Подібне лікується подібним

Анна ГАРГАЛЯ gargalia@mail.ru З гомеопатією вперше довелося мати справу років дванадцять тому. Час від часу до Чернівців тоді приїздила цілителька зі Львова Любов Панас. Окрім траволікування і біоенергетики, для допомоги людям вона застосовувала гомеопатичні ліки. Після встановлення діагнозу пані Люба підбирала для кожного пакетики з дрібнюсінькими – діаметром усього один-два міліметри – білими кульками. Позаяк про гомеопатію у середині 90-х чули лише одиниці, не всі одразу йняли віру у цілющість симпатичних, однак зовсім не солідних ліків. Ліпше будь-якої реклами були випадки одужання навіть тих важких хворих, на яких махнула рукою офіційна медицина. Луна про дивовижні зцілення швидко поширювалася містом: попри паризький гонор, Чернівці усе ж доволі невеличкі. Що воно таке і з чим гомеопатію “їдять” - У високій ефективності лікувальних властивостей гомеопатії немає нічого дивного, - каже лікар-гомеопат Григорій Метельський. – Адже при доборі ліків для хворого беруть до уваги не тільки його захворювання, а й усі індивідуальні особливості. Його вік, стать, зріст, вагу, колір очей та волосся, те, правша він чи лівша, спадковість тощо, оскільки навіть один і той же гомеопатичний препарат однакової концентрації на різних людей може діяти по-різному. Натомість при вживанні ідеально підібраного препарату, який цілком відповідає конституції людини (є в гомеопатії такий термін, що враховує фізичні та психологічні особливості пацієнта), відбувається корекція й нормалізація роботи всіх органів і систем організму, позаяк ліки діють на внутрішню причину хвороби, а не лише ліквідовують її зовнішні симптоми. Себто, гомеопатія лікує не хворобу, а хворого в цілому. Лікує за принципом подібності. Основний принцип гомеопатії – “подібне лікується подібним”, означає, що хворобу лікують дуже малими дозами тих речовин, які у великих концентраціях викликають симптоми, аналогічні симптомам цього захворювання. Наприклад, укус бджоли спричиняє набряки й гостре затримання сечі, а ось гомеопатичний апіс (препарат, виготовлений із бджолиної отрути) у гомеопатії застосовують саме для лікування цих розладів здоров’я, незважаючи на те, чим вони викликані. Експерименти на собі Той факт, що один і той же препарат різної концентрації діє цілком по-різному, з’ясував німецький лікар XVIII століття Самуїл Ганеман, якого вважають батьком гомеопатії. Призначаючи хворим на малярію настоянку листя хінного дерева, котра сприяла їхньому швидкому одужанню, водночас він зауважив, якщо з’їсти чималу порцію цього ж листя, ефект буде протилежним. У цілком здорової людини одразу з’являться усі симптоми захворювання на малярію. Експериментуючи з іншими речовинами (експерименти Ганеман і його учні-послідовники завжди ставили на собі), варіюючи їхні концентрації, засновник гомеопатії упевнився, що такий же ефект – протилежний залежно від концентрації – мають інші речовини. Причому, що меншою була концентрація речовини (соті, тисячні чи й навіть розведення більшого ступеня), то більше зростала її цілюща дія. Фантастика, стверджували опоненти гомеопатії, позаяк механізм дії розчину, в якому від початкової речовини не залишалося не те що молекул, а навіть атомів, довгий час був нез’ясовним. Через це припускали, що насправді людина лікується самонавіюванням, себто – психологічно, а дрібненькі пігулки тут ні при чому. Хвиля об хвилю б’є Істинний феномен гомеопатії спромоглася розгадати лише сучасна наука. З’ясувалося, що вода є кристалом, який здатний запам’ятовувати властивості розчинених у ній речовин. Відтак під час розчинення й збовтування базової речовини, закарбовані у пам’яті води її властивості випромінюють протонну хвилю певної довжини. Накладаючись з випромінюванням ураженого органа, дві хвилі резонують і врешті вирівнюються, що спричиняє зцілення. Отож, гомеопатичним який-небудь препарат робить спосіб його приготування, хоча базовою сировиною може бути що завгодно, від звичайної солі до чорнила каракатиці: рослини, тварини, кислоти, солі, мінерали тощо. Гомеопатію люблять королі, а вона не любить вина Зважаючи на великий помічний ефект гомеопатичних препаратів, вони швидко завоювали популярність у світі. Цьому сприяло також те, що ці ліки не мають побічної дії, є дуже індивідуальними і м’якими, відтак їх беззастережно можуть застосовувати навіть для вагітних і немовлят. Гомеопатія не нищить імунітет, що також є вагомим аргументом на її користь. Мабуть, зважаючи на всі ці плюси, ще у середині позаминулого століття парламент Англії ухвалив закон (він діє досі), згідно з яким королівську родину Великої Британії мають право лікувати тільки гомеопатією. Що вона спроможна лікувати? Та майже всі захворювання, каже Григорій Антонович, у практиці якого зцілення недужих на ендокринні недуги (зоб), подагру, хвороби дихальної, серцево-судинної системи, шкіри тощо. Ба, слідуючи настановам маститих британських гомеопатів, йому вже кілька разів вдалося вилікувати хворих на запалення легенів всього лишень за один день! За допомогою гомеопатії можна лікувати як гострі захворювання, приміром, грип, так і хронічні: щоправда, схема прийому ліків, як і їхнє дозування у різних випадках різні. Незважаючи на те, що гомеопатичні ліки тепер можна вільно купити в аптеках, застосовувати їх також треба за порадою фахівця. Зрештою, потрібно знати, що під час лікування гомеопатичними ліками не слід зловживати кавою, газованими напоями, чистити зуби пастою із вмістом м’яти та пити вино: все це суттєво послаблює їхню дію.