Для лікарів «Швидкої» напруженою є не лише новорічна ніч, а й увесь січень, адже буковинський народ гуляти і відпочивати вміє.
– Травми бувають різні, часто це опіки та контузії від петард, а через те, що люди дозволяють собі випити та з’їсти зайвого, багато діагностуємо загострень гастритів, холециститів, панкреатитів, – розповідає старший лікар ІІІ зміни Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Лариса Зінченко.
Прикро, та на свята не бракує дітей і підлітків у стані алкогольного сп’яніння, а після них – хворих із алкогольними психозами.
Однак, попри напруження і завантаженість роботою, є й веселі миті. Трапляється, що бригаду «швидкої» новорічної ночі викликають самотні бабусі, котрим просто хочеться почути привітання та підняти келих шампанського у товаристві лікарів.
Пам’ятають на станції також випадок, коли у під’їзд одного із чернівецьких будинків зайшов погрітися безхатько. Пошкодувавши бідолашного, мешканці вирішили викликати йому «швидку». Та коли лікарі приїхали, виявилося, що чоловік цілком здоровий і навіть тверезий, вигнати на вулицю – змерзне, а везти до лікарні – не приймуть. Вчинили неординарно – налили безхатькові чарку спирту і повезли до наркодиспансеру, на вулицю Миколаївську, щоб він там міг відпочити у теплі.
– Традиційно бригада уночі 31 грудня проти 1 січня чергує біля ялинки на Соборній площі, – каже Лариса Яківна. – Торік чергування випало одному із наших медиків, котрий носить бороду. А оскільки форма у лікарів «швидкої» яскравого червоного кольору, якісь малюки вирішили, що це Дід Мороз, і хотіли з ним сфотографуватися.
Чернівецький Дід Мороз за день заробляє місячну зарплату держслужбовця
А ось старшому лікарю кардіологічної бригади Васпуракану Гришяну новорічної ночі довелося побути не лише кардіологом, а й психологом.
– Приїхали до літньої жінки, котра давно вже хворіла і допомоги медиків потребувала регулярно, – розповідає лікар. – Чи то тривала недуга так змучила її, чи то пригнічувала думка, що навіть на свята хворіє, та вона попрохала зробити ін’єкцію, котра допомогла би померти, і то негайно, бо страждати вже немає сил. Я спокійно вислухав пацієнтку, ствердно кивнув головою і наказав фельдшерові діставати потрібні ліки, мовляв, одна ампула ще залишилася, ефект – миттєвий, кілька хвилин – і ви вже на тому світі. Порадив жінці готуватися. Побачивши усе це, пацієнтка, попросила процедуру відтермінувати, бо до смерті поки що не готова. І хоча ми ще багато разів приїздили до неї на виклики, та вбити її бабуся більше не просила. І це чудово, бо оптимізм і бажання жити також допомагають лікуванню.
Аби трохи підсолодити життя лікарям, котрим довелося чергувати новорічної ночі, профспілковий комітет дарує їм цукерки.
Надія КАРБУНАР
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Залишити коментар