У Чернівцях судять 5 бійців, бо не хотіли знову на війну

Кажуть, на війні всі засоби є виправданими. Можливо й так, проте дедалі частіше рішення й накази військових командирів суперечать не лише здоровому глузду, але й елементарно – моралі і совісті. Вже другий тиждень у Першотравневому районному суді Чернівців судять п’ятьох бійців, котрі нещодавно повернулися із зони АТО, виконавши своє бойове завдання. А судять за те, що буцімто проявили відкриту непокору і відмовилися виконувати наказ командування, відповідно до котрого, щойно повернувшись, мали знову їхати на фронт.

Вояки кажуть, пробули на війні хто два, а хто й три місяці. Повернулися додому і не встигли оговтатися, як із них же почали формувати новий батальйон, який мав би замінити їх на Сході. Звісно, таке рішення командування їх обурило. Але те, що сталося згодом, їм просто в голову не вкладається. Кажуть, одного дня прийшовши вранці на службу, їх просто не пустили на територію частини та показали список тих, кого звільнено, із їхніми прізвищами. Як потім з’ясували, їх звинуватили у тому, що не виконали наказ командира частини і не відбули на службу до військової частини у Львові, яку відправляли у зону АТО. Та, кажуть військовослужбовці, жодного наказу вони не бачили.

Бійців АТО судять за порушення ч.1 ст. 402 Кримінального кодексу України

Адвокат Тетяна Гончарюк розповіла кореспондентові «Погляду», що призвали хлопців на добровільній основі ще у травні і після навчань на полігоні у Рівному, їх відправили у зону бойових дій на Сході, де вони пробули 70-120 днів. Після цього без будь-яких документів їх повернули назад до Чернівців. Це був третій батальйон. Одразу ж розпочали формувати четвертий батальйон, котрий мав би замінити їх на Сході. Вочевидь, нових добровольців не вистачило, до нового батальйону включили і тих, хто щойно повернувся із зони АТО. Виходить, вони мали би самі себе замінити на фронті. Окрім того, взагалі немає ніяких документів, які б підтверджували той факт, що цих бійців справді повернули із зони АТО. Відтак де-юре вони й досі проходять службу там.

Стосовно хлопців порушили кримінальне провадження, відповідно до ч.1 ст.402 Кримінального кодексу (непокора) за те, що буцімто не виконали наказ командування й не поїхали до військової частини до Львова, який фактично їм і не зачитали. Військовослужбовці не отримали навіть відрядження, а отже законних підстав для від’їзду до Львова у них не було.

У військовій частині все заперечують

Старший прокурор військової прокуратури Чернівецького гарнізону Анатолій Зитинюк каже, вранці 13 серпня виконувач обов’язків командира частини майор Кобилянський зачитав особовому складу наказ №73 від 12 серпня «Про переведення особового складу до нового місця служби», відповідно до котрого вони мали відбути до військової частини А0284 у Львові. Однак військовослужбовці відмовилися виконати наказ і без поважних причин до Львова не відбули. А це злочин, який передбачено ч.1 ст. 402 Кримінального кодексу України.

Командування військової частини 2582 стверджує, наказ їм зачитали на загальному шикуванні, ба більше, усе це відбувалося у присутності представників військової прокуратури, СБУ та фільмувалося.

Наказів було кілька, їх зачитували у різні дні. Перший наказ зачитали 6 серпня на шикуванні. Були присутні представники СБУ, контррозвідки, прокуратури. З дозволу вищого керівництва прокуратури було дозволено здійснювати відеозйомку на території військової частини. Таких заходів вжили не просто так, пояснюють у військовій частині. Напередодні із усіма військовослужбовцями частини провів бесіду командир бригади та офіцери відділу кадрів штабу Сухопутних військ і всі вони, буцімто, знайшли різні причини, аби не їхати в зону АТО. Вони висловили своє незадоволення рішенням командування про їхнє відрядження у зону бойових дій й мотивували це тим, що не мають належної вогневої підготовки. Тоді на шикуванні командир запитав, хто готовий поїхати на яворівський полігон для допідготовки. Однак всі відмовилися, мовляв, нікуди не поїдемо, хочемо захищати Буковину. Після цього, зі слів командування частини, один із бійців вийшов зі строю і підбурив решту, вони переодягнулися і вийшли за межі частини. Накази командирів стати у стрій вони ігнорували. Через годину всі вони, однак, повернулися. Це був перший такий випадок. Вдруге таке ж сталося, коли зачитували наказ №72, який стосувався тих, хто за рішенням військово-лікарської комісії є непридатним для проходження служби у аеромобільних військах (їх неправильно призвали ще під час мобілізації у квітні і тепер вирішували питання, де їм проходити службу далі). Коли почали зачитувати прізвища і військові частини, де вони служитимуть далі, відмовилися їхати, мовляв, залишаємося на Буковині. Втретє виникла така ситуація, коли командир перед строєм почав зачитувати наказ №73. Бійці, знову-таки, зі слів командування військової частини №2582, навіть слухати його не стали, групами по 5-10 осіб почали виходити зі строю. Тут стверджують, кримінальні провадження відкрито не щодо тих бійців, котрі перебували свого часу у зоні АТО, вони стосуються тих, хто був тут.

Спростовують також і той факт, що військовослужбовці не читали накази. Припускають, вони могли цього просто не почути, оскільки покинули стрій. Проте їх потім дублюють командири підрозділів, а також вивішують на КПП.

Судові розгляди лише розпочалися, тож що буде із вояками, стане відомо лише після остаточного вироку. Та, сподіваємося, попри прецеденти, коли засуджують для галочки, щоб інші боялись, цього разу правосуддя буде справедливим.

Юлія ХОРОШУН