Обмежений мобільний та стаціонарний телефонний зв’язок, телебачення та Інтернет, комендантська година та заборона збиратися більше трьох – це лише кілька заборон, які можливі, якщо надзвичайний стан, про який говорять останнім часом деякі політики, таки запровадять.
Чи є підстави для запровадження надзвичайного стану в Україні?
Вважаю, що нинішня ситуація не потребує запровадження надзвичайного стану, адже від самого початку це був мирний протест. Кровопролиття почалось через правоохоронців. Люди лише відстоюють свою думку і вимагають, щоб їх почули. Надзвичайний стан може погіршити ситуацію і збільшити кількість жертв.
Переконаний, у жодному разі не можна цього робити. Тому що країна впаде у колапс. Іншими словами, економіка зупиниться, почнеться паніка серед людей і спричинить ще більше протистояння, а цього нашій країні не потрібно.
Нинішня ситуація, впевнена, не потребує надзвичайного стану, бо нічого доброго він не зробить, адже це підписання на вбивство тих людей, що стоять за свої права. Не потрібно його вводити ні в якому разі.
Опитувала та фотографувала Юлія ДІСАР
Уперше про таку можливість заговорили ще після першого спротиву євромайданівців. А після кривавих подій на Грушевського прибічників запровадження надзвичайного стану значно побільшало. І хоча юристи та аналітики переконані, підстав для вжиття таких радикальних заходів в Україні немає, неспроможність влади, протестувальників та опозиціонерів досягти компромісу робить можливість введення надзвичайного стану досить реальним.
Відповідно до закону, надзвичайний стан запроваджують тільки указом Президента. Протягом двох днів його має затвердити Верховна Рада, бо якщо цього не зроблять, він втрачає чинність. Якщо указ таки набирає сили, то в окремому регіоні, або й у всій країні вводять низку обмежень. Наприклад, щодо використання телефонного зв’язку, Інтернету, радіо, телебачення (окрім державних ТРК). Окрім того, можуть запровадити особливий порядок виїзду, цілком заборонити проводити різні мітинги та навіть примусово відчужувати або вилучати майно. Надзвичайний режим передбачає також комендантську годину і залучення армії для підтримання порядку.
І хоча представники влади запевняють, що надзвичайного стану не запроваджуватимуть, якщо події в країні і далі розвиватимуться за силовим сценарієм, шанси на його оголошення чималі. Критичною датою може стати 17 лютого – саме цього дня збігає п’ятнадцятиденний термін, передбачений Законом «Про амністію» для того, аби протестувальники звільнили захоплені адмінбудівлі й розблокували вулицю Грушевського. Власне, проблема у тому, що вони не мають наміру цього робити.
Експерти одностайні – якщо надзвичайний стан в Україні все-таки оголосять, це не вирішить проблему, а навпаки – спричинить лише до її ескалації та ще більше розлютить людей.
Юлія ХОРОШУН
Коментарі експертів
Причин для запровадження надзвичайного стану – не бачу
Для введення надзвичайного стану в Україні потрібна не тільки воля Президента, але й відповідне рішення Верховної Ради. Що саме передбачає такий стан, чітко прописано у відповідному законі. Треба зазначити, що в історії незалежної України такого введення на території всієї держави ще не відбувалося. Для громадян цей стан означає в першу чергу запровадження комендантської години. Окрім того, заборонять та розпустять організації, визнані екстремістськими. Це означає, що тих, кого у судовому порядку визнають небезпечними для суспільства, ізолюють та заарештують. А ще правоохоронці здобувають право використовувати зброю у багатьох випадках. Це означає, що нормальне життя увійде у ненормальні рамки. У державах, де надзвичайний стан триває роками, виростають цілі покоління громадян, котрі навіть уявлення не мають, як живуть за нормальних умов.
Я не бачу необхідності введення надзвичайного стану в Україні, сьогодні, адже не створено загроз життю та здоров’ю мільйонів наших громадян. Натомість, на Заході вжиття таких радикальних заходів викличе невдоволення й обов’язково потягне за собою застосування низки санкцій проти чинної української влади. Власне, влада знайшла альтернативні методи боротьби із рухом проти себе – зорганізувала загони так званих «титушок», які провокують, б’ють, викрадають активістів. Питання лише у тому, наскільки ці методи є ефективними, адже протистояння у суспільстві є серйозним. Більшість громадян вимагає відставки чинної влади, а вона не поспішає це робити.
Надзвичайний стан – шлях до розпаду державності
Можливість запровадження надзвичайного стану цілком реальна. Ситуація, яка вже затягнулася, виснажує ресурси країни, особливо морально-психологічні. Суспільство втомлене та наелектризоване, але надзвичайний стан – це не вихід, бо це останній аргумент, після якого може настати розпад державності, правового порядку і громадянський конфлікт може бути не тільки неподоланий, але й перейти або одразу у відкриту фазу, або в латентні партизанські терористичні методи боротьби, тим більше, що їх уже використовують. Радикалізм бачимо в обох таборах. Я з чималим занепокоєнням спостерігаю на ескалацію не тільки риторики, але й силових дій. Жертви майдану вимірюються не тільки вбитими невідомо ким людьми, але й тими, хто зник безвісти, закатованими людьми, спаленими машинами тощо. Наголошую, останній аргумент, який тримає в рукаві влада, – надзвичайний стан – не вихід. Необхідно припинити політику взаємного шантажу і залякування.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар