не захотіли голосувати за партію, а не конкретного кандидата.
Щодо тих, хто стоїть за підкупом виборців, то вони отримали необхідний результат. Але чи це волевиявлення є справжнім – питання відкрите. Через підкуп, фальсифікації, політичні маніпуляції відбулося спотворення та викривлення результатів виборів.
Яскравою ознакою цих виборів (окрім, звісно, підкупу) стало нерозуміння виборців, за кого вони, власне, мають голосувати. Більшість була переконана, що окрім виборів міського чи сільського голови, вони мають проголосувати за партію до певної ради. Про те, що на округах між собою змагаються кандидати від політичних сил – вони навіть не здогадувалися.
- Не було чіткого роз’яснення, що на нашому окрузі ми маємо голосувати за людину, яку висуває партія. Чомусь здалося, що ми мали проголосувати за партії до обласної та міської ради, а не людей, які від них балотуються, - каже чернівчанка Світлана Трофимів. – Лише у кабінці побачила, що там є прізвища кандидатів. Цих людей ми взагалі не знаємо. Тому обрати чи то кандидата, чи то партію – було надзвичайно складно.
Чи можна тепер назвати новонавернених (обраних) депутатів районних, міських чи обласної ради – справді обраних народом – велике запитання. Вони, радше, політичні кріпаки. Адже за більшістю з них не стоїть громада, яка обрала конкретного кандидата, а не «повелася» на популістські партійні лозунги.
Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар