Прут солонішає

Сіль, як і вода, конче потрібна людині. Без неї в організмі порушується водно-сольовий і мінеральний баланс, людина хворіє. Однак надлишок солі так само шкідливий, як її дефіцит. Та для частини чернівчан і мешканців берегів Пруту нижче Чернівців надмірне надходження солі з питною водою поступово стає нормою. Навіть більше, з року у рік воно поступово зростає. На цю неприємність вказує кандидат наук, гідролог за фахом, директор геофізичної обсерваторії ЧНУ Андрій Ніколаєв, який займається вивченням річкового стоку. Крім дерев, сіль із доріг потрапляє до людей - Щороку напередодні зими комунальники звітують про заготівлю тисяч тонн піщано-сольової суміші для посипання доріг узимку. Використовують її залежно від погодних умов: коли щедро, а коли – не дуже. Наразі біологи та природоохоронці б’ють на сполох з приводу негативного впливу технічної солі з вулиць на міські зелені насадження. Проте не менша її шкода для здоров’я людей. Варто лишень замислитися, куди потрапляє сіль після танення снігу, як відповідь з’явиться сама по собі. Разом із талою водою вона просочується у ґрунт, засолюючи підземні водоносні горизонти, та зі стоком потрапляє у головну водну артерію міста – у річку Прут. Щороку в річці – іонний паводок Негативний вплив хлоридів (солей натрію, магнію, кальцію) визначається їхніми хімічними властивостями, каже А. Ніколаєв. У біохімії є таке поняття – міграційна властивість іонів. Її визначають, залежно від їхньої рухливості, здатності адсорбуватися, поглинатися, випадати в осад тощо. У цьому сенсі хлориди є вельми підступними. Оскільки їхні іони найбільш рухливі, вони не поглинаються, не випадають на дно, не адсорбуються. Відтак у розчині хлориди одразу потрапляють у загальний водотік. Таким чином більшість солі з доріг зливна каналізаційна мережа напряму доправляє на очисні споруди. Однак і тут їм не в змозі дати раду. Хоча міські очисні споруди мають два ступені очищення води – механічне та біохімічне, вилучити з неї хлориди вони не можуть. Отож неспинно вони «течуть» далі – прямісінько у Прут. Після танення снігу, коли стоки з вулиць разом із сіллю потрапляють у річку, на ділянці очисних споруд концентрація хлоридів у ній удвічі перевищує їхню гранично допустиму норму, стверджує вчений. Навіть більше. У цьому місці утворюється так званий іонний паводок, який рухається вниз за течією. Солі немає у кранах, зате є у криницях За сучасною класифікацією, хлориди не належать до токсичних речовин. Однак шкідливою є їхня надмірна концентрація. З року в рік вона мимоволі більшає, що вже негативним чином позначилося на гідросистемі Пруту. В міру посолонішання прутської води, зі збільшенням її мінералізації у річці змінюється іхтіофауна. У Пруті меншає риби, зникають види, які водилися у ньому з діда-прадіда. Крім екологічної системи річки, сіль напряму може впливати на здоров’я людей. На щастя чернівчан, прутський водозабір розміщено вище місця скиду стоків із очисних споруд та вище місця впадіння у Прут малих річок Чернівців, які навесні фактично також є збирачами ропи з вулиць. Тобто у зворотному порядку – у водопровідний кран, сіль із вулиць не потрапить. Принаймні у Чернівцях. Що ж до розміщеної нижче за течією Новоселиці, то, як запевняє лікар відділу комунальної гігієни Чернівецької облСЕС Тетяна Бурлака, райцентр забезпечують водою артезіанські свердловини. Тобто і тут з водопровідною водою все "о’кей". Однак є ще одне джерело водопостачання, до якого сіль просочується безборонно. Це – криниці, особливо у прибережній та у старій частині міста, де кількість висипаної взимку солі найбільша. Лише у разі, якщо глибина криниці складає понад 15-20 метрів, вода у ній може бути чистою від змитих із поверхні хлоридів. Чим загрожує їхнє додаткове надходження в організм, добре знають мешканці Закарпаття, де з цієї причини гіпертонія є однією з найбільш поширених хвороб регіону. Анна ГАРГАЛЯ