Політолог Ігор Буркут про рішення Порошенка щодо Донбасу

На Донбасі протягом декількох місяців йшли бої, у яких, за різними підрахунками, загинули понад 3 тисячі громадян України і ще стільки ж громадян РФ. Це безглузде кровопролиття може нарешті закінчитися. Зрештою, саме на обіцянці встановити мир у цьому регіоні у найкоротші строки базувалася передвиборча кампанія нинішнього президента. За ті 100 днів, що він при владі, йому немає про що звітувати виборцям, адже не зроблено головного – не здійснено люстрації влади (у високих кабінетах і досі сидять ті, проти кого піднімався майдан). Найбільше обурення викликає судова гілка влади, яка виправдовує сепаратистів. У цих напружених умовах влада змушена приймати рішення екстрено, аби не накрила чергова хвиля народного невдоволення. Саме цим можна пояснити поспіх, з яким ухвалювали рішення щодо Донбасу, вважає політолог, кандидат історичних наук Ігор Буркут.

– Прочитавши ці документи, можна, звісно, одразу говорити про те, що ми отримаємо своє Придністров’я, яке буде таким собі гнійником на тілі України і пожиратиме наші ресурси і невідомо кому ці гроші підуть. Ми можемо, ясна річ, ображатися на тих, хто тримав у руках зброю і виступав проти України, а тепер не лише уникне покарання, але й матиме можливість законно створювати свої збройні угруповання. Однак якщо реально подивитися на ситуацію, то Донбас зараз фактично не є у складі України, значна його частина окупована російськими військами і влада там належить різним бандформуванням, – каже політолог. – Йдучи на такі пропозиції сепаратистам, ми наразі нічого не втрачаємо. Фактичного визнання ДНР та ЛНР у документах немає. Окрім того, особливий статус вони отримають лише на 3 роки. Цікаво й те, що уже кілька тижнів у російських ЗМІ не йде мова про ЛНР та ДНР, натомість, їх називають Луганською та Донецькою областями. Це є свідченням того, що у РФ поставили крапку на цих фантазіях. Якщо це рішення президента дозволить зберегти Донбас у складі України, воно забезпечить йому наступний термін обрання. Насторожує, однак, інший факт – у документах немає жодного слова про повернення Криму до складу України. Річ у тім, що півострів нерозривно пов’язаний із східними областями. Взимку, приміром, забезпечувати Крим всім необхідним можна буде тільки суходолом. З огляду на це, припускаю, що між президентами у Мінську було досягнуто певних таємних домовленостей щодо цього питання.

Чи принесуть Сходу довгоочікуваний мир ухвалені закони? Чи повернуться райони, які фактично отримають автономію, назад до складу України? На ці запитання отримаємо відповіді згодом. Можливо, такі поступки і справді є оптимальним виходом у ситуації, що склалася. Та навряд чи їх зрозуміють матері, рідні та друзі тих, хто віддав життя за цілісність держави, а не за чергову її кастровану версію.

Юлія ХОРОШУН